Рішення № 78188547, 19.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3407/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Курпіти П.І.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0037634001.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем ст.15 Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягає в зберіганні алкогольних напоїв без довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Позивач посилається на те, що кіоск в с.Спас, в якому проводилась перевірка, є єдиним місцем здійснення торгівлі, яка провадиться позивачем. При цьому, торгівлю алкогольними напоями позивач не здійснював, а відповідно, ліцензію не одержував. Позивач також зазначає, що відповідач порушив порядок призначення та проведення перевірки, оскільки для її проведення підстав не існувало, а під час її проведення перевіряючі не пред’явили направлення та наказу.

Відповідач 26.09.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 22.06.2018 №3940 та направлень на проведення фактичної перевірки від 22.06.2018 №1423 та №1424 відповідач провів фактичну перевірку з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт №13/542/4000/НОМЕР_1 від 25.06.2018 та Додаток №1 до акта перевірки №13/542/4000/НОМЕР_1 від 25.06.2018, в якому вказано, які алкогольні напої знаходяться в реалізації/зберіганні в кіоску, що знаходиться за адресою: Старосамбірський район, с.Спас, в якому здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_3 На підставі вказаного акту, відповідач виніс оскаржене податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0037634001, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 17 000 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що алкогольні напої зберігались за місцем здійснення торгівлі. Проте, станом на час проведення перевірки торгівлю ними не здійснював та ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями не отримував, а тому у нього не було підстав для включення вказаного місця до Єдиного реєстру. Таким чином, недоведеність складу податкового правопорушення, покладена в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виключає правомірність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

Позивач – ФОП ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: 82073, Львівська область, Старосамбірський район, с.Спас.

На підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 22.06.2018 №3904 та направлень на проведення перевірки від 22.06.2018 №1423 та №1424, а також на підставі підпункту 75.1.3 п.75.1 ст.75, підпункту 80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та ст.16 Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Головне управління ДФС у Львівській області провело 22.06.2018 фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт №13/542/4000/НОМЕР_1 від 25.06.2018 та Додаток №1 до акту перевірки №13/542/4000/НОМЕР_1 від 25.06.2018.

Перевіркою встановлено, що згідно з наданими документами ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку 2 групи за ставкою 20 %. На момент перевірки в приміщенні кіоску знаходились алкогольні напої, а саме: пиво в асортименті, зазначене в додатку 1 до акта перевірки. Довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до ЄДР до перевірки не надана. Тим самим, ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягає у зберіганні алкогольних напоїв без довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до ЄДР.

На підставі вказаного акту, відповідач виніс оскаржене податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0037634001, яким застосував штрафну санкцію у сумі 17 000 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суд з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Згідно з ч.13 ст.1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до ч.20 ст.1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Згідно з наведеними положеннями Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” поняття “місце зберігання” та “місце торгівлі” відрізняються за змістом та відповідно не є тотожними. Таким чином, об'єкти роздрібної торгівлі не можуть відноситись до місць зберігання щодо яких вказаним Законом встановлена вимога про обов'язкову реєстрацію у відповідному державному реєстрі.

Згідно з ч.21 ст.1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені вказаним Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Суд встановив, що позивач не зверталась, а Головним управлінням ДФС у Львівській області не видавалась довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв чи тютюнових виробів до Єдиного реєстру за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с.Спас.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.2 Порядку « Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру» від 28.05.2002 № 251 внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності, пов'язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб'єкта господарювання неможливо внести відомості до згаданого реєстру.

Відповідно до ч.36 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Суд встановив, що позивач не отримувала ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та не здійснює торгівлю такою категорією товару, що підтверджується актом відповідача. Таким чином, позивачу отримувати довідку з Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв не потрібно.

Суд також враховує те, що отримання позивачем відповідної довідки в контексті спірних правовідносин є неможливим, оскільки Порядком отримання відповідних довідок з місць зберігання чітко передбачено вимогу про подання нотаріально посвідченої копії ліцензії на право зайняття відповідним видом діяльності.

З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач зробив помилковий висновок про необхідність отримання позивачем відповідної довідки Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в спірних правовідносинах.

З врахуванням викладеного, підстави вважати, що позивач порушив вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині зберігання алкогольних напоїв без довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до ЄДР відсутні.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач при проведенні перевірки не дотримався вимог п.81.1. ст.81 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.1. ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.80.2. ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Суд встановив, що відповідач на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 22.06.2018 №3940 та направлень на проведення фактичної перевірки від 22.06.2018 №1423 та №1424 провів фактичну перевірку з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених вказаним Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених вказаним Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені вказаним Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених вказаним Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) таких документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених зазначеним пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 81.2. Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Суд встановив, що відповідач вручив ОСОБА_3 копію наказу від 22.06.2018 №3940 та направлення на проведення перевірки від 22.06.2018 №1423 та від 1424, що підтверджується особистим підписом позивача на вказаних документах (а.с.47,48). При цьому, позивач не зазначав про те, що йому не пред’явлено посвідчення осіб, які проводять перевірку.

З огляду на вказане, суд вважає, що доводи позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 11.07.2018 №0037634001 є протиправним, а тому, його необхідно скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 704,80 грн., сплачений відповідно до квитанції №ПН523 від 30.07.2018.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 11.07.2018 №0037634001.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: 82073, Львівська область, Старосамбірський район, с.Спас судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 29.11.2018.

Суддя А.Г. Гулик