Ухвала суду № 78193169, 28.11.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2083/17

У Х В А Л А

28 листопада 2018 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Румілова Н.М. при секретарі Шиманської Я.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого будинку,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – Львівська міська рада, про знесення об’єкта самочинного будівництва, розташованого на вул. Шевченка, 39 /11.

Ухвалою суду від 30 травня 2017 року провадження у справі відкрито.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим, статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ст.4 КАС України адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.5 ч.4 ст.46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень, зокрема, у випадках, коли право звернення до суду надано суб’єкту владних повноважень законом.

Підпунктом 1 пункту «а» частини 1 статті 30Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини 1 статті 31 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічну норму закріплено у ст. 14 Закону України «Про основи містобудування».

Згідно ст.7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

У справі, яка розглядається, ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові звернулася до суду зі позовом, у якому просить знести самочинно збудований будинок, що розташований на вул. Шевченка, 39/11 у м. Львові з компенсацією витрат пов’язаних із знесенням цього об’єкта за рахунок ОСОБА_3

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Більше того, звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.

Враховуючи наведене, зокрема суб’єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, характер спору, суд прийшов до висновку, що даний спір є публічно-правовим, а тому вирішення даного спору у відповідності до норм КАС України віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в Постанові ОСОБА_4 Верховного Суду у справі №14-48 цс18 від 10 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого будинку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в п’ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Суддя: Румілова Н.М.