Рішення № 78214424, 20.11.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 Справа №914/1746/18

За позовом: Львівського міського коммунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,

До відповідача: Львівського коммунального підприємства «Сонячне»,

м. Львів,

про: стягнення 47’ 449,54 грн.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність №55 від 10.12.2015р.),

Від відповідача: ОСОБА_2. – представник (ордер № ЛВ 137052 від 05.11.2018р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» подано позов до Львівського комунального підприємства «Сонячне» про стягнення 47’ 449,54 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі клопотання позивача та зазначеної ціни позову. Судове засідання призначено на 09.10.2018р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. у судовому засіданні 13.11.2018р. оголошувалася перерва до 20.11.2018р.

У судовому засіданні 20.11.2018 р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з урахування заяви про уточнення позовних вимог. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору №6134/Ф від 05.01.2018р. невчасно здійснюється оплата отриманої теплової енергії за період 01.01.2018р. – 30.09.2018р. (з урахуванням заяви позивача вх.№40460/18 від 25.10.2018р.), відтак існує заборгованість в розмірі 9’ 244,57грн. також позивачем нараховано відповідачу 614,08 грн. інфляційних втрат та 807,30 грн 3% річних.

Заява позивача про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ГПК України, тому прийнята судом до розгляду. Розглядаються уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні 20.11.2018р. представник відповідача подав клопотання про зменшення неустойки, а саме: зменшити розмір пені на 99% - до 92,44 грн, зменшити (відмінити) розмір штрафних санкцій (3% річних, інфляції) та судового збору. Клопотання обґрунтовує важким матеріальним становищем комунального підприємства, що підтверджується інформаційною довідкою фінансового стану ЛКП «Сонячне».

Представник позивача заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

05.01.2018р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Львівським комунальним підприємством «Сонячне» укладено договір №6134/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді та додатки №1, 2, 3 до нього. За цим Договором Енергопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов’язання постачати Споживачу (відповідач у справі) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних обсягах, а Споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів у строки і на умовах, що передбачені цим договором. (п. 1. Договору).

Згідно з п.3.2.2 Договору споживач теплової енергії зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Відповідно до п. 6.3. Договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Пунктом 7.2.3. Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Листом №08-5798вих від 23.07.2018р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» погодило ЛМК «Сонячне» розтермінування заборгованості в сумі 55960,04 грн. яка виникла станом на 04.07.2018р. терміном на три місяці: липень 2018р. – 18650,00 грн, серпень 2018р. – 18650,00 грн., вересень 2018р. – 18650,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, після відкриття провадження 24.09.2018р. відповідач частково оплатив основний борг, неоплаченою за даними позивача залишилась сума 9’244,57грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов’язки на підставі договору постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно ч.1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ч.6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст. 276 ГК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заперечень відповідача щодо суми основного боргу, то суд бере до уваги розрахунок позивача із рахуванням всіх оплат, здійснених відповідачем за період стягнення заборгованості і зазначає, що правомірною до стягнення з відповідача є сума 9’ 244,57грн. основного боргу.

Позивачем нараховано відповідачу 614,08 грн. інфляційних втрат та 807,30 грн 3% річних.

Згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у п. 4.1. Постанови Пленуму № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості та прострочення розрахунків відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію за період з 01.01.2018р. по 31.08.2018р., відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу 614,08 грн. інфляційних втрат та 807,30 грн 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, то суд звертає увагу заявника (відповідача) на те, що ч.1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Однак, позивачем не заявлено до стягнення з відповідача суми пені чи штрафу. До того ж, правова правова природа неустойки та процентів річних і інфляційних втрат є різною. Зменшувати (чи відмінити) розмір 3% річних чи інфляційних втрат, як і розміру судового збору суд не має права. Заявлення до стягнення, зменшення чи відмова від стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат є прерогативою позивача. Тому задоволенні цього клопотання суд відмовляє за його безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

На підставі п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського коммунального підприємства «Сонячне» (адреса: 79053, м. Львів, вул.Айвазовського, 10, код ЄДРПОУ 20806900) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (адреса: 79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 9’ 244,57грн. основного боргу, 4’ 825,65 грн. пені, 614,08 грн. інфляційних втрат та 807,30 грн 3% річних та 1’ 762,00 грн. судового збору.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2018 р.

Суддя Козак І.Б.