Рішення № 78189504, 23.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4400/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2С

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Агролайф корми» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0219481225 та №0219511225 прийняті 30.08.2018 року відповідачем, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з актами перевірок та податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки позивач вважає, що вони складені з порушенням норм податкового законодавства. Позивач вказує, що 01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покрашення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII. Вказаним Законом, зокрема статтю 76 Податкового кодексу України доповнено пунктом 76.3 такого змісту: «Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання». Оскільки відповідно до акта №1877/13-01-12-25/36874925 від 24.07.2018 року та акта №2023/13-01-12-25/36874925 від 30.08.2018 року, перевірка своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання проводилась контролюючим органом за період з 01.07.2016 року по 31.03.2018 року та за період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року, тобто під час дії пункту 76.3 статті 76 Податковою кодексу України, то на час проведення зазначеної перевірки, чинними нормами Податкового кодексу України прописано право податкового органу на здійснення перевірки своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше. - за днем їх фактичного подання. Відтак враховуючи п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що після спливу тридцятиденного строку, протягом якого може бути проведено камеральну перевірку податкової декларації, підстави для її проведення у контролюючого органу відсутні. Виключно з таких підстав позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою від 28.09.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області, подав відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Позиція відповідача полягає у тому, що відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Вказує, що перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу є самостійною підставою для проведення камеральної перевірки. Згідно з п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Відповідач зазначає, що згідно з абзацами першим та другим п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, може бути проведена камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку, камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України. Відповідно до п 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести перевірку і самостійно визначити суму грошового зобов’язання платнику податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, відтак, перевірка питання своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств з 2016-2018 рік здійснена у визначений законом строк. Оскільки, позивач не сплатив податкові зобов'язання, самостійно визначені ним у податкових деклараціях з податку на прибуток, протягом визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а прострочення становило більше 30 календарних днів, до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу, передбачені п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 19.10.2018 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки відповідачем пропущено тридцятиденний строк для проведення камеральної перевірки.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, вважає вимоги безпідставними, зазначив, що позивачем не сплачено вчасно податкові зобов’язання, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідив подані сторонами докази та

встановив:

Відповідачем 24.07.2018 року проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання до бюджету з податку на прибуток підприємств за ІІІ кв. 2016 року, 2017 рік, І кв.2018р., про що складено акт №1877/13-01-12-25/36874925 (а.с.12-16).

За наслідками перевірки відповідачем на підставі вищевказаного акта прийнято 30.08.2018 р. податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про сплату позивачем штрафу у розмірі 10% в сумі 73233.16 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання в сумі 732331,60 грн.

Спірне податкове повідомлення рішення прийнято згідно викладених у акті перевірки висновків про несвоєчасну сплату позивачем за ІІІ кв. 2016 року, 2017 рік, І кв.2018р. узгодженої суми податкового зобов’язання в зв’язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку.

Відповідачем 30.08.2018 року також проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання до бюджету з податку на прибуток підприємств за І кв. 2018р., про що складено акт №2023/13-01-12-25/36874925 (а.с.19-20).

За наслідками перевірки відповідачем на підставі акта №1877/13-01-12-25/36874925 від 24.07.2018 р. та №2023/13-01-12-25/36874925 від 30.08.2018р. прийнято 30.08.2018 р. податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про сплату позивачем штрафу у розмірі 20% в сумі 177505,61 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання в сумі 887528,05 грн.

Спірне податкове повідомлення рішення прийнято згідно викладених у актах перевірок висновків про несвоєчасну сплату позивачем за ІІІ кв. 2016 року, 2017 рік, І кв. 2018р. узгодженої суми податкового зобов’язання в зв’язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Податковий кодекс України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України) відповідно до п. 1.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною відповідно до п.75.1.1. ПК України вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим, відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже на час проведення відповідачем (24.07.2018 р. та 30.08.2018 р.) камеральних перевірок, ПК України чітко визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 р. статтю 76 доповнено пунктом 76.3, відповідно до якого камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1. ст.. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено проведення відповідачем камеральних перевірок своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 є самостійним предметом камеральної перевірки, а не камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку, яка може бути проведена лише протягом 30 календарних днів.

Суд звертає увагу позивача, що з 01 січня 2017 року з моменту набрання чинності Законом №1797-VIII від 21 грудня 2016 року у податкового органу з'явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Камеральну перевірку проведено відповідачем 24.07.2018р. та 30.08.2018р., тобто після набрання чинності Законом України №1797-VIII, а відтак податковий орган, провівши таку перевірку та встановивши порушення позивачем вимог податкового законодавства із прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства. Зазначене спростовує доводи позивача стосовно того, що камеральну перевірку контролюючий орган може проводити не пізніше 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації

Такий висновок викладений Верховним Судом у Постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №820/2244/17, адміністративне провадження №К/9901/59231/18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/76905885)

Суд відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, згідно з ч.3 ст. 9 КАС України розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Кожна сторона відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно повязані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обовязків відповідачу. Пасивні факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Підставою позовних вимог у даній справі позивачем зазначено виключно проведення відповідачем камеральної перевірки з пропуском встановленого тридцятиденного строку. Встановлені відповідачем порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань та застосування розмірів штрафних санкцій не заперечуються позивачем та відповідачем, тому такі обставини згідно ч.1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.

Оскільки позивачем проведено не камеральну перевірку податкової декларації або уточнюючого розрахунку, яка може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, а проведено камеральні перевірки сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання, які відповідач згідно внесених змін до ПК України має право проводити не пізніше закінчення 1095 дня, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційного адміністративної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст рішення складений 29.11.2018 року.

Суддя Коморний О.І.