Рішення № 78193165, 16.11.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4391/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року Залізничний районний суд міста Львова

у складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.

з участю секретаря Колошкіна П.І.

представників позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області, міського голови міста Покров Шаповала Олександра Миколайовича про визнання незаконними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішень, покликаючись на те, що 25 травня 2016 року виконавчим комітетом Покровської міської ради було прийнято рішення № 290 «Про відмову у наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди торгівельного кіоску на вулиці Торговій в районі колишнього хлібзаводу» ФОП ОСОБА_8 Не погоджуючись з рішенням виконавчого комітету Покровської міської ради ФОП ОСОБА_8 оскаржив вказане рішення у суді. Постановою Залізничного районного суду у справі 462/5778/16-а від 19 травня 2017 року рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровськ області № 290 від 25 травня 2016 року «Про відмову у наданні дозволу ФОП ОСОБА_8 на розміщення тимчасової споруди торгівельного кіоску на вулиці Торговій в районі колишнього хлібзаводу» визнано незаконним та скасовано. 25 серпня 2016 року виконавчим комітетом Покровської міської ради було прийнято рішення № 449 «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_8 розташованої без дозволу на розміщення на вулиці Торговій в районі колишнього хлібзаводу. Також 25 травня 2016 року виконавчим комітетом Покровської міської ради було прийнято рішення № 296 «Про відмову у наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди торгівельного кіоску на вулиці Соборна на території бульвару 35 мікрорайону Новицькому В С.» Не погоджуючись з рішенням виконавчого комітету Покровської міської ради ФОП ОСОБА_8 оскаржив вказане рішення у суді. Постановою Залізничного районного суду у справі 462/5603/16-а від 01 червні 2017 року рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області № 296 від 25 травня 2016 року «Про відмову у наданні дозволу ФОП ОСОБА_8 на розміщення тимчасової споруди торгівельного кіоску на вулиці Соборній на території бульвару 35 мікрорайону» визнано незаконним та скасовано. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року постанову Залізничного районного суду міста Львова залишено без змін, у задоволенні апеляційної скарги Виконавчому комітету Покровської міської ради відмовлено. Однак 25 серпня 2016 року виконавчим комітетом Покровської міської ради було прийнято рішення № 450 «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_8 розташованої без дозволу на вулиці Соборній на території бульвару 35 мікрорайону». 25 травня 2016 року виконавчим комітетом Покровської міської ради були прийняті рішення № 291, 292, 293 «Про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди торгівельних кіосків за адресами місто Покров, вулиця Л.Чайкіної біля будинку № 37, вулиця Зонова біля будинку № 24 вулиця Г.Тикви біля будинку № 24. Однак 26 жовтня 2016 року виконавчий комітет Покровської міської ради, без жодних повідомлень, попереджень або звернень до ОСОБА_6 приймає рішення № 569, 568, 567 про демонтаж тимчасових споруд, незважаючи на те, що ОСОБА_6 було виконано значний об'єм підготовчих робіт. Ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обумовлено, що демонтаж відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, виконавчим органам міських рад надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного та іншого законодавства, приймати з цього приводу рішення, в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень. Повноваження передбачені пп. 2 п. «Б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» не надають відповідачу права приймати рішення обов'язкового характеру стосовно зобов'язання осіб вчиняти певні дії, зокрема знесення у певний термін будь-яких об'єктів. Просить визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради № 449 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6 розташованої без дозволу по вул. Торговій в районі колишнього хлібзаводу», рішення № 450 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6 розташованої без дозволу по АДРЕСА_4 ФОП ОСОБА_6.», рішення № 567 від 26 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_1», рішення № 568 від 26 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_2», рішення № 569 від 26 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_3», стягнути з відповідача на його користь 755 344, 40 грн. завданих збитків та витрати на правову допомогу.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, давши аналогічні пояснення, просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що згідно протоколу засідання виконавчого комітету Покровської міської ради від 25 серпня 2016 року № 9 позивач був присутній на засіданні Виконавчого комітету покровської міської ради Дніпропетровської області під час якого було прийнято оскаржуване рішення. Тобто, про прийняте Виконавчим комітетом покровської міської ради Дніпропетровської області рішення № 449 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОН ОСОБА_8, розташованої без дозволу на розміщення на вулиці Торговій в районі колишнього хлібозаводу» та рішення № 450 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої без дозволу на розміщення по АДРЕСА_4» позивачу стало відомо 25 серпня 2016 року. Крім того на запит на отримання публічної інформації депутата Покровської міської ради ОСОБА_9 вихідний № 10/15-2016 від 05 жовтня 2016 року, листом від 21 жовтня 2016 року за №17/195-381 1/16/2 було надано витяг з Протоколу засідання виконкому Покровської міської ради від 25 серпня 2016 року № 9 та копію рішення №449 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_8 розташованої без дозволу на розміщення на вулиці Торговій в районі колишнього хлібозаводу» та рішення № 450 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої без дозволу на розміщення по АДРЕСА_4». Факт отримання позивачем вказаного рішення також підтверджується наданням ним до свого адміністративного позову, завіреної виконавчим комітетом, копії оскаржуваного рішення. Таким чином, враховуючи наведене, з огляду на дату звернення позивача із даним позовом до суду 16 вересня 2017 року та предмет позовних вимог, вважаємо, що позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Міський голова міста Покров Шаповал О.М. про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце розгляду справи, наслідки неявки, а тому згідно ст.128 КАС України, суд вважає, що розгляд справи слід проводити у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 137 КАС України, чинної на час розгляду справи, 19 листопада 2017 року, позивачем збільшено позовні вимоги в частині предмету спору та суми завданих, на думку позивача, збитків. Стороною відповідача вказані зміни отримано 08 грудня 2017 року /а.с. 144/. Також стороною відповідача отримано заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині розміру завданих збитків 12 лютого 2018 року, 18 вересня 2018 року та 23 жовтня 2018 року, що стверджується відповідними відмітками відповідача.

29 листопада 2017 року судом, за клопотанням сторони позивача, постановлено ухвалу про витребування документів у Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області та Покровської міської ради Дніпропетровської області. Стороною відповідача вказана ухвала отримано 08 грудня 2017 року, щодо неї не надійшло жодних заперечень та ухвала стороною відповідача не виконана. /а.с. 145/

29 листопада 2017 року судом задоволено клопотання сторони відповідача про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

01 грудня 2017 року та 07 серпня 2018, стороною відповідача подано заяви про відвід судді, у задоволенні яких ухвалами суду від 14 лютого 2018 року та 17 серпня 2018 року відмовлено.

30 травня 2018 року стороною відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду, у задоволенні якого, ухвалою суду від 15 листопада 2018 року відмовлено.

16 листопада 2018 року, судом частково задоволено клопотання сторони позивача щодо долученнч до справи доказів, які попередньо були вручені позивачем стороні відповідача, 12 лютого 2018 року, 18 вересня 2018 року та 23 жовтня 2018 року, що стверджується відповідними відмітками відповідача та відхилено клопотання сторони відповідача про надання додаткового часу на ознайомлення з такими доказами та з'ясування місцязнаходження даних доказів, оскільки, на переконання суду, враховуючи час вручення даних доказів стороні відповідача, відсутність заяв про ознайомлення з матеріалами справи на протязі усього розгляду справи та тривалість розгляду справи, у сторони відповідача було достатньо часу для належного, повного ознайомлення з усіма необхідними матеріалами справи, подання необхідних доводів та заперечень щодо таких доказів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради № 449 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої без дозволу на вул. Торговій в районі колишнього хлібзаводу», вирішено доручити міському комунальному підприємству здійснити демонтаж даної тимчасової споруди. /а.с. 7/

Згідно рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради № 567 від 26 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_1», вирішено доручити міському комунальному підприємству здійснити демонтаж даної тимчасової споруди. /а.с. 51/

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Покровської міської ради № 568 від 26 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_2», вирішено доручити міському комунальному підприємству здійснити демонтаж даної тимчасової споруди. /а.с. 52/

А також у рішенні Виконавчого комітету Покровської міської ради № 569 від 26 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_3», вказано на необхідність міському комунальному підприємству здійснити демонтаж даної тимчасової споруди. /а.с. 52/

Рішенням Виконавчого комітету Покровської міської ради № 450 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої без дозволу на розміщення по АДРЕСА_4», вказано на необхідність міському комунальному підприємству здійснити демонтаж даної тимчасової споруди. /а.с. 98/

Однак, на переконання суду вказані рішення органу місцевого самоврядування підлягають визнанню незаконними та скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на яку покликається відповідач в оскаржуваних рішеннях, йдеться про те, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Однак у даній нормі жодним чином не йдеться про право виконавчого комітету органу місцевого самоврядування ухвалювати рішення пов'язанні з обов'язковим проведенням демонтажу споруд.

Окрім того ст. 38 даного закону обумовлено, що такий демонтаж відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.

Також підставами ухвалення даних рішень були п. 2.21, 2.30, 2.31 «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 у яких йдеться виключно, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.

Однак вказані положення даного порядку чи будь-які інші його положення не наділяють правом орган місцевого самоврядування в зобов'язальному порядку вирішувати та самостійно виконувати такий демонтаж.

Пункт 7.2, 7.3 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Покров, затвердженого рішенням 24 сесії міської ради від 26 липня 2012 року № 17, передбачають знесення тимчасових споруд силами власника, а у разі, коли власник ТС невиявлений або відмовляється від знесення ТС власними силами у встановлений термін, знесення такої ТС здійснює комунальне підприємство «ЖЕО» у присутності представників виконавчого комітету і міського відділу внутрішніх справ.

Тобто, на переконання суду, покликання відповідача на вказані норми положення теж є безпідставними, оскільки ними передбачено виключно процедуру фізичного знесення тимчасової споруди та не йдеться про порядок ухвалення такого рішення органом місцевого самоврядування чи знесення тимчасової споруди комунальним підприємством на підставі чи за дорученням органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з Регламенту роботи виконавчого комітету Покровської міської ради, до повноважень виконавчого комітету теж е належить право зобов'язання фізичних осіб-підприємців чи коимунальних підприємств демонтовувати тимчасові споруди.

Окрім того повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування визначені положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 31 якого їм надається, зокрема, право на здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, тощо.

Водночас, на думку суду, системний аналіз перелічених нормативних актів беззаперечно дає підстави стверджувати, що самостійне винесення рішення про зобов'язання вчинити демонтаж здійсненого будівництва лежить поза межами повноважень виконавчих органів місцевої ради. Знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак виключно за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.

Окрім того при ухваленні рішень № 449 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої без дозволу на вул. Торговій в районі колишнього хлібзаводу» та № 450 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої без дозволу на розміщення по АДРЕСА_4», відповідач, як на одну з підстав даних рішень, покликається на рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради № 290 від 25 травня 2016 року «Про відмову у наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди - торгівельного кіоску по вул. Торговій в районі колишнього хлібозаводу ФОП ОСОБА_6.» та № 296 від 25 травня 2016 року «Про відмову у наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди - торгівельного кіоску по АДРЕСА_4 ФОП ОСОБА_6, які, станом на час ухвалення вказаних оскаржуваних рішень, постановами Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2016 року та 01 червня 2016 року, визнані судом незаконними та скасовані. Вказані рішення суду є чинними та набрали законної сили, а відтак вказані обставини, на думку суду, теж є підставами для скасування даних рішень органу місцевого самоврядування.

Також суд вважає, що покликання Виконавчого комітету Покровської міської ради у оскаржуваних рішеннях на те, що тимчасові споруди - торговельні кіоски, розміщені без будь-яких дозвільних документів та покликання представника відповідача на те, що позивачем не надано паспортів прив'язки ТС є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки як вбачається із опису документів, що надано до ЦНАП №99-103 ФОП ОСОБА_6 надав паспорти ТС, погоджені головним архітектором та відповідними службами, щодо усіх тимчасових споруд, які є предметом оскаржуваних рішень, а відповідачі не надали суду жодних доказів, що такі документи є неналежними, недостатніми та що вони були враховані при прийнятті оскаржуваних рішень.

Суд, також відхиляє поликання сторони відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду оскільки згідно ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється виключно з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд переконаний, що днем коли позивач дізнався про порушення своїх прав слід вважати 13 вересня 2017 року, день постановлення Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали, якою відхилено апеляційну скаргу відповідача та залишено без змін постанову Залізничного районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року щодо визнання незаконним та скасування рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розміщення тимчасових споруд, оскільки саме в цей день позивач дійсно дізнався про порушення своїх прав щодо розміщення тимчасових споруд та пересвідчився у незаконності подальших рішень відповідача щодо демонтажу належних йому тимчасових споруд у м. Покров.

Щодо оспорюваних позивачем рішень № 567 від 26 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_1», № 568 від 26 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_2» та № 569 від 26 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_3», то покликаючись на пропущення строків звернення в суд з позовом щодо їх оскарження стороною відповідача взагалі не наведено жодних аргументів щодо пропущення позивачем таких строків. Представник відповідача, в судовому засіданні, зазначив, що не може назвати ні дати, ні періоду коли позивач дізнався про такі рішенням.

При цьому суд також безумовно вираховує ст. 2 КАС України, якою передбачено , що завданням адміністративного судочинства перш за все, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень та такий захист особи, на переконання суду, повинен здійснюватись з уникненням застосування надмірного формалізму.

Отже суд переконаний, що позивач звернувся в суд з чітким дотриманням строків передбачених ст. 122 КАС України та такі строки пропущені не були.

А також, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак представником відповідача не надано жодного доказу на підтвердження своїх пояснень, правомірності оскаржуваних рішень та заперечення відповідачем позову зводиться виключно до ствердження пропущення позивачем строку звернення до суду.

Що стосується вимог позивач про стягнення заданих збитків то такі, на переконання суду, задоволенню не підлягають за їх не доведеністю, оскільки в ході розгляду справи позивачем та його представниками не надано суду жодних переконливих доказів фактичного здійснення демонтажу тимчасових споруд, знаходження у таких спорудах, на час їх демонтажу, певних товарів, які були предметами торгівлі, не розмежовано зазначену позивачем суму шкоди щодо кожного з об'єктів та втрачену стороною позивача вигоду, яка повинна базуватись на конкретних офіційних документах, які б свідчили про систематичне отримання прибутку з торгівлі у кожній тимчасовій споруді окремо, які були предметом оскаржуваних рішень.

При цьому, суд також враховує позицію Верховного суду України у справі № 5023/4983/12, згідно якої для стягнення упущеної вигоди необхідно не тільки встановлювати її розмір, але й довести високий ступінь ймовірності такої вигоди. Тобто довести, що вигода позивача мала реальний характер і він би безперечно її отримав, якби не протиправні дії відповідача. Такими доказами, зокрема, можуть бути факти укладення позивачем попередніх договорів з третіми особами, сплата авансу, взяття на себе інших господарських зобов'язань з метою отримання прибутку в майбутньому, що позивачем у даній справі, зроблено не було.

Окрім цього, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача ФОП ОСОБА_6 витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки на підтвердження вказаних вимог стороною позивача не надано доказів, які стверджують понесені позивачем витрати такого характеру та не вказана сума таких витрат.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє часткове ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 5-10, 241-243, 246 КАС України, -

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області № 449 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6 розташованої без дозволу по вул. Торговій в районі колишнього хлібзаводу».

Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області № 450 від 25 серпня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_6 розташованої без дозволу по АДРЕСА_4 ФОП ОСОБА_6.».

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості послуг наданої правової допомоги та завданих збитків - відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_6 1280 /одну тисячу двісті вісімдесят/ 00 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року.

Суддя: /підпис/ А.І.Ліуш

Копія вірна

Суддя: А.І.Ліуш