Рішення № 78203567, 29.11.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21621/17

провадження № 2/753/2673/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Пахольченко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов»язаних із виплатою страхового відшкодування, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов»язаних із виплатою страхового відшкодування. Мотивуючи свої вимоги тим, що 17 листопада 2014 року о 16 годині 10 хвилин на пр. Музейний, 4 в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», та автомобіля «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткненні з автомобілем «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Форд», державний номерний знак НОМЕР_3. В наслідок ДТП було завдано шкоди автомобілю «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року ОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу. З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, замовлено проведення автоторознавчого дослідження. Так, згідно Звіту № 11-06/11 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля від 12 червня 2015 року, завданого власнику транспортного засобу «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, та становить 57 829 грн. 51 коп., виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена на підставі заяви потерпілого/страхувальника та страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування й платіжного доручення № 4384 від 12 березня 2016 року року в сумі 57 829 грн. 51 коп. Цивільно-правова відповідальність автомобіля «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 (винуватця ДТП) на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Галицька», ліміт відповідальності якого становить 50 000 грн. 00 коп., франшиза - 1 000 грн. 00 коп. ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» виплатило ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» страхове відшкодування в розмірі 49 000 грн. 00 коп. Відповідно відповідач у порядку ст. 1194 ЦК України має відшкодувати ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» різницю між понесеними збитками - 57 829 грн. 51 коп. й виплаченими (покритим) ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» 49 000 грн. 00 коп. (57 829 грн. 51 коп. - 49 000 грн. 00 коп. = 8 829 грн. 51 коп.).

В судове засідання позивач не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог з тих же підстав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 17 листопада 2014 року о 16 годині 10 хвилин на пр. Музейний, 4 в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», та автомобіля «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткненні з автомобілем«Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Форд», державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 7, 8).

В наслідок ДТП було завдано шкоди автомобілю «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року ОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу (а.с.8).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, замовлено проведення автоторознавчого дослідження.

Так, згідно Звіту № 11-06/11 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля від 12 червня 2015 року, завданого власнику транспортного засобу «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, та становить 57 829 грн. 51 коп., виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена на підставі заяви потерпілого/страхувальника та страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування й платіжного доручення № 4384 від 12 березня 2016 року року в сумі 57 829 грн. 51 коп. (а.с.12-30, 31).

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу Звіт товарознавчого дослідження, на тій підставі, що він відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Загальним засадам оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджений Мін»юстом, Фондом держмайна, реєстраційний № 1070/8395 від 24.11.2003 року (зі змінами) тощо; має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля.

Статтею 29 зазначеного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте частиною 3 зазначеної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За таких правових підстав, суд застосовує спеціальну норму, регулюючу дані правовідносини - статтю 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за наслідками вимог частини 3 статті 22 ЦК України.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2 (винуватця ДТП) на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Галицька», ліміт відповідальності якого становить 50 000 грн. 00 коп., франшиза - 1 000 грн. 00 коп. (а.с.11).

ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» виплатило ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» страхове відшкодування в розмірі 49 000 грн. 00 коп.

Відповідно відповідач у порядку ст. 1194 ЦК України має відшкодувати ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» різницю між понесеними нею збитками - 57 829 грн. 51 коп. (страховим відшкодуванням) й виплаченими (покритим страховим відшкодуванням) ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» 49 000 грн. 00 коп. (57 829 грн. 51 коп. - 49 000 грн. 00 коп. = 8 829 грн. 51 коп.), що становить 8 829 грн. 51 коп.).

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).

Відповідно, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» вважає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Поняття «франшиза» міститься у ст. 9 Закону № 85/96-ВР і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду було заподіяно майну, то згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону № 1961-IV, компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

У зв»язку з проведеною позивачем регламентною виплатою страхувальнику у позивача виникло право зворотної (регресної) вимоги до винної у ДТП особи - відповідача.

Так, до страховика, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов»язаних з виплатою страхового відшкодування, обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов»язаних з виплатою страхового відшкодування, обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір - 1 600 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 993, 1194 ЦК України, ст. ст. 98, 27 Закону України «Про страхування», Закону України «Про судовий збір», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов»язаних із виплатою страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_4, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», код ЄДРПОУ - 30859524, 8 829 грн. 51 коп. - витрат, пов"язаних із виплатою страхового відшкодування, 1 600 грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 10 429 (десять тисяч чотириста двадцять дев»ять) грн. 51 (п»ятдесят одна) коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п»ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: Коренюк А.М.