Рішення № 78199980, 28.11.2018, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2523/18

Провадження № 2/401/1237/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючий суддя - Андріянов О.В.

За участю: секретаря - Суботніцької О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_2, ІІІ-тя особа – Світловодський МРВ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вимогами про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_2, від 02.08.2017 р., реєстровий № 10500, щодо стягнення з позивача на користь АТ КБ «ПриватБанк» 16911,85 грн. заборгованості за кредитним договором.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням законодавства, після спливу строку позовної давності щодо стягнення суми боргу та неустойки окремо, позивач не згоден із розрахунком суми заборгованості, позивач не згоден із застосуванням до нього декількох різновидів цивільної відповідальності, передбачених ст. 549 ЦК України, за одне і те саме порушення зобов’язання, що свідчить про те, що заборгованість не є безспірною та не може вважатися обґрунтованою.

Від представника відповідача, приватного нотаріуса ОСОБА_2, надійшов відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги були заперечені, вважає, що виконавчий напис було вчинено відповідно до вимог чинного законодавства, безспірність вимог було визначено нотаріусом на підставі наданих кредитором документів, зазначає про переривання строків позовної давності та вказує на те, що нотаріусом було підтверджене наявне у кредитора право на стягнення з боржника суми боргу, та це право існує до тих пір, поки суд не встановить зворотного. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від представника відповідача, АТ КБ «ПриватБанк», надійшов відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги були заперечені, вважає, що виконавчий напис було вчинено відповідно до вимог чинного законодавства, безспірність вимог було визначено нотаріусом на підставі наданих кредитором документів.

01.10.2018 р. було відкрите провадження у справі, розглянуті клопотання позивача, витребувані докази та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису;

31.10.2018 р. відкладений розгляд справи.

Справа розглядається за формою спрощеного провадження, без повідомлення сторін, на підставі наявних доказів.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, з позивача, на користь установи банку, кредитора, 02.08.2017 р. була стягнута заборгованість за кредитним договором від 06.03.2006 р., б/н., в сумі 16911,85 грн., яка складається з заборгованості по сплаті боргу за кредитом, відсотків, двох штрафів та пені.

Встановлені судом фактичні обставини підтверджуються копіями документів: виконавчого напису; постанов про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на пенсію; заяви кредитора про стягнення боргу за виконавчим написом; заяви про відкриття картрахунку; розрахунку суми боргу; письмової вимоги про погашення боргу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, згідно ч. 1, ст. 509 ЦК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти, кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, що відповідає ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ч. 3, ст. 1049 ЦК України, з урахуванням ч. 2, ст. 1054 ЦК України, позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання, що передбачено ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, як-то визначено ч. 1, ст. 612 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, з розстроченням, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 та ч. 2,ст. 1050 ЦК України.

Позивач, зазначаючи про наявність боргу, вказує на те, що наявний борг не є безспірним, так як боржником невизнається борг, з огляду на сплив строків позовної давності щодо сплати боргу частинами та відсотків по ньому, сплати неустойки, а також щодо застосування до нього декількох видів цивільно-правової відповідальності, що передбачено ст. 549 ЦК України, за порушення одного того ж грошового зобов’язання.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, що передбачено ч. 1, ст. 15 ЦК України.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього ж Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, зокрема нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, яка підлягає врахуванню судом, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, що передбачено ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Проте позивач, визнаючи наявність у нього несплаченої заборгованості, не погоджується з вказаною сумою боргу, зазначає, що в зв’язку зі спливом строків позовної давності він не повинен сплачувати борг та те, що кредитором безпідставно було нараховано на суму боргу штрафи та пеню за порушення зобов’язання, що є подвійною юридичною відповідальністю за одне і теж саме порушення грошового зобов’язання.

Таким чином, судом з достовірністю встановлені обставини того, що сума боргу, яку було списано за виконавчим написом, не є безспірною, так як боржник, заперечуючи вказану безспірність, зазначає про сплив строків позовної давності, в межах яких до нього може бути пред’явлена вимога кредитором. Вказуючи на спилив строків позовної давності, також зазначає, що стягнення пені, з огляду на встановлений ст. 258 ЦК України 1-річний строк позовної давності, можливо провести лише в межах останніх 12 місяців після порушення зобов’язання.

Окрім цього, відповідно до статті 549 ЦК України, штрафи (пеня), що були стягнуті з позивача, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Питання щодо недопустимості подвійного стягнення неустойки за порушення виконання грошового зобов’язання узгоджується із правовими позиціями ВС України, які викладені в постанові суду у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 р., і є обов’язковими згідно ст. 263 ЦПК України.

Отже пред’явлений позов з підстав не безспірності суми боргу є обґрунтованим.

Суд вважає, що належним відповідачем у даній справі є лише кредитор так, як спір виник між кредитором і боржником щодо виконання грошового зобов’язання.

Приватний нотаріус не являється учасником виниклих спірних відносин, а отже не може відповідати за позовом, тому в задоволенні пред’явлених до нього вимог належить відмовити.

Враховуючи викладені обставини позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а цивільне право – захисту.

Судові витрати по справі, що не були сплачені позивачем під час звернення до суду, так як позивач є інвалідом І-ї групи, повинні бути стягнуті з відповідача.

Керуючись: ст. ст. 12, 13, 76-81, 128, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, від 02.08.2017 р., реєстровий № 10500, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 16911,85 грн., заборгованості за кредитним договором.

В задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь відповідного бюджету судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Копію судового рішення в порядку визначеному ст. 272 ЦПК України направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана на протязі 30 днів до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо. Апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду або через Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Учасники по справі:

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27500, м. Світловодськ Кіровоградської області, вул. В. Бойка, б. 4, кв. 21, ІПН: НОМЕР_1;

Відповідач – акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-«д», код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_2, 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, б. 11, оф. 25.

ІІІ-тя особа – Світловодський МРВ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області, 27500, м. Світловодськ Кіровоградської області, вул. Павлівська, 13а.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_3