Рішення № 78194330, 29.10.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/269/2018

Справа № 679/358/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Федорчук Л.О.,

позивачки ОСОБА_1,

представник позивачки – адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального медичного закладу Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-санітарна частина м. Нетішин» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до комунального медичного закладу Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-санітарна частина м. Нетішин», у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря ОСОБА_4 медичного закладу Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-санітарна частина м. Нетішин» від 21 лютого 2018 року № 72-1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.».

Позов мотивовано тим, що вона з 26 вересня 2016 року працює у відповідача на 0,75 ставки завідувачем жіночої консультації консультативно-діагностичної поліклініки та 0,25 ставки лікаря акушер-гінеколога акушерсько-гінекологічного відділення ОСОБА_4 медичного закладу Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-санітарна частина м.Нетішин». Наказом головного лікаря КМЗ НМР «СМСЧ м.Нетішин» від 21 лютого 2018 року № 72-1 їй, як завідуючій жіночою консультацією, оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових завдань та обов’язків, а саме: порушення своїх трудових обов’язків, КЗпП, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, трудового договору, колективного договору, а також за порушення та невиконання правомірних наказів та розпоряджень головного лікаря.

Вважає такий наказ необґрунтованим і незаконним, а також таким, що порушує її право на заохочувальні виплати, оскільки відповідач перед тим, як ухвалювати рішення про накладення на працівника дисциплінарного стягнення, не провів розслідування та не зібрав достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку. Вказує, що в оскаржуваному наказі не конкретизовано, які саме порушення трудової дисципліни допущено нею, які саме посадові обов'язки нею не виконувалися та які накази й розпорядження головного лікаря були порушені чи невиконані нею. Також, зазначає, що відповідачем грубо порушено порядок застосування дисциплінарних стягнень. Зокрема, перед винесенням оскаржуваного наказу роботодавець взагалі не відбирав у неї письмового пояснення щодо порушення трудової дисципліни, де б вона мала змогу висловити свої заперечення проти безпідставного застосування стягнення. Крім того, під час видання оскаржуваного наказу роботодавець не врахував її попередню роботу, ним не було враховано, що за вагомий особистий внесок у розвиток системи охорони здоров’я, професійну майстерність, сумлінну працю, впровадження сучасних методів діагностики і лікування, активну санітарно-освітню й профілактичну роботу, високий рівень медичного обслуговування населення міста виконавчий комітет Нетішинської міської ради 15 червня 2017 року нагородив позивача почесною грамотою.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року позовні вимоги в частині скасування наказу від 21 лютого 2018 року № 72-1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.». залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовну вимогу про визнання незаконним оскаржуваного наказу підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України заявили клопотання про стягнення з відповідача судових витрат.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, з підстав зазначених у письмових запереченнях.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення до позивача стали результати перевірки керівником закладу відпрацювання робочого часу працівниками жіночої консультації. Так, при проведені перевірки було виявлено відсутність 30 січня 2018 року о 15 годині 06 хвилин на робочих місцях працівників жіночої консультації, зокрема і ОСОБА_1 - завідуючої жіночою консультацією.

Вказує, що всі працівники жіночої консультації, зокрема і позивачка, отримали усне розпорядження керівника закладу про надання пояснень щодо відсутності їх на робочих місцях в робочий час. Згідно наданих пояснень працівниками жіночої консультації вони дійсно, 30 січня 2018 року близько 15 години 10 хвилин були відсутні на робочому місці в робочий час та знаходились на патронажі, що підтверджується записами в журналі реєстрації патронажів. Згідно наданого пояснення ОСОБА_1, причини її відсутності на робочому місці в робочий час встановити не вдалося.

Повідомляє, що у відповідності до оскаржуваного наказу своїми діями ОСОБА_1 порушила: статтю 139 КЗпП України; пункти 13, 17 Правил внутрішнього трудового розпорядку; пункти 2.3, 2.16, 2.17 розділу 2 посадової інструкції завідувача жіночої консультації.

Зазначає, що КМЗ НМР «СМСЧ м.Нетішин» було дотримано вимоги трудового законодавства та додержано передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень. Вважає, що порушень в діях відповідача немає, а тому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Крім того вказує, що наказом №164-1 від 05.06.2018 року з ОСОБА_1 догану знято.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 26 вересня 2016 року по теперішній час працює на 0,75 ставки завідувачем жіночої консультації консультативно-діагностичної поліклініки та 0,25 ставки лікаря акушер-гінеколога акушерсько-гінекологічного відділення КМЗ НМР «СМСЧ м.Нетішин», що підтверджується записом № 24 в трудовій книжці серії серія АТ-V №7496301 від 28 лютого 1991 року.

Наказом головного лікаря КМЗ НМР «СМСЧ м.Нетішин» від 21 лютого 2018 року № 72 1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.» ОСОБА_1 – завідуючій жіночою консультацією, оголошено догану.

З таким наказом позивача ознайомлено 22 лютого 2018 року. При цьому, під час ознайомлення з ним остання вчинила на ньому запис, з якого вбачається, що з наказом вона не погоджується, у зв’язку з тим, що у неї не відбирали будь-яких пояснень ні в якому вигляді та вона не відмовлялась від їх надання щодо порушення нею трудової дисципліни.

Із вступної частини оскаржуваного наказу вбачається, що догану оголошено за неналежне виконання своїх посадових завдань та обов’язків, передбачених законодавством, а саме: порушення своїх трудових обов’язків, КЗпП, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, трудового договору, колективного договору, а також за порушення та невиконання правомірних наказів та розпоряджень головного лікаря.

Разом з тим, з пояснення представника відповідача та його письмового заперечення вбачається, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення до позивача стали результати перевірки керівником закладу відпрацювання робочого часу працівниками жіночої консультації. При перевірці було виявлено відсутність 30 січня 2018 року о 15 годині 06 хвилин на робочих місцях працівників жіночої консультації, зокрема і ОСОБА_1 - завідуючої жіночою консультацією.

Допитаний в якості свідка головний лікар КМЗ НМР «СМСЧ м.Нетішин» ОСОБА_5 пояснив суду, що 30 січня 2018 року о 15 годині 06 хвилин під час перевірки ним, разом із його заступником з медичного обслуговування населення ОСОБА_6, було виявлено відсутність на робочих місцях працівників, крім лікаря-гінеколога ОСОБА_7, жіночої консультації консультативно-діагностичної поліклініки КМЗ НМР «СМСЧ м.Нетішин», зокрема і – ОСОБА_1 За його усним дорученням 31 січня 2018 року відсутні працівники надали письмові пояснення щодо своєї відсутності, а ОСОБА_1 ще 30 січня 2018 року завітала до його робочого кабінету та повідомила причину своєї відсутності. Наказу про створення комісії для проведення службового розслідування причин відсутності працівників жіночої консультації він не видавав, комісії як такої не створював, службового розслідування не проводив, оскільки йому й так все було зрозумілим.

Допитаний в якості свідка заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення ОСОБА_6 пояснив, що є безпосереднім керівником для ОСОБА_8, якому вона підпорядковується в адміністративному та функціональному відношенні. Так, 30 січня 2018 року близько 15 години на чолі з головним лікарем ОСОБА_5 він здійснював перевірку жіночої консультації консультативно-діагностичної поліклініки, під час якої було виявлено відсутність працівників означеного структурного підрозділу. Достовірно не пам’ятає чи відпрошувалася 30 січня 2018 року у нього, як безпосереднього керівника, ОСОБА_1 про короткочасне відлучення з роботи.

Свідок ОСОБА_9, повідома суду, що працівник КМЗ НМР «СМСЧ м.Нетішин» за усним погодженням зі своїм безпосереднім керівником може на короткий проміжок часу відлучитися з робочого місця. В разі необхідності відлучитись на цілий день, працівник пише заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що працює старшою медичною сестрою поліклінічного відділення консультативно-діагностичної поліклініки. Вона вказала, що не пам’ятає чи приходила ОСОБА_1 до заступника головного лікаря ОСОБА_11, 30 січня 2018 року. Однак, не заперечила, що таке могло бути, так як ОСОБА_1 часто заходить до заступника головного лікаря.

Свідок ОСОБА_12 повідомила, що працює оператором комп’ютерного набору, її робочим місцем є кабінет-приймальня заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення ОСОБА_6 Вона не пам’ятає чи приходила ОСОБА_1 30 січня 2018 року до заступника головного лікаря. Однак вказала, що ОСОБА_1 досить часто приходить по робочим питанням до заступника головного лікаря.

Позивач ОСОБА_1, будучи допитаною за її згодою як свідок, повідомила суду, що 30 січня 2018 року вона працювала за стандартним робочим графіком, близько 15:00 год. за особистими сімейними обставинами їй необхідно було відлучитися на декілька хвилин з роботи, про що вона, завчасно завітавши до кабінету свого безпосереднього керівника - заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення ОСОБА_6, узгодила в усній формі з ним таке короткотривале відлучення. За час її відсутності головним лікарем ОСОБА_5 була проведена перевірка очолюваного нею структурного підрозділу. Відразу після свого повернення на роботу, яке відбулося через декілька хвилин після завершення зазначеної перевірки, ОСОБА_6 була дана їй вказівка надати для головного лікаря пояснення з приводу своєї відсутності на робочому місці. На виконання цього доручення вона у той же день завітала до кабінету головного лікаря, де в усній формі повідомила йому про обставини своєї короткочасної відсутності. Зауважила, що 31 січня 2018 року від керівництва надійшла вказівка надати письмові пояснення про причини відсутності підлеглого їй персоналу на робочих місцях 30 січня 2018 року під час їх перевірки головним лікарем, на що вона надала відповідне письмове пояснення.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна – це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості. Тобто не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов’язаний сам доводити свою невинуватість. Принцип презумпції невинуватості в трудовому праві випливає із змісту статті 138 КЗпП України, яка передбачає обов’язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до матеріальної відповідальності.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 340/91/16.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 1471–149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

За змістом оскаржуваного наказу на позивача накладено дисциплінарне стягнення за неналежне виконання своїх посадових завдань та обов'язків завідуючої жіночої консультації, проте оскаржуваний наказ не містить посилання на те, які саме порушення посадової інструкції завідуючої жіночої консультації та правил внутрішнього трудового розпорядку, а також конкретно які порушення та невиконання яких саме правомірних наказів і розпоряджень головного лікаря допустила позивач.

Частиною першою статті 149 КЗпП України передбачено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни роботодавцем вимагається письмове пояснення. Це є доконечною процедурою. Недотримання якої є підставою для скасування наказу роботодавця про накладення дисциплінарного стягнення на порушника. Відмова порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення не є перешкодою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Якщо порушник трудової дисципліни відмовляється надати письмове пояснення, складається відповідний акт, в якому вказуються обставини порушення, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка вчинила його, де, коли та за яких обставин його вчинено, які наслідки воно мало. Зазначається також, що порушникові було запропоновано надати письмове пояснення, але він відмовився його надати. Акт підписує посадова особа, яка склала цей акт, та не менше ніж два інших працівники (інші особи), які є свідками порушення і відмови порушника дати вказане пояснення. Таким чином фіксується як факт вчинення конкретним працівником дисциплінарного проступку, так і факт відмови надання ним письмового пояснення.

Недотримання процедури накладення дисциплінарного стягнення підтверджується і показами ОСОБА_13, який вказав, що службове розслідування причин відсутності працівників жіночої консультації не проводилось, акт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень не складався.

Крім того, суд зазначає, що жодного працівника жіночої консультації консультативно-діагностичної поліклініки за їх відсутність 30 січня 2018 року близько 15 год. 10 хв. на робочих місцях в робочий час не було піддано ніякому дисциплінарному стягненню. Навпаки, відповідач визнав їх відсутність поважною, тому посилання на порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3, 2.16, 2.17 посадової інструкції завідувача жіночої консультації поліклініки ДЗ «СМСЧ № 4 МОЗ України» є безпідставним та необґрунтованим.

Окремо слід відзначити, з табелів обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати за січень місяць 2018 року по відділенню жіночої консультації консультативно-діагностичної поліклініки та по акушерсько-гінекологічного відділенню КМЗ НМР «СМСЧ м.Нетішин» вбачається, що 30 січня 2018 року ОСОБА_1 відпрацювала повний робочий день.

Таким чином, аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини в їх сукупності, суд вважає, що належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідачем для суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача ОСОБА_1, обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права й інтересу та їх задоволення з визнанням протиправним оскаржуваного наказу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог а інші судові витрати, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 704,80 гривень та 4000,00 гривень судових витрат за надання правничої допомоги.

На підставі ст.ст. 147–149 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4,12, 13, 76-79, 81, 82, 133, 141, 259, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального медичного закладу Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-санітарна частина м.Нетішин» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення задовольнити повністю.

Визнати незаконним наказ головного лікаря ОСОБА_4 медичного закладу Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-санітарна частина м.Нетішин» від 21 лютого 2018 року №72-1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.».

Стягнути з комунального медичного закладу Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-санітарна частина м.Нетішин» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі: 704,80 гривень судового збору та 4000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4704 (чотири тисячі сімсот чотири ) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147 –VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1(місце проживання: 30400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач ОСОБА_4 медичний заклад Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-санітарна частина м. Нетішин» (місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул.Лісова,1, ЄДРПОУ 40365451).

Суддя Р.М. Стасюк