Ухвала суду № 78202332, 28.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/21149/18

н/п 2-к/640/8/18

УХВАЛА

(про відмову у прийнятті до розгляду)

"28" листопада 2018 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Зуб Г.А., розглянувши надіслане Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів ОСОБА_1 Біларусь по Ленінському району міста Могильов про визнання та виконання на території України рішення суду Ленінського району м. Могильов від 02.06.2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 державного мита,-

втановив:

До суду надійшло клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів ОСОБА_1 Біларусь по Ленінському району міста Могильов про визнання та виконання на території України рішення суду Ленінського району м. Могильов від 02.06.2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 державного мита в розмірі 30 рублів 91 копійка..

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Як зазначено в пункті 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Порядок визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню визначено Главою 1 Розділу IX ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

В клопотанні зазначено, що боржник ОСОБА_2 мешкає за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки з реєстру територіальної громади інформація щодо реєстрації ОСОБА_2 за адресою вказаною у клопотанні АДРЕСА_1, - відсутня.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб серед переліку осіб зареєстрованих за адресою вказаною у клопотанні - відсутня.

Згідно довідки відомості про місцеперебування ОСОБА_2 у Реєстрі територіальної громади м. Харків – відсутні.

Згідно ч. 1 ст.8 "Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» 1993 року при виконанні доручення про надання правової допомоги "запитувана установа застосовує законодавство своєї країни. На прохання запитуючої установи вона може застосувати і процесуальні норми запитуючої Договірної Сторони, якщо тільки вони не суперечать законодавству запитуваної Договірної Сторони.

Згідно ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Відомостей щодо знаходження в Україні майна ОСОБА_2 матеріали клопотання не містять, згідно інформації державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстроване на території України майно у ОСОБА_2 відсутнє, та майно за адресою: АДРЕСА_1, останньому на праві власності не належить.

З наявної в матеріалах клопотання копії постанови відділу примусового виконання Ленінського району м. Могильова вбачається, що боржник є громадянином ОСОБА_1 Білорусь, та мешкає за адресою: м. Могильов, вул. Лазаренко, 57-1, та надано довідку, що розшукуваний ОСОБА_2 встановлений за адресою: Україна, АДРЕСА_2.

Однак, зазначена довідка не обгрунтовує місце проживання або перебування боржника в розумінні ст. 464 ЦПК України, оскільки згідно ч.1 ст. 6 ЗУ " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання, тоді як з наявних в матеріалах справи довідок вбачається, що ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим на території м. Харкова.

Таким чином, враховуючи, що останнім зареєстрованим місцем проживання (перебування) боржника ОСОБА_2 є ОСОБА_1 Білорусь,суд приходить до висновку, що дана справа повинна розглядатися відповідно до судочинства ОСОБА_1 Білорусь, тому суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті до розгляду вказаного клопотання відповідно до ч.2 ст. 465 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 462-465 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У прийнятті до розгляду надісланого Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області клопотання Інспекції Міністерства з податків і зборів ОСОБА_1 Біларусь по Ленінському району міста Могильов про визнання та виконання на території України рішення суду Ленінського району м. Могильов від 02.06.2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 державного мита - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, та набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Суддя Г.А. ЗУБ