Рішення № 78192963, 23.11.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1331/17

№ провадження 2/453/167/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 листопада 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

з участю прокурора Томашевської Н.Ю.

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_5 міської ради Львівської області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про залучення коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, -

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_6 звернувся у суд в інтересах держави в особі ОСОБА_5 міської ради Львівської області з позовною заявою до відповідача – ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договоромпро залучення коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, в якій просить стягнути з відповідача на користь держави в особі ОСОБА_5 міської ради Львівської області заборгованість по сплаті коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе у сумі 50 423,07 грн., з яких кошти пайової участі у сумі 32 575,45 грн., інфляція у сумі 7 164,81 грн. та нарахована пеня у сумі 10 682,81 грн.. Судові витрати у справі прокурор просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 29.01.2018 року (головуюча – суддя Курницька В.Я.) відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 27.02.2018 року. Підготовче засідання відкладалось на 25.04.2018 року, 24.05.2018 року, на 18.06.2018 року та на 02.07.2018 року. Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 29.01.2018 року закрито підготовче провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.07.2018 року.

У зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну повноважень судді Курницької В.Я., згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сколівського районного суду Львівської області від 26.07.2018 року справу передано для розгляду судді Микитину В.Я..

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 13.08.2018 року (головуючий – суддя Микитин В.Я.) справу прийнято до розгляду та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 14.09.2018 року. Розгляд справи відкладався на 25.10.2018 року та на 23.11.2018 року.

Розгляд справи по суті відбувався у судових засіданнях 25.10.2018 року та на 23.11.2018 року

Позов обґрунтовано тим, що 20.11.2015 року між позивачем ОСОБА_5 міською радою Львівської області та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір № 05 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе, у відповідності до п. 1.1. якого відповідач зобов’язалась взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Сколе під час здійснення реконструкції об’єкту нерухомого майна – житлового будинку під магазин продуктових товарів, зведений кошторисний рахунок вартості якого становить 651 509.00 грн., що знаходиться на власній земельній ділянці площею 0,0973 га за адресою: вул. Д. Галицького, буд. 59, м. Сколе, Львівської області. Розмір пайового внеску становить 5 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об’єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо – та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (п. 2.2.). Згідно з п. п. 3.1., 3.2 договору № 05 від 20.11.2015 року кошти в сумі 32 575,45 грн. замовник (відповідач у справі) перераховує на рахунок цільового фонду ОСОБА_5 міської ради Львівської області частинами з розстрочкою платежу до 30.03.2016 року. Графіком сплати пайового внеску інвестором (замовником) – ОСОБА_3, що є додатком до договору № 05 від 20.11.2015 року, встановлено, що сплата суми внеску пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Сколе проводиться до 30.11.2015 року - у розмірі 6 515,09 грн., до 30.12.2015 року - у розмірі 6 515,09 грн., до 30.01.2016 року - у розмірі 6 515,09 грн., до 30.02.2016 року - у розмірі 6 515,09 грн. та до 30.03.2016 року - у розмірі 6 515,09 грн., а всього – 32 575,45 грн.. Як зазначає прокурор, відповідач, у порушення договірних положень та норм чинного матеріального законодавства, взяті на себе зобов’язання не виконав, сума внеску пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе станом на 01.11.2017 року не сплачена, заборгованість відповідача зі сплати коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе складає 32 575, 45 грн.. На вказану суму заборгованості, відповідно до п 5.1 вищевказаного договору, ОСОБА_5 міською радою Львівської області нараховано пеню за період з 17.08.2016 року по 02.11.2017 року у розмірі 10 682,81 грн., а також інфляційні за період з грудня 2015 року по вересень 2017 року у сумі 7 164, 81 грн..

Прокурор Стрийської місцевої прокуратури ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 3-8), надала пояснення, аналогічні наведеним у позові.

Позивач – ОСОБА_5 міська рада Львівської області у поданому 22.02.2018 року поясненні вимоги, заявлені першим заступником керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області, підтримала у повному обсязі, посилаючись на те, що обов’язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору у порядку, визначеному Законом, передбачений ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зазначає про відсутність рішень ОСОБА_5 міської ради Львівської області, якими було б вирішено звільнити від сплати пайової участі чи зменшити розмір пайової участі відповідача ОСОБА_3 у розвитку інфраструктури м. Сколе. Посилається також на рішення ОСОБА_5 міської ради Львівської області № 61 від 19.05.2017 року «Про сплату пайової участі ОСОБА_3І.», відповідно до якого вирішено відповідачеві сплатити пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури м. Сколе на користь територіальної громади до бюджету ОСОБА_5 міської ради Львівської області відповідно до укладеного договору № 5 від 20.11.2015 року.

26.02.2018 року відповідачем у справі – ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому вона посилається на положення ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаючи, що зобов’язання щодо сплати коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе згідно договору № 05 від 20.11.2015 року виконано повністю, оскільки нею облаштовано під’їзд до житлового будинку № 59 по вул. Д. Галицького в м. Сколе Львівської області та автостоянку на суму 266 220, 00 грн.. Крім того, відповідач звертає увагу на Акт земельної комісії про зарахування коштів інвестиційного внеску від 30.05.2016 року.У відзиві на позовну заяву відповідач також стверджує, що позивач ОСОБА_5 міська рада Львівської області є неналежним позивачем у справі, оскільки договір № 05 від 20.11.2015 рокуукладено між виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради Львівської області та нею як відповідачем. На підставі наведеного, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив від 12.03.2018 року позивач зазначає про безпідставність посилань відповідача ОСОБА_3І у своєму відзиві на ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки така стосується будівництва інженерних мереж, а на здійснення замовником благоустрою земельних ділянок не поширюється. Наголошує, що посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що облаштування нею заїзду до магазину та автостоянки є виконанням нею обов’язку щодо створення і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Сколе, є необґрунтованим, оскільки йдеться про облаштування відповідачем заїзду до будинку, належного їй на праві власності. Зазначає про те, що з огляду на положення ст. 48 ЦПК України, виконавчий комітет не може бути стороною у справі, оскільки не є юридичною особою і не зареєстрований як юридична особа у встановленому законом порядку.

У відповіді на відзив від 15.03.2018 року перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області зазначив про те, що самою відповідачем ОСОБА_3 у відзиві вказується про здійснення нею благоустрою територій, а не будівництво інженерних мереж, що, на думку прокурора, виключає можливість застосування до таких правовідносин ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Безпідставним вважає прокурор і посилання відповідача на Акт земельної комісії про зарахування коштів інвестиційного внеску від 30.05.2016 року, оскільки такий має рекомендаційний характер, не зареєстрований у міській раді, складений комісією без надання відповідачем ОСОБА_3 підтверджуючих документів.

23.03.2018 року відповідачем у справі подано заперечення на відповідь на відзив позивача, в якому відповідач ОСОБА_3 наголосила на тому, що жодних доказів на підтвердження підстав для представництва прокурором судом не надано, а позивачем у справі мали виступати органи місцевого самоврядування, які наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення. Посилається відповідач і на те, що здійснюючи реконструкцію свого власного приватного приміщення, вона не зобов’язана долучатись до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки фактично вона не здійснювала забудови території у розумінні положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». На підставі наведеного, відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, які з’явились у судове засідання, давши належу оцінку письмовим доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід’ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадках, встанолених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осбі або державних чи суспільних інтересах.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 3, 4 ст. 56 ЦПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. При цьому прокурор обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши законність звернення прокурора із даним позовом, виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з долученої позивачем до позовної заяви належним чином засвідченої копії договору № 05 від 20.11.2015 року, укладеного між виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради Львівської області в особі заступника міського голови, та ОСОБА_3, предметом цього договору, у відповідності до п. 1, є пайова участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Сколе під час здійснення реконструкції об’єкту нерухомого майна – житлового будинку під магазин продуктових товарів, зведений кошторисний розрахунок вартості якого становить 651 509, що знаходиться на власній земельній ділянці (Держаний акт на право власності на землю серія ЯД № 433320 від 22.12.2006 року) площею 0,0973 га, кадастровий номер – 4624510100:01:004:0037 за адресою: вул. Д.Галицького, 59, м. Сколе, Львівська область (а. с. 9-10). У відповідності до п. 2.2. вищевказаного договору, розмір пайового внеску відповідно до положення, затвердженого рішенням ОСОБА_5 міської ради Львівської області № 18 від 28.04.2011 року становить 5 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об’єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У п. п. 3.1., 3.2. договору сторонами погоджено, що кошти у сумі 32 575,45 грн. замовник (відповідач у справі) перераховує на рахунок цільового фонду ОСОБА_5 міської ради Львівської області частинами з розстрочкою платежу до 30.03.2016 року, але не пізніше одного місяця після прийняття об’єкта містобудування в експлуатацію.

Як вбачається із графіку сплати пайового внеску інвестором (замовником) – ОСОБА_3, що є додатком до договору № 05 від 20.11.2015 року (копія міститься у матеріалах справи – а. с. 10), сплата суми внеску пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Сколе проводиться до 30.11.2015 року - у розмірі 6 515,09 грн., до 30.12.2015 року - у розмірі 6 515,09 грн., до 30.01.2016 року - у розмірі 6 515,09 грн., до 30.02.2016 року - у розмірі 6 515,09 грн. та до 30.03.2016 року - у розмірі 6 515,09 грн., а всього – 32 575,45 грн..

Станом на час розгляду даної справи сума внеску пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Сколе відповідачем не сплачена.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із таких підстав визначено договори та інші правочини. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При розгляді спору між сторонами судом встановлено, що договір№ 05 від 20.11.2015 року про залучення коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є чинним, зміни чи доповнення до нього сторонами не вносились, рішень суду щодо внесення змін, розірвання договору не постановлялось. Не постановлялось судами рішень також і щодо недійсності укладеного між сторонами договору.

Щодо посилань відповідача на рішення ОСОБА_5 міської ради Львівської області від 26.10.2016 року № 41, яким було вирішено звільнити останню від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста при проведенні реконструкції будівлі за адресою: м. Сколе, вул. Д.Галицького, 59, то суд вважає їх безпідставними, оскільки дію вказаного рішення ОСОБА_5 міської ради Львівської області зупинено розпорядженням в.о. міського голови м. Сколе від 31.10.2016 року № 64, належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи (а. с. 52). При цьому, п. 2 вищевказаного розпорядження рішення «Про розгляд заяви ОСОБА_3І.» винесено на повторний розгляд сесії ОСОБА_5 міської ради Львівської області. У матеріалах справи міститься копія рішення ОСОБА_5 міської ради Львівської області від 10.11.2016 року № 55 (а. с. 53), яким проект рішення від 26.10.2016 року № 41 «Про розгляд заяви ОСОБА_3І.» внесено на повторний розгляд ОСОБА_5 міської ради Львівської області. Як вбачається з протоколу № 7.3 ІІІ засідання VII сесії ОСОБА_5 міської ради Львівської області від 10.11.2016 року, належним чином засвідчену копію якого долучено до матеріалів справи (а. с. 54-56), рішення про звільнення відповідача від сплати пайової участі на розвиток інфрастурктури міста при проведенні реконструкції будівлі за адресою: м. Сколе, вул. Д. Галицького, 59, не прийнято. Більше того, судом досліджено рішення ОСОБА_5 міської ради Львівської області від 19.05.2017 року № 61 (а. с. 57), яким вирішено ОСОБА_3 сплатити пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе на користь територіальної громади до бюджету ОСОБА_5 міської ради Львівської області відповідно до договору № 5 від 20.11.2015 року. Як вбачається з копії протоколу № 11.2 ХІ сесії ОСОБА_5 міської ради Львівської області від 19.05.2017 року (а. с. 58-59), «за» проголосували 11 депутатів та міський голова, «проти» - 1 депутат. Рішення ОСОБА_5 міської ради Львівської області від 19.05.2017 року № 61 відповідачем не оскаржувалось, є чинним.

Твердження відповідача у справі про те, що зобов’язання щодо сплати коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе згідно договору № 05 від 20.11.2015 року нею виконано повністю, оскільки облаштовано під’їзд до житлового будинку № 59 по вул. Д. Галицького в м. Сколе та автостоянку на суму 266 220, 00 грн., спростовується наступним.

Так, у відповідності до абз. 1 ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об’єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об’єкти передаються у комунальну власність.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об’єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об’єктів соціальної інфраструктури

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснювала облаштування під’їзду до житлового будинку та автостоянки по вул. Д. Галицького, 59, що, зокрема, вбачається із копії рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради Львівської області від 26.02.2008 року № 067 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на облаштування під’їзду до житлового будинку № 59 по вул. Д. Галицького в м. Сколе у зв’язку з його реконструкцією» (а. с. 70), зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (а. с. 73-83).

Відтак, суд констатує відсутність передбачених законом підстав для незалучення відповідача до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, так само як і відсутність підстав для зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості облаштованого під’їзду та автостоянки, оскільки такі відповідачем облаштовано до будинку, належного їй на праві приватної власності та здійснено благоустрій земельної ділянки, належної їй на праві приватної власності.

Щодо посилань відповідача на акт земельної комісії про зарахування коштів інвестиційного внеску від 30.05.2016 року (а. с. 91), то, на перекоанння суду, такий носить рекомендаційний характер та не може змінювати чи припиняти обов’язків, які є предметом чинного договору № 05 від 20.11.2015 року.

Не спростовує висновків суду щодо чинності договору № 05 від 20.11.2015 року і рішення ОСОБА_5 міської ради Львівської області від 18.08.2017 року № 39 (а. с. 209), яким затверджено договори про залучення коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Сколе, укладених міським головою, серед яких і договір № 05 від 20.11.2015 року, оскільки останній було укладено виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради, а не міським головою від імені ради, а отже, обов’язкового затвердження сесією місцевої ради такий договір не потребував. Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 8.1. самого договору сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та реєстрації у ОСОБА_5 міській раді Львівської області і діє до повного виконання сторонами зобов’язань.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача коштів пайової участі у сумі 32 575,45 грн. є підставними та обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 7 164, 81 грн. суми інфляційних нарахувань, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної норми чинного матеріального права, беручи до уваги те, що відповідачем не спростовано наявності у нього заборгованості за договором № 05 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе від 20.11.2015 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 7 164, 81 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення є піставними та обгрунтованими.

Прокурором заявлено до стягнення також пеню у сумі 10 682,81 грн.. Розглядаючи вказану позовну вимогу, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 5.1. договору № 05 від 20.11.2015 року у разі прострочення строків сплати замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

У той же час, суд звертає увагу, що, зважаючи на положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме за період, починаючи з 14.12.2016 року, що складає 7 062, 92 грн..

Щодо посилання відповідача на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, то суд з такими не погоджується, оскільки такою підставою є необхідність захисту економічних інтересів держави у зв’язку із неналежним захистом таких інтересів службовими особами ОСОБА_5 міської ради Львівської області, внаслідок яких спеціальним фондом міського бюджету недоотримано фінансові надходження. Факт неналежності захисту органом місцевого самоврядування таких інтересів підтверджено актом ревізії міського бюджету м. Сколе № 08-22/24 від 01.12.2016 року, складеним Західним офісом держаудитслужби України, а також листом № 08-17/247 від 12.01.2017 року, скерованим начальником Західного офісу держаудитслужби України керівнику Стрийської місцевої прокуратури Львівської області, копія якого міститься у матеріалах справи (а. с. 22-25). Крім того, прокурор, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив у встановленому порядку позивача про звернення до суду із даним позовом у його інтересах, що стверджується наявним у справі листом від 11.122017 року за вих. № 05-11-307-вих.17 (а. с. 35), а позивач не заперечував проти такого звернення у його інтересах, а у судовому засіданні його уповноважена представника підтримала позовні вимоги повністю.

Судовий збір, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 56, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_5 міської ради Львівської області, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі ОСОБА_5 міської ради Львівської області на рахунок місцевого бюджету (рахунок № 31512921700506 в УДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 37904831, код платежу: 24170000) заборгованість по сплаті коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе Львівської області у сумі 47 343 (сорок сім тисяч триста сорок три) грн. 18 коп., з котрих 32 575 (тридцять дві тисячі п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 45 коп. – кошти пайової участі, 7 164 (сім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 81 коп. – інфляційні нарахування та 7 062 (сім тисяч шістдесят дві) грн. 92 коп. – нарахована пеня.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь прокуратури Львівської області (рахунок № 35211093000774 в УДКСУ у м. Києві, МФО 820172, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02910031) понесені судові витрати у справі у сумі 1 502 (одна тисяча п’ятсот дві) грн. 27 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Стрийська місцева прокуратура Львівської області; місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка, буд. 89; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відсутній.

Позивач: ОСОБА_5 міська рада Львівської області; місцезнаходження: 82600, Львівська область, м. Сколе, м-н. Незалежності, буд. 1; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04056262.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання: 82600, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене 28 листопада 2018 року.