Постанова № 78209060, 29.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7757/18

Номер справи місцевого суду: 520/6482/18

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Ющак А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 24 вересня 2018 року у цивільній справі позовом ОСОБА_3 до Головного управління національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, третя особа без самостійних вимог - Державна казначейська служба, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

встановив:

29.05.2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вимогами ухвалити рішення, яким стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

До суду першої інстанції позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час слухання справи був сповіщений, відзив на позов не надав, причини неявки суду не повідомив.

Представник Державної казначейської служби до суду не з'явився, надав письмові пояснення на позовні вимоги ОСОБА_3, в яких зазначив, що позовні вимоги до казначейської служби є безпідставними.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 до ГУНП в Одеській області, третя особа без самостійних вимог - ДКС в особі ГУ ДКС України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2018 року та постановлення нового, яким вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 27.11.2018 року, на 14.00 год. учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання (а.с. 52-55).

При цьому заявник апеляційної скарги ОСОБА_3 надав суду апеляційної інстанції заяву про слухання справи в його відсутність (а.с.58).

У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, неявка яких до суду визнана судом неповажною.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв'язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а датою ухвалення цього судового рішення є 29.11.2018 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не довів суду завдання йому моральної шкоди.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом п.п. 3,4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Так, суд першої інстанції правильно вказав, що матеріали справи в якості доказів обгрунтованості позовних вимог містять лише копію заяви ОСОБА_3 до Київського ВП від 20.062017 року і ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 23.06.2017 року (а.с.4,5), що є недостатнім для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Не надав таких доказів ОСОБА_3 і суду апеляційної інстанції.

Відповідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Н.А. Кононенко