Рішення № 78197559, 23.11.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/602/2018

Справа № 537/1550/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2018 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання - Головньової Л. М., представника позивача - адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватної акціонерної компанії «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування,

встановив:

До суду звернувся ОСОБА_2 з позовом, відповідно до якого просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на його, ОСОБА_2 користь, страхове відшкодування у розмірі 84 570, 58 грн. та судовий збір у розмірі 845,71 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 25.10.2016 року о 09:30 годині на перехресті вул. Макаренка та провулку Літературного у м. Кременчуці Полтавської області громадянин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz 817» д.н.з. НОМЕР_1 та повертаючи ліворуч на вул. Макаренка, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під його ОСОБА_2, керуванням. Внаслідок вказаного ДТП належний йому автомобіль НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ «УПСК». 26.10.2016 року він звернувся до ПрАТ «УПСК» з повідомленням про ДТП. При цьому, йому було роз’яснено, що страхове відшкодування може бути здійснене лише після встановлення винуватця ДТП у визначеному законом порядку. За наслідками оцінки обставин ДТП Управлінням патрульної поліції в м. Кременчуці зроблено висновок, що вказане ДТП сталося в зв’язку з порушенням ним, ОСОБА_2 п.п.14.2(б), 14.6 (а) ПДР України, а тому на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення АП2 № 164284 від 25.10.2017 року за ст. 124 КУпАП, який направлено до розгляду до Крюківського районного суду м. Кременчука. Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.11.2017 року, яка набрала законної сили 20.11.2017 року, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП закрито, у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В мотивувальній частині постанови суду зазначено наступне «аналізуючи в сукупності докази, що маються в справі, зокрема пояснення ОСОБА_2, показання потерпілого, свідка ОСОБА_4, відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.10.2016 року, в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.01.2017 року, схемі місця ДТП від 25.10.2016 року, висновку судової авто технічної експертизи № 1208 по справі № 537/5271/16 від 30.06.2017 року та інших матеріалах, що містяться в справі, приходжу до висновку, що вказані докази не містять достатніх даних, які б свідчили про порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 14.2 (б), 14.6. (а) ПДР України, порушення яких би знаходились в причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобілі НОМЕР_3 та «Mercedes-Benz 817» д.н.з. НОМЕР_1 отримали механічні пошкодження». Окрім цього, мотивувальна частина вказаної постанови суду містить посилання на висновки судової авто технічної експертизи № 1208 від 30.06.2017 року, відповідно до якої, «в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з ДТП.». 27.11.2017 року він звернувся до Управління патрульної поліції м. Кременчука із заявою про притягнення громадянина ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Проте, листом від 04.12.2017 року йому відмовлено у проведенні оформлення ДТП на складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_3, оскільки всі матеріали адміністративної справи направлено до Крюківського районного суду м. Кременчука для прийняття рішення; жодним нормативно-правовим документом не передбачено можливість повторного оформлення ДТП та складання адміністративних матеріалів. Отже, дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої його автомобіль отримав механічні пошкодження, сталася з вини водія ОСОБА_3 Висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 160 від 16.11.2016 року встановлено, що матеріальний збиток, завданий його автомобілю складає 81114,15 грн. Відповідно до акту № 0001783 здачі-прийняття робіт від 05.05.2017 року вартість відновлювального ремонту його автомобіля складає 84570,58 грн. Відновлювальний ремонт автомобіля ним повністю оплачено за власний рахунок. 05.01.2018 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Однак, листом від 20.02.2018 року йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Оскільки останній звернувся за виплатою після спливу одного року з моменту скоєння вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Він вважає вказану відмову ПрАТ «УПСК» незаконною, та такою, що ґрунтується на невірному тлумаченні норм матеріального права.

16.07.2018 року до суду надійшов відзив від ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», відповідно до якого, страхова компанія не визнає позовні вимоги позивача ОСОБА_2 та повідомляє, що 30 червня 2016 року між ПрАТ «УПСК та ОСОБА_3 укладено поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9672353 від 30.06.2016 року, відповідно до якого транспортний засіб «Mercedes-Benz 817»д.н.з. НОМЕР_1 є забезпечений. Страхова сума складає 100000 грн., розмір франшизи складає 500 грн. Отже, ПрАТ "УПСК" прийняло майнові зобов'язання у межах страхових сум визначених у полісі № АЕ/9672353 перед невідомими насамперед особами, на умовах визначених Законом України "Про обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". 25 жовтня 2016 року у м. Кременчуці на перехресті вул. Макаренко та пров. Літературного сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Rapid» д.н.з. В1 81 AM під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes-Benz 817» д.н.з. ВІ 15 АХ під керуванням ОСОБА_3. Відповідно до постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.11.2017 р. 537/5271/16 провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Судова автотехнічна експертиза № 1208 яка була проведена у межах справи про адміністративне правопорушення № 537/5271/16 відносно ОСОБА_2 є технічним висновком і не може підмінити собою законодавчо визначеного порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Матеріали цивільної справи № 537/1550/18 не містять доказів у вигляді постанови суду, відповідно до якої водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 25 жовтня 2016 року. Позивач не ініціював притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності однак виходячи зі змісту позовної заяви достеменно стверджує, що саме водій "Mercedes-Benz 817" д.н.з. НОМЕР_5 є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди. Позивач не довів належними та допустимими доказами, що винною особою у скоєні дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_3. ПрАТ "УПСК" вважає, що позивачем не доведено наявність страхового випадку, а відтак і не настав обов'язок відповідача сплатити страхове відшкодування. Також, системний аналіз Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-прав відповідальності власників наземних транспортних засобів" дозволяє зробити висновок, що наявніть страхового випадку не єбезумовною підставою для виплати страхового відшкодування, оскільки вказаний вище Закон містить випадки, коли шкода відшкодовується (ст. 32) та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування (ст. 37). Для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування потерпілий або особа, яка має право на отримання страхового відшкодування подає страховику заяву про страхове відшкодування у відповідності до вимог ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Зміст зазначеної норми чітко та не двозначно визначає її зміст та застосування. ПрАТ "УПСК" підкреслює, що право на отримання страхового відшкодування на відміну від відшкодування шкоди не є абсолютним і може бути обмежено згідно ст. 32 та ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Також, відповідач не погоджується з сумою страхового відшкодування та вказує, що в разі, якби були правові підстави для виплати страхового відшкодування, розмір відшкодування був би таким: 9504 грн. (робота) + 8951,04 грн. (матеріали) + 54556,54 (запчастини) * (1-0,3788) (коефіцієнт фізичного зносу) – 500 грн. (франшиза) = 51 845, 56 грн.

06.09.018 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_2, відповідно до якої останній зазначає, що 17.07.2018 року ним отримано відзив відповідача на вказаний позов, який він вважає безпідставним з огляду на наступне, відповідач у відзиві стверджує, що ним не доведена винність гр. ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, вина ОСОБА_3 встановлена: постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.11.2017 p., мотивувальна частина якої містить посилання на висновки судової автотехнічної експертизи № 1208 від 30.06.2017 року, відповідно до якої «в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з ДТП»; висновками судової автотехнічної експертизи № 1208 від 30.06.2017 року; листом від 04.12.2017 року начальника Управління патрульної поліції м. Кременчука. Оскільки постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.11.2017 р. встановлено його невинуватість у скоєнні ДТП та зроблено висновок про те, що дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з ДТП, вбачається, що винним у даному ДТП є саме громадянинЛЯщенко В. Г. страховиком якого являється відповідач. Відповідачем у відзиві зазначено, що правозастосовні роз’яснення Вищого господарського суду України та Верховного суду України, на які він посилався в позові, не мають відношення до даного спору. Вважає вказане твердження відповідача таким, що ґрунтується на хибному розумінні правових позицій Вищого господарського суду України та Верховного суду України, оскільки повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадк і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому, є підставою в подальшому здійснити пиплату страхового відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком. Наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати . Відповідач у відзиві зазначає, що сума страхового відшкодування повинна складати 51 845 грн. 56 коп., оскільки ОСОБА_1 огляду транспортного засобу від 27.10.2016 (далі - ОСОБА_1) року було встановлено наявність деформації передньої частини капоту мого автомобіля, яка не пов’язана із ДТП. Однак, відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами той факт, що деформація в передній частині капоту мого автомобіля виникла саме до, а не під час ДТП. Таким чином, 25.10.2016 року мав місце страховий випадок, про що він, 27.10.2016 року повідомив відповідача. Починаючи з 27.10.2016 року у ПрАТ «УПСК» була реальна можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому. При цьому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відмови у визнанні вказаної ДТП страховим випадком.

14.09.2018 року до суд надійшло заперечення на відповідь на відзив від ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», відповідно до якого, відповідач зазначив, що позивачем не доведено факт вини ОСОБА_3 у ДТП яке сталося 26.10.2016 року. Отже, не доведено наявність страхового випадку, а відтак і не настав обов’язок відповідача сплатити страхове відшкодування.

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належними чином про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні представник позивача за угодою - адвокат ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав вказаних у позові та відповіді на відзив.

В судове засідання відповідач ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з’ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, вислухавши представника позивача по справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САТ 149933.

30 червня 2016 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_3 укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9672353 від 30.06.2016 pоку, відповідно до якого транспортний засіб «Mercedes-Benz 817» д.н.з.. ВІ 76-15 АХ - є забезпечений. Страхова сума на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну майну, складає: 100 тис. грн. Розмір франшизи складає 500 грн.

25.10.2016 року о 09 год. 30 хв. на перехресті вул. Макаренко та провулку Літературного у м. Кременчуці, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_6 та водія ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_7, автомобілі отримали механічні пошкодження.

27.10.2016 року ОСОБА_2 повідомив про дорожньо – транспортну пригоду, яка сталася 25.10.2018 року ПрАТ «УПСК», що підтверджується повідомленням від 27.10.2016 року, зареєстрованим в журналі реєстрації за № 155, представник страхової компанії – інспектор Матко В. Г.

27.10.2018 року інспектором Матко В. Г. було складено акт огляду транспортного засобу «Skoda Rapid» д.н. НОМЕР_8, відповідно до якого, були встановленні слідуючи пошкодження: двері передні праві (деформація по всій площі), двері задні праві (деформація по всій площі), Крило заднє праве (розрив в передній частині), поріг правий (розрив в задній частині), крило переднє праве (деформація в задній частині), ручка дверей передніх правих (розбита), ручка дверей задніх правих (пошкоджена ПКП), дзеркало заднього виду праве (розбитий корпус), Стойка передня правих передніх дверей (деформація), арка заднього колеса (розрив передньої частини), диск колеса заднього правого (деформація), покришка колеса заднього правого розрив. Також, були встановлені пошкодження не пов’язані з цим ДТП: капот деформований в передній частині.

Даний акт було підписано власником транспортного засобу ОСОБА_2, представником страховика ОСОБА_5

Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 160 складеного, 16.11.2016 року , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля НОМЕР_6 з врахуванням втрати товарної вартості складає 81114,15 грн.

Згідно акту № 0001783 від 05.05.2017 року здачі – прийняття робіт по ремонту автомобіля НОМЕР_6 вартість робіт та запчастин з ПДВ складає 84570,58 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.11.2018 року, відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 25.10.2016 року серії АП2 №164284, відповідно до якого, 25.10.2016 року ОСОБА_2 о 09 год. 30 хв. на перехресті вул. Макаренко та провулку Літературного у м. Кременчуці, керуючи автомобілем НОМЕР_6 та здійснюючи обгін, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_7, під керуванням водія ОСОБА_3, який повертав ліворуч, внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. п. 14. 2 (б), 14. 6 (а) ПДР України, за що відповідальність передбачено ст. 124 КУпАП.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.11.2018 року, провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – закрито, у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Позивач, в своїй позовній заяві, щодо вини водія ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 25.10.2016 року, посилається на слідуючи докази:

на мотивувальну частину даної постанови, в якій зазначено, що «Аналізуючи в сукупності докази, що маються в справі, зокрема пояснення ОСОБА_6, показання потерпілого, свідка ОСОБА_4, відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.10.2016 року (а.с.1), в протоколі огляду місця дорожньо – транспортної пригоди від 05.01.2017 року (а.с.37), схемі місця ДТП від 25.10.2016 року (а.с.2), висновку судової автотехнічної експертизи №1208 по справі №537/5271/16 від 30.06.2017 року та інших матеріалах, що містяться в справі, приходжу до висновку, що вказані докази не містять достатніх даних, які б свідчили про порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. п.14.2 (б), 14.6 (а) ПДР України, порушення яких би знаходились в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобілі НОМЕР_9 та «Mercedes-Benz 817» д.н. НОМЕР_10 отримали механічні пошкодження.»;

висновки судової авто технічної експертизи № 1208 від 30.06.2017 року, відповідно до якої «в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «Mercedes-Benz 817» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з ДТП»;

лист Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції від 04.12.2017 року № М-760/41/25/01-2017 року, відповідно до якого зазначено, що Управлінням патрульної поліції у м. Кременчуці, розглянуто його заяву з приводу притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3, у зв’язку з порушенням ним Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. За результатами об'єктивного розгляду та перевіркою викладених у Вашій заяві фактів встановлено, що 25.10.2016 року працівниками Управління патрульної поліції у місті Кременчуці, були оформлені матеріали дорожньо- транспортної пригоди, в результаті чого відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, у зв’язку з порушенням ним вимог п,п, 14.2(6). 14.6(a) Правил дорожнього руху України. Також встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, у зв’язку з порушенням Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, відносно водія автомобіля Mercedes-Benz, гр. ОСОБА_3 не складався та на даний час не може бути складений, так як всі матеріали справи, а саме схема місця ДТП, пояснення учасників пригоди та свідків, які є необхідними для складання адміністративних матеріалів, направлені до Крюківського районного суду м. Кременчука, для прийняття рішення. Відповідно до п. 1 розділу VIIІ наказу MBС України N° 1395 від 10.11.2015 року «Про затвердження інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» - у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків (уразі їх наявності); показання технічних приладів ( у разі їх наявності); показання засобів фото-та/або відеоспостереження ( у разі їх наявності); інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі. Водночас йому було повідомлено, що відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 1208 по справі № 537/ 5271/16 від 30.06.2017 року окрім його дій, які з технічної точки зору не відповідали вимогам ПДР України, також було встановлено, що «в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля Mercedes-Benz. гр. ОСОБА_7 у варіанті 2 не відповідали вимогам п. 10.1 ГІДР України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з ДТП». Разом з тим, жодним нормативно - правовим документом не передбачено можливість проведення повторного оформлення ДТП та складання адміністративних матеріалів.

У зв’язку з чим, ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Українська пожежна-страхова компанія» з заявою від 04.01.2018 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 84570,58 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Що також підтверджується, правовими висновками Верховного суду України викладеними в постановах № 6-954цс16 від 26.10.2016 року та № № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року.

Як встановлено вище позивач скориставшись своїм правом звернувся до ПрАТ «УПСК» про виплату страхового відшкодування.

20.02.2018 року ПрАТ «УПСК» надало відповідь на ім’я ОСОБА_2, відповідно до якої, остання відмовила ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, оскільки він звернувся до ПрАТ «УПСК» після спливу одного року з моменту скоєння вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі викладеного позивач, вважає, що шкода, яка була завдано його автомобілю під час дорожньо-транспортної пригоди повинна бути відшкодована ПрАТ «Українська пожежна-страхова компанія», оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ «УПСК».

В п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01.03.2013 року дано наступні роз'яснення.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Як вже зазначалося раніше, на підтвердження вини ОСОБА_3 позивач посилається на постанову Крюківськьго районного суду м. Кременчука від 07.11.2017 року, на викладенні в ній висновки судової авто технічної експертизи № 1208 від 30.06.2017 року та лист Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції від 04.12.2017 року № М-760/41/25/01-2017 року, однак з даними твердженнями позивача суд погодитися не може.

В мотивувальній частині постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.11.2018 року зазначено, що «Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №1208 по справі №537/5271/16 від 30.06.2017 року в даній дорожній ситуації за умов, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, водій автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_2 повинен був у першому варіанті за його поясненнями діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, у другому – відповідно до вимог п.п.14.2 б, 14.6 а ПДР України; в даній дорожній ситуації за умов, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи у варіанті 1 при часі тривалості небезпеки, вказаної водієм ОСОБА_3, не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України. У варіанті 2 – не відповідали вимогам п.п.14.2 б, 14.6 а ПДР України; в даній дорожній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з боку водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_3 у варіанті 1 не залежала від його односторонніх дій, у варіанті 2 дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України; в даній дорожній ситуації за умов, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи при тривалості небезпеки, вказаної водієм ОСОБА_3 – дії водія автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв»язку з ДТП. У варіанті 2 – не відповідали вимогам п.п.14.2 б, 14.6 а ПДР України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв’язку з ДТП; в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_3 у варіанті 2 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з ДТП, у варіанті 1 в діях водія ОСОБА_3 відсутні невідповідності вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з ДТП.», з даного висновку вбачається, що експерт вказав два варіанти розвитку події: в першому варіанті «дії водія автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв’язку з ДТП.», а у другому варіанті «дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з ДТП» тобто експертом не було однозначно зазначено, що дії ОСОБА_3 перебували у причинному зв’язку з ДТП, а тому суд, вважає висновки зазначенні у висновку судової автотаварознавчої експертизи № 1208 від 30.06.2016 року суперечними.

Що стосується посилань позивача на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.11.2018 року, відповідно до якої, провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – закрито, у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, то суд зазначає, що суд розглядає справу про адміністративне правопорушення на підставі та у межах складеного протоколу, відповідно до якого ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв’язку з порушенням водієм ОСОБА_6 вимог п. п. 14.2 (б), 14.6 (а) ПДР України, при цьому, у висновку експерт зазначає, що в першому варіанті «дії водія автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв’язку з ДТП.». При цьому, суддею питань щодо винуватості чи не винуватості громадянина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП не вирішувалося.

Також, що стосується листа Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції від 04.12.2017 року № М-760/41/25/01-2017 року, то він також не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_3 у скоєні ДТП, оскільки останній має посилання на висновок судової авто технічної експертизи № 1208 від 03.06.2017 року який є суперечним.

Отже, докази, на які посилається позивач у своїй позовній заяві та які були дослідженні в судовому засіданні, а саме постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.11.2018 року, листа Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції від 04.12.2017 року № М-760/41/25/01-2017 року щодо визначення вини ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталося 25.10.2018 року, відповідно до ст. 80 ЦПК, суд вважає недостатніми, а тому суд зазначає, що у позивача не виникло право вимогу по виплаті страхового відшкодування до ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія», оскільки останнім не доведено наявність страхового випадку із настанням якої у страховика виник обов’язок зі сплати страхового відшкодування.

Що стосується посилань позивача на обґрунтування своєчасного звернення до ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування, а також обґрунтування сум, які підлягають стягненню з страховика та заперечення відповідача за цими вимогами, суд вважає їх похідними вимогами, а тому у суду відсутня необхідність надання аналізу даним обставина, що також відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини, який в рішенні SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватної акціонерної компанії «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватної акціонерної компанії «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя: В. І. Хіневич

Повний текст рішення суду складено 28.11.2018 року