Рішення № 78208525, 26.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18837/17

Провадження № 2/522/3846/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Чернявської Л.М.

При секретарі судового засідання Ткаченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась 09 жовтня 2017 року до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», ОСОБА_3 в якому просить визнати договір поруки №178513 від 12 лютого 2008 року, який було укладено між АКІБ «Укрсиббанк» (організаційна форма якого змінена на ПАТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 12.02.2008 р. між АКІБ, в подальшому організаційну форму змінено на ПАТ, «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11296079000, відповідно до умов якого, Банк (Кредитор за договором) зобов'язувався надати ОСОБА_2 (Позичальнику за договором) кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 23 478 доларів США. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника ОСОБА_2 по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_1 згідно договору поруки № 178513 від 12.02.2008 р. Відповідно змісту укладеного договору поруки: п. 1.1. сторони договору встановили, що Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Кредитного договору № 11296079000 від 12.02.2008 р., існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому, п. 1.3 сторони договору визначили, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору, п. 1.4. Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

Однак, позивач вважає, що зазначене положення не відповідає вимогам ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України в який зазначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. А, відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Позивач вказує на те, що строк дії договору встановлений у Договорі поруки № 178513 від 12.02.2008 р. не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, а тому не є строком в розумінні норми права, що як наслідок має вираження, що договором поруки строк не встановлений. Відповідно до ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 30.03.2017 р. судом відкрито провадження у цивільній справі № 523/13779/16-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Згідно змісту позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 не здійснює своєчасних платежів протягом тривалого часу, направлені позичальнику та поручителю на початку 2016 р. вимоги про усунення порушень договору не виконуються, що призвело станом на 19.09.2016 р. до заборгованості по процентам та кредиту у розмірі 17788,48 доларів США та по пені у розмірі 8456,71 грн., а тому змусило Кредитора за договором у зв'язку із виниклою, з боку Позичальника - ОСОБА_2 простроченої заборгованості за Кредитним договором, звернутися до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів Позичальника - ОСОБА_2 та Поручителя - ОСОБА_1 усієї суми заборгованості за Кредитним договором та дострокового повернення усіх кредитних коштів. Таким чином позовні вимоги кредитора, за якими 30.03.2017 р. судом було відкрито провадження, зокрема до поручителя у кредитному договорі, заявлені поза межами встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку, тобто після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а саме з моменту неналежного виконання Позичальником обов'язків за Кредитним договором, що призвело до виниклої заборгованості. Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки. Тому якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право. Враховуючи пред'явлення Кредитором позову до поручителя (ухвала про відкриття провадження у цивільній справі від 30.03.2017 р.) поза межами встановленого шестимісячного строку від дня настання строку виконання основаного зобов'язання (відсутність належного виконання основного зобов'язання, що призвело до виниклої заборгованості) та відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, позивач вважає що укладена 12.02.2008 р. порука з ПАТ «УкрСиббанк», є припиненою.

Провадження по справі відкрито 11 жовтня 2017 року.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільний - процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року. Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 лютого 2018 року Представником ПАТ «Укрсиббанк» подано відзив на позовну заяву про визнання поруки припиненою, в якому представник відповідача вважає, що доводи позовної заяви є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому представник банку посилається на те, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 11296079000 від 12.02.2008 року, визначено 13.02.2023 року та Договором поруки встановлено термін дії до 13.02.2023 року. Отже, ОСОБА_1 дійшла хибного висновку, що Договором поруки не встановлено строку, після закінчення якого порука припиняється. Відповідно до пункту 1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору. Відповідно до пункту 1.4 Договору поруки, відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Представник відповідача вказує на те, що під час укладення Договору поруки ОСОБА_1 та позичальник повністю погоджувався з умовами Договору та підтвердили, що ознайомленні у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне законодавство України. Також, отримавши свій примірник Договору поруки, не позбавлений був права в разі незгоди з умовами Договору та якщо вбачав порушення своїх прав, відмовитися від укладення договору або запропонувати у письмовому вигляді ті умови, які вона вважала б за необхідне зазначити в Договорі (ст.646 ЦК України). Крім того, представник відповідача вказує на те, що платежі відображені з урахуванням п. 1.3.1 та п. 1.6. Кредитного договору в розрахунку заборгованості, є достатньо зрозумілим та вичерпним, в ньому зазначено всі терміни, суми погашення та прострочення, та ставки, що є необхідними для правильного вирішення справи. Довідка-розрахунок є логічно - послідовним доказом підтвердження заборгованості Відповідача, яка відображає всі нарахування, які були визначені вище в розрахунку сум заборгованості та включає також здійснені оплати Відповідачем та дозволяє простежити в часовому еквіваленті порядок нарахування заборгованості. Довідка-розрахунок повністю відповідає вимогам до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003р. N 55. З розрахунку заборгованості чітко видно, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором, боржник вніс 28.04.2016р., а згідно п. 1.6 Кредитного договору який передбачає порядок зарахування коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості визначений умовами договору, які виконуються банком належним чином. П. 1.6 кредитного договору, в якому зазначено, що сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобов'язань. Банком не було пропущено 6 місячного строку, адже останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором, боржник вніс 28.04.2016р., досудову вимогу надіслано 05.07.2016р., з позовом банк звернувся до суду 21.09.2016 року.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року про відкриття провадження у справі залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Позивач надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності чи за відсутності її представника.

Представник ПАТ «Укрсиббанк» в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 посилаючись на їх необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_2, який був сповіщений про час, дату і місце судового засідання, в суд не з?явився, про поважність причин не явки не повідомив.

За відсутності заперечень, суд закінчує розгляд справи за відсутності позивача та відповідача ОСОБА_2

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПАТ «Укрсиббанк», суд приходить до наступного.

12 лютого 2008 року між АКІБ, в подальшому організаційну форму змінено на ПАТ, «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11296079000, відповідно до умов якого, Банк (Кредитор за договором) зобов'язувався надати ОСОБА_2 (Позичальнику за договором) кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 23 478 доларів США.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника ОСОБА_2 по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_1 згідно договору поруки № 178513 від 12.02.2008 року.

Відповідно змісту укладеного договору поруки: п. 1.1. сторони договору встановили, що Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Кредитного договору № 11296079000 від 12.02.2008 р., існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Пунктом 1.3 сторони договору визначили, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору. Пунком 1.4. Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань Боржника за Основним Кредитним договором.

Позивач вважає, що зазначене положення не відповідає вимогам ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України в який зазначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. А, відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Позивач вказує на те, що строк дії договору встановлений у Договорі поруки № 178513 від 12.02.2008 р. не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, а тому не є строком в розумінні норми права, що як наслідок має вираження, що договором поруки строк не встановлений.

Однак, судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору, ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 23478.00 дол. США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_2, а ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 290.00 дол. США, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 13.02.2023 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1, 1.2. кредитного договору).

За користування кредитними коштами ОСОБА_2 зобов'язався сплатити проценти у розмірі 12.4% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі. Сторони домовилися, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки (п.1.3.1, п.1.3.2 кредитного договору). Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються у порядку, встановленому договором. (п.1.3. кредитного договору).

Згідно з ч. 1 ст.251, ст.252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 постанови від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин", відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу(залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Суд встановив, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 11296079000 від 12.02.2008 року, визначено 13.02.2023 року, тобто Договором поруки встановлено термін дії до 13.02.2023 року, а отже суд доходить висновку, що ОСОБА_1 дійшла неправильного висновку, що Договором поруки не встановлено строку, після закінчення якого порука припиняється.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 30.03.2017 р. судом відкрито провадження у цивільній справі № 523/13779/16-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно змісту позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 не здійснює своєчасних платежів протягом тривалого часу, направлені позичальнику та поручителю на початку 2016 р. вимоги про усунення порушень договору не виконуються, що призвело станом на 19.09.2016 р. до заборгованості по процентам та кредиту у розмірі 17788,48 доларів США та по пені у розмірі 8456,71 грн., а тому змусило Кредитора за договором у зв'язку із виниклою, з боку Позичальника ОСОБА_2 простроченої заборгованості за Кредитним договором № 11296079000, звернутися до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів Позичальника ОСОБА_2 та Поручителя ОСОБА_1 усієї суми заборгованості за Кредитним договором та дострокового повернення усіх кредитних коштів.

Позивач вважає, що позовні вимоги кредитора, за якими 30.03.2017 року судом було відкрито провадження, зокрема до поручителя у кредитному договорі, заявлені поза межами встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку, тобто після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а саме з моменту неналежного виконання Позичальником обов'язків за Кредитним договором, що призвело до виниклої заборгованості.

Позивач вказує, що відповідно до правової позиції висловленої Верховним судом України по справі 6-33цс12 зазначено, що Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України по справі 6-6цс14 від 17 вересня 2014 року де зазначено, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Враховуючи пред'явлення Кредитором позову до поручителя (ухвала про відкриття провадження у цивільній справі від 30.03.2017 р.) поза межами встановленого шестимісячного строку від дня настання строку виконання основаного зобов'язання (відсутність належного виконання основного зобов'язання, що призвело до виниклої заборгованості) та відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, позивач вважає що укладена 12.02.2008 року порука з ПАТ «УкрСиббанк», є припиненою.

Однак, судом встановлено, що з розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по вказаному кредитному договору вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором, боржник вніс 28.04.2016 року. Згідно п. 1.6 Кредитного договору, який передбачає порядок зарахування коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості, зазначено, що сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобов'язань Позичальника, а саме:) простроченої комісії (якщо буде мати місце прострочення); строкові комісії; прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); строкові проценти; прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); строкова сума основного боргу; штрафні санкції за Договором. Пунктом 1.6 абзац 2 передбачено, у випадку переказу перерахування грошових коштів на погашення будь-яких грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором з порушенням вищевказаної у п 1.6 Договору черговості, Банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок погашення таких грошових зобов'язань, відповідно до викладеної в п. 1.6 Договору черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

За таких підстав, суд вважає, що банком не було пропущено 6 місячного строку, адже останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором, боржник вніс 28.04.2016 рок, досудову вимогу надіслано 05.07.2016 року, з позовом банк звернувся до суду 21.09.2016 року.

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 та відмовляє у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 251, 252, 526, 559 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2018 року.

Суддя Л.М. Чернявська

26.11.2018