Рішення № 78207970, 22.11.2018, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 22.11.2018

Справа № 501/506/18

2/501/827/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

за участю секретаря судового засідання –Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську цивільну справу:

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

третя особа: професійна спілка працівників морського порту «Чорноморськ»

предмет та підстави позову: про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

позивач – ОСОБА_1,

від позивача – представник ОСОБА_2,

від відповідача – представник ОСОБА_3,

від третьої особи незалежної профспілки працівників морського торговельного порту»Чорноморськ»-ОСОБА_4,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1. 02 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

2. Даний позов мотивований тим, що 28.11.2017 року вона була попереджена про ліквідацію її робочого місця, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Одночасно їй було запропоновано переведення на інше місце організатора діловода 2 категорії 5 терміналу. 18.12.2017 року позивачці було запропоновано переведення на посаду експедитора з виконанням функцій кур'єра відділу документообігу служби адміністративно-господарського забезпечення. Від вказаних пропозицій позивачка відмовилась, оскільки запропоновані посади не відповідають її кваліфікації та із значно нижчим рівнем заробітної плати.

Позивачка вказує в позові, що наказом №81 від 05.02.2018 року її звільнено з посади організатора діловода 2 категорії адміністративної слжби у зв'язку з відмовою продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці за п.6 ст.36 КЗпП України. Підставою для звільнення став наказ №496 від 21.08.2017 року «Про зміни в організації виробництва і праці», згідно якого структурний підрозділ порту – адміністративна служба та робоче місце організатора діловодства 2 категорії, яку займає позивачка були ліквідовані 23.11.2017 року.

Позивачка вважає таке звільнення незаконним та таким, що грубо порушує її права, оскільки:

- зміни істотних умов праці на підприємстві не відбулось, жодна з умов праці позивачки не змінювалась;

- відмова від переведення на іншу посаду не може бути підставою для звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП;

- під час звільнення позивачка перебувала на лікарняному;

- подання на надання згоди на звільнення позивачки на адресу Професійної спілки «Працівників морського порту «Чорноморськ» (членом якої є позивачка) не надходило. Згоди на звільнення позивачки профспілка не надавала.

У зв'язку з вищевикладеним позивачка просила суд:

- визнати незаконним та скасувати Наказ №81 від 05.02.2018 року «Про звільнення організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби ОСОБА_1 за п.6 ст. 36 КЗпП України;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь позивачки оплату за час вимушеного прогулу;

- рішення в частині поновлення на роботі звернути до негайного виконання.

3. Представник відповідача 12.04.2018 року надав до суду відзив на позов, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.56-60), посилаючись на те, що позивачка відомовилась від пропозицій щодо її переведення на іншу посаду. У повідомленні від 28.11.2017 року помилково було зазначено підставу звільнення позивачки за п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки адміністрацією порту спочатку не було враховано переважне право позивачки на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, передбачене п.1 ч.2 ст.42 КЗпП України, які у подальшому роботодавцем усунуто, було враховано переважне право позивачки на залишення на роботі. Проте позивачка проігнорувала всі пропозиції порту, в результаті чого її було звільнено з підстав, які виникли вже пізніше (після повідомлення про майбутнє вивільнення).

Також, представник відповідача вказує у відзиві на позов щодо знаходження позивачки на лікарняному та її звільнення під час перебування на лікарняному, що наказом директора порту від 22.02.2018 року №119-К внесено зміни до наказу від 05.02.2018 року №81 «Про звільнення органітора діловодства 2 категорії адміністративної служби ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України» в частині зміни дати звільнення позивачки з 05.02.2018 року на 22.02.2018 року, перший день після виходу з лікарняного.

Крім того, представник відповідача зазначає у відзиві, що звільнення за п.6 ст.36 КЗпП України не передбачає обов'язку роботодавця отримувати згоду на звільнення працівника; та 22.08.2017 року на адресу профспілки, членом якої була позивачка, направлено копію наказу №496 від 21.08.2017 року «Про зміни в організації виробництва і праці», який не було оскаржено профспілкою, будь-яких зауважень або пропозицій щодо мінімізації скорочення працівників на адресу порту не надходило, що на думку представника відповідача, свідчить про згоду профспілки із змінами в організації виробництва і праці на підприємстві.

4. Представник позивача 21.06.2018 року надав до суду уточнену позовну заяву (а.с.137-141), згідно якої просить суд

- визнати незаконним та скасувати Наказ №81 від 05.02.2018 року «Про звільнення організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби ОСОБА_1 за п.6 ст. 36 КЗпП України;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь позивачки оплату за час вимушеного прогулу у розмірі 26179,52 грн;

- рішення в частині поновлення позивачки на роботі звернути до негайного виконання.

5. Представник відповідача 25.06.2018 року надав до суду відзив на позовну заяву в редакції від 21.06.2018 року, просить суд у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача щодо розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу необгрунтовані та навів свої розрахунки та зазначив, що у випадку визнання судом незаконним та скасування наказу №81 від 05.02.2018 року розмір середнього заробітку за час вимущеного прогулу позивачу становить 5106,11 грн. (а.с.168-170).

6. Представник позивача 06.07.2018 року надав до суду заперечення на відзив, просить суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що середньогодинна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів; надані відповідачем погодинні розрахунки при множенні на восьмигодинний робочий день становить такі ж самі значення, що були вказані у позовній заяві (а.с.176-177).

7. Представник позивача 16.10.2018 року надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.221-222), просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Наказ №81 від 05.02.2018 року «Про звільнення організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби ОСОБА_1 за п.6 ст. 36 КЗпП України;

- поновити позивачку на посаді організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморcьк»

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь позивачки оплату за час вимушеного прогулу у розмірі 549513,44 грн.;

- рішення в частині поновлення позивачки на роботі звернути до негайного виконання.

8. Представник відповідача 17.10.2018 року надав до суду відзив на заяву про уточнення позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги подані з порушенням процесуального порядку їх подання (а.с.225-226).

9. В судовому засіданні голова професійної спілки працівників морського порту «Чорноморськ»ОСОБА_4, повноваження якого підтверджуються копіями протоколів, постановою профспілки (а.с.79- 109) заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що професійна спілка своєї згоди на звільнення позивачки не надавала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

10. Представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 16.03.2018 року надав до суду заяву про витребування доказів (а.с.24).

11. Представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 19.04.2018 року надав до суду заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи Професійну спілку працівників морського порту «Чорноморськ» (а.с.55).

12. На виконання ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 20.03.2018 року про витребування доказів, 12.04.2018 року представник відповідача надав до суду заяву із довідкою про середню заробітну плату ОСОБА_1 за грудень 2017 року та січень 2018 року (а.с.77-78).

13. Представник позивача 26.04.2018 року надав до суду заяву про повернення оригіналу документу, приєднаного до матеріалів справи (а.с.119).

14. Представник позивача 17.05.2018 року надав до суду заяву про витребування доказів (а.с.121).

15. На виконання ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 21.05.2018 року про витребування доказів, 01.06.2018 року представник відповідача надав до суду заяву із копіями документів (табелів обліку робочого часу позивача за грудень 2017 року та січень 2018 року; описів вкладення поштового відправлення та чек укрпошти; відповідь на адвокатський запит) (а.с.129-134).

16. Представник позивача 07.06.2018 року звернуся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами цивільної справи (а.с.136).

17. Представник позивача 21.06.2018 року надав до суду уточнену позовну заяву (а.с.137-141).

18. Представник відповідача 12.09.2018 року надав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с.197).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

19. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від 05.03.2018 року позов ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.21).

20. Після усунення позивачем недоліків, ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від 20.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано від відповідача докази (а.с.50).

21. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21.05.2018 року витребувано від відповідача докази (а.с.125).

22. В судовому засіданні 06.07.2018 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті до 10.00 год. 26.07.2018 року (а.с.178-179).

23. У зв’язку із відстороненням судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від здійснення правосуддя, відповідно до наказу голови суду №21-ос від 03.08.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

24. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 19.07.2018 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу зі стадії судового розгляду (а.с.182-183).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

25. У судовому засіданні встановлено, що відповідно до Наказу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №496 від 21 серпня 2017 року «Про зміни в організації виробництва і праці», на виконання листа Міністерства інфрастуктури України від 18.08.2017 року №8237/10/10-17 «Про узгодження організаційної структури та структури керівництва ДП «МТП «Чорноморськ», з метою виключення дублюючих функцій та підвищення ефектиності виробничої діяльності підприємства», створено з 21.08.2017 року в ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» нові структурні підрозділи, нові посади тощо (а.с.11-14, 66-69).

26. Відповідно до попередження про наступне вивільнення від 28.11.2017 року, ОСОБА_1 попереджена про майбутнє звільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та їй запропоновано переведення на вакантне робоче місце організатора діловодства 2 категорії 5 терміналу з місячною тарифною ставкою 5908 грн. (а.с.62). Як вбачається з копії відповідного попередження, ОСОБА_1 відмовилась його підписувати у присутності працівників підприємства.

27. Згідно пропозиції про працевлаштування від 11.12.2017 року ОСОБА_1, у зв’язку з ліквідацією її робочого місця 23.11.2017 року, запропоновано переведення на вакантне робоче місце експедитора з виконанням функцій кур’єра відділу документообігу служби АГЗ з місячною тарифною ставкою 4417 грн. (а.с.5, 63).

28. Відповідно до наказу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №81 від 05 лютого 2018 року «Про звільнення організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України», ОСОБА_1 звільнено 05.02.2018 року за п.6 ст.36 – відмова працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (а.с.4, 64).

29. Згідно копії лікарняного листка непрацездатності серії АГШ №446223, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 05 лютого 2018 року по 21 лютого 2018 року (а.с.10).

30. Наказом ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №119-к від 22 лютого 2018 року внесено зміни до наказу від 05.02.2018 року №81 «Про звільнення організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України, яким п.1 наказу від 05.02.2018 року №81 викладено у наступній редакції: «Звільнити з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 22.02.2018 року – організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України – відмова працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці» (а.с.65).

31. Судом також досліджено копії:

- особистої картки ОСОБА_1 (а.с.70-72),

- довідки про середньогодинну заробітну плату ОСОБА_1 за грудень 2017 року, січень 2018 року (а.с.78),

- табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 (а.с.130-31),

- витягу з журналу реєстрації листків непрацездатності (а.с.198-199),

- актів від 22.02.2018 року (а.с.200-201),

- повідомлення про отримання трудової книжки (а.с.202),

- трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.203-205);

- платіжного доручення від 22.02.2018 року про виплату ОСОБА_1 компенсації відпустки у зв’язку із звільненням (а.с.208),

- посадової інструкції (а.с.207-210),

- атестату ОСОБА_1 (а.с.211).

V. Оцінка Суду.

32. Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог позивачки щодо незаконності наказу про її звільнення, суд встановив наступне.

33. Відповідно до ч.ч.1, 6, 7 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

34. Згідно зі ст.5-1 КЗпП України визначено, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення.

35. Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

36. Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 цього Кодексу.

37. За змістом ч.3 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовжені роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Змінами в організації виробництва і праці є, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

38. У п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що згідно з ч.3 ст.32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміну істотних умов трудового договору проведено не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

39. Отже, зі змісту викладеного вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

40. Перевіряючи законність процедури звільнення позивачки на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, судом встановлено, що було порушено саму процедуру звільнення, та як наслідок незаконно видано наказ про звільнення на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України.

41. Так, у частині третій статті 32 КЗпП йдеться про можливість змінити істотні умови праці за раніше укладеним трудовим договором, якщо така необхідність викликана змінами в організації виробництва і праці. У цій статті наведено перелік умов праці, які можна вважати істотними, але визначення поняття «зміни в організації виробництва і праці» немає.

42. Отже, згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП роботодавець може за два місяці попередити працівників про зміну істотних умов праці, а в разі їх відмови від продовження роботи - звільнити за пунктом 6 статті 36 КЗпП.

43. При процедурі звільнення позивачки, попередження про наступне звільнення було видано у зв’язку із п.1 ст.40 КЗпП України - змінами в організації виробництва і праці. Зокрема, пунктом 1 цієї статті передбачено, що трудовий договір може бути розірваний роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

44. Отже, перелічені в пункті 1 статті 40 КЗпП підстави є окремими випадками змін в організації виробництва і праці, хоча це поняття не обмежується тільки наведеним переліком.

45. Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. №9, змінами в організації виробництва і праці також є: раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у т.ч. перехід на бригадну форму організації праці, впровадження провідних методів, технологій.

46. Встановлено, що у ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» було ліквідовано з 23.11.2017 року з усіма робочими місцями та посадами, що складають їх штатний розпис, в тому числі посаду позивачки. Однак, зміни істотних умов праці на підприємстві не відбулось.

47. Так, відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП, істотними умовами праці є:

- системи та розміри оплати праці;

- пільги;

- режим роботи;

- встановлення або скасування неповного робочого часу;

- суміщення професій;

- розряд;

- найменування посади.

Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці.

48. Як зазначається в п.2 мотивуючої частини наказу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №81 від 05 лютого 2018 року (дослівно):

- «29.11.2017 року, після виходу з лікарняного, ОСОБА_1 була попереджена про ліквідацію її робочого місця, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Одночасно з цим, даному працівнику було запропоновано переведення на аналогічне вакантне робоче місце організатора діловодства 2 категорії 5 терміналу. Бажання про переведення на запроноване місце ОСОБА_1 не виявила. 18.12.2017 року ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду експедитора з виконанням функцій кур’єра відділу документообігу служби адміністративно-господарського забезпечення, (аналогічне посаді, на якій вона працювала з 15.06.2016 року до 17.07.2017 року). Від переведення на заначену посаду ОСОБА_5 відмовилась» (а.с.4).

49. Отже, суд доходить до висновку, що жодна з умов праці для ОСОБА_1 не змінювалася, і такі зміни не планувалися. Адже, вони передбачають, що працівник продовжує працювати на тій же посаді, виконувати ту ж роботу, але в інших умовах.

50. Крім того, слід звернути увагу, що відмова від переведення на іншу посаду не може бути підставою для звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП, адже переведення на іншу роботу і зміна істотних умов праці - це різні речі. Крім цього, на відміну від пункту 1 статті 40 КЗпП застосування пункту 6 статті 36 КЗпП не вимагає від роботодавця запропонувати працівнику переведення на іншу роботу.

51. При застосуванні процедури звільнення за цією підставою, перш за все слід було визначити, які саме умови праці для працівника змінюються. Якщо зміна істотних умов праці справді має місце, у повідомленні необхідно чітко зазначити, яка саме умова змінюється та яким чином.

52. Процедура звільнення у зв'язку зі скороченням штату відбувається за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

53. В проаналізованих судом попередженні, повідомленні на ім'я позивачки містяться пропозиції про переведення на іншу посаду.

54. Тобто, частково застосовано частину другу ст.40 КЗпП України, згідно з якою, звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 цієї статті, допускається тільки в тому випадку, коли працівника неможливо, за його згодою, перевести на іншу роботу. Працівника неможливо перевести, якщо на підприємстві немає роботи для нього за відповідною професією чи спеціальністю або якщо він відмовляється від переведення на запропоновану роботу. Обов'язок роботодавця попередити працівників про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці передбачений статтею 49-2 КЗпП України. Не раніше, ніж через два місяці після повідомлення працівника про наступне вивільнення видається наказ про звільнення у зв'язку зі скороченням штату. У ньому зазначається підстава звільнення з посиланням на пункт 1 статті 40 КЗпП.

55. Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що зміни в організації виробництва і праці можуть спричинити:

- зміну істотних умов праці (частина третя ст.32 КЗпП). При цьому посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо. Працівника попереджають про такі зміни за два місяці, а якщо він відмовляється від роботи в нових умовах - звільняють за пунктом 6 статті 36 КЗпП. Таке звільнення відбувається не за ініціативою роботодавця.

- скорочення штату або чисельності працівників. Тобто, скорочення штату або чисельності працівників самі по собі є змінами в організації виробництва і праці. На відміну від застосування частини третьої статті 32 КЗпП роботодавець не зобов'язаний доводити необхідність таких змін. Він має лише довести, що зміни справді відбулися.

56. Коли відбувається скорочення, посаду, яку раніше обіймав працівник, виводять із штатного розпису, а трудовий договір розривається за ініціативою роботодавця за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

57. Отже, коли на підприємстві відбуваються зміни в організації виробництва і праці, завдання кадровика - визначити, до яких наслідків вони можуть призвести в контексті трудових відносин із працівником: до звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП чи до зміни істотних умов праці, і залежно від цього спланувати свої подальші дії.

58. Так, позивача в даному випадку звільнено за пунктом 6 статті 36 КЗпП, та в ході розгляду справи встановлено, що для такого звільнення не було підстав, тому суд доходить висновку, що таке звільнення є незаконним, незважаючи на наявність підстав для звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. При цьому, суд не має підстав для зміни формулювання причин звільнення в цьому випадку, адже встановлені порушення при виданні наказу про звільнення є підставою для його скасування.

59. Крім того, у день звільнення працівнику має бути видано заповнену трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення, а також копію наказу про звільнення. Копія видається в обов'язковому порядку, оскільки це передбачено статтею 47 КЗпП України для випадків звільнення з ініціативи роботодавця (в інших випадках копія наказу видається на вимогу працівника).

60. Крім цього, у день звільнення з працівником проводиться розрахунок, який у цьому випадку включає не тільки виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, але й виплату вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст.44 КЗпП).

61. Законодавством передбачено ряд гарантій для працівників, пов'язаних із звільненням за ініціативою роботодавця. Зокрема, згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

62. Також, за ініціативою роботодавця не допускається звільнення вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років, якщо жінка перебуває у відпустці, передбаченій частиною шостою ст.179 КЗпП), одиноких матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину інваліда (ст.184 КЗпП).

62. При звільненні за пунктом 1 статті 40 КЗпП враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП.

63. Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 було звільнено відповідно до наказу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №81 від 05 лютого 2018 року під час перебування її на лікарняному (а.с.10).

64. У подальшому Наказом ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №119-к від 22 лютого 2018 року внесено зміни до наказу від 05.02.2018 року №81 «Про звільнення організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України, яким п.1 наказу від 05.02.2018 року №81 викладено у наступній редакції: «Звільнити з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 22.02.2018 року – організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України – відмова працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці» (а.с.65).

65. Також, за згідно ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

66. Матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення, після закінчення двохмісячного строку, власником або уповноваженим ним органом, до вищого виборного органу професійної спілки працівників морського порту «Чорноморськ» з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1

67. В судовому засіданні голова професійної спілки працівників морського порту «Чорноморськ» ОСОБА_4 пояснив, що профспілкова організація не надавала згоди на звільнення ОСОБА_1

68. Тобто, суд вважає, що позивачку звільнено без дотримання відповідних процедур і гарантій, підстава звільнення працівника зазначена як п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, в той час як відбулось скорочення посади, яку обіймала ОСОБА_1, є незаконною, і не може бути підставою для визнання неправильним лише формулювання причин звільнення в наказі та трудовій книжці працівника, адже порушених прав працівника таке не відновить.

69. З наведеного слідує, що звільнення позивача на підставі п.6 ст.36 КЗпП України є необґрунтованим, проведеним з порушення процедури звільнення, відповідно не може вважатися законним і наказ про таке звільнення.

70. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимога про скасування наказу про звільнення підлягає задоволенню.

71. Суд, зауважує, що визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов'язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (аналогічного висновку дійшов ВССУ при розгляді справи № 223/30/16-ц від 25.09.2017).

72. Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, то в порядку ст.235 КЗпП України позивач має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

73. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

74. Згідно довідки ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 03.04.2018 року №1042 заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2017 року та січень 2018 року складала відповідно 2560,74 грн. (а.с.78).

75. Пунктом 5 розділу ІV Порядку передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Кількість робочих днів за грудень 2017 року та січень 2017 року складає 9 днів.

76. Відтак, середньоденна заробітна обчислюється наступним чином 2560,74:9 = 284,52 грн.

77. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

78. З моменту звільнення ОСОБА_1 з 05 лютого 2018 року по 17 жовтня 2018 року сплинуло 174 робочих днів.

79. Таким чином сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 49513,44 грн (174 х 284,56).

80. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

З цих підстав, керуючись ст.43 Конституції україни, ст.ст.5-1, 32, 36, 40, 235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.27 Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263, 265, 430 Цивільно - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 доДержавного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа: незалежної профспілки працівників морського торговельного порту»Чорноморськ»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №81 від 05 лютого 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді організатора діловодства 2 категорії адміністративної служби Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

4. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (місцезнаходження: вул.Праці, буд.6, м.Чорноморськ, Одеської області, код ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації/проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, індекс: 68001, ІПН: НОМЕР_1) оплату за час вимушеного прогулу у розмірі 49513,44 грн.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Іллічівський міський суд Одеської області.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

10. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

11. Повний текст рішення складено 22 листопада 2018 року.

Суддя Іллічівського міського

суду Одеської області ОСОБА_6