Рішення № 78214748, 29.11.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.2018 Справа № 920/780/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Соп’яненко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Чепульської Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут»

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторану «Лебедин»,

про стягнення 4161 грн. 28 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з’явився,

встановив:

Позивач 02.10.2018 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3839 грн. 66 коп. основного боргу, 25 грн. 19 коп. 3% річних, 296 грн. 43 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 01.01.2016 договору № 11410Е0Р4СЕРО16 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі – Договір).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивачем відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено, що є порушенням п. 4.2.3 Договору, а тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, 3% річних та пені.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Будь-яких заяв та клопотань учасниками справи суду не надавалось, інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Суд дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.01.2016 між сторонами було укладено договір № 11410Е0Р4СЕРО16 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією Договору (а.с. 19-22).

Крім того, до Договору були укладені додаткові угоди. Вищезазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями додаткових угод (а.с. 23-25).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язався перадати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та у порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 2.9.1 – 2.9.4 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі.

В червні 2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3839 грн. 66 коп. Вищезазначений факт підтверджується наявним в матеріалах справи, підписаним сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін актом № СМ300008566 від 30.06.2018 приймання-передачі природного газу по Договору (а.с. 26).

Крім того, між сторонами 02.08.2018 було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому сторони підтвердили зазначену вище заборгованість відповідача перед позивачем за червень 2018 року (а.с. 27).

Відповідно до п. 4.2.3 Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання.

Однак за червень 2018 року відповідач у строки, які передбачені Договором, а саме до 10.07.2018 включно, не сплатив позивачу 3839 грн. 66 коп., а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами доведено, що між сторонами виникли господарські відносини - сторони уклали Договір, яким передбачено обов’язок позивача поставити природний газ, а відповідача прийняти газ та сплатити за нього. Позивачем обов’язок з поставки газу виконаний. Відповідачем зустрічне зобов’язання по оплаті газу не виконано у строки, які встановлені Договором.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі N 1-26/2011 та Рішенням Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року по справі N 1-10/2004 сторони при виконання договорів повинні діяти добросовісно і справедливо по відношенню до іншої сторони договору, повинні фактично виконувати умови Договору, а не ухилятись від виконання обов’язків з формальних причин.

Суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи доведеність факту заборгованості відповідача перед позивачем по Договору на суму 3839 грн. 66 коп. (червень 2018 року), то заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 25 грн. 19 коп. (період з 11.07.2018 по 28.09.2018).

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та те, що судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, то з 11.07.2018 у позивача виникло право для нарахування 3% річних.

Позивачем у позовній заяві зазначено розрахунок 3% річних (а.с. 5).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 25 грн. 19 коп. за період з 11.07.2018 по 28.09.2018.

Щодо стягнення з відповідача 296 грн. 43 коп. пені (період з 11.07.2018 по 29.09.2018).

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем у позовній заяві зазначено розрахунок пені (а.с. 5-6).

Враховуючи вищезазначене положення Договору та встановлений судом період прострочення, суд дійшов висновку, що з 11.07.2018 у позивача виникло право для нарахування пені.

Суд, здійснив перерахунок пені за вищезазначений період, дійшов висновку, що пеня позивачем розрахована вірно, право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 296 грн. 43 коп. пені (період з 11.07.2018 по 29.09.2018) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1762 грн. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням 1374 від 26.09.2018 (а.с.11).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, то витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторану «Лебедин» про стягнення 4161 грн. 28 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторану «Лебедин» (вул. Героїв Майдану, буд. 12, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код 14025156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (вул. береста, 21, м. Суми, 40000, код 39586236) 3 839 грн. 66 коп. основного боргу, 25 грн. 19 коп. 3% річних, 296 грн. 43 коп. пені, 1 732 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.11.2018.

Суддя О.Ю. Соп’яненко