Рішення № 78188533, 20.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2640/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1М.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі – відповідач, Держрибагенство), в якому з урахування уточнення до позовних вимог, просить суд:

-визнати незаконним та скасувати Наказ №64-ТО від 08 червня 2018 року;

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області з 08 червня 2018 року;

-стягнути на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 червня 2018 року по день поновлення на посаді з вирахуванням відповідних загальнообов’язкових внесків і платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини. Зазначає, що оскаржуваним наказом ОСОБА_1 звільнено за перевищення службових повноважень, яке не містить ознак злочину та адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що перевищення ним службових повноважень, яке полягало в нібито незаконній передачі безгосподарської риби одній із військових частин, є надумане відповідачем. Позивач стверджує, що не перевищував жодне з повноважень Львівського рибоохоронного патруля, визначених у п.5 Положення про Львівський рибоохоронний патруль від 15.07.2016. Наголошує, що вилучення безгосподарської риби проведено державним інспектором Львіврибоохорони, що перебувала у процесі ліквідації, та за відсутності будь-якої можливості у них запобігти псуванню і знищенню відповідної риби. Зазначає, що незважаючи на те, що райони діяльності Львівського рибоохоронного патруля визначені лише наказом Держрибагенства № 58 від 09 лютого 2018 року, відповідні зміни стосуються виключно внутрішніх рибогосподарських водних об’єктів у межах адміністративної території Львівської області. Вказане не стосується організаційних повноважень начальника Львівського рибоохоронного патруля здійснити передачу безгосподарської риби, яка залишена працівником Львіврибоохорони. Позивач зазначає, що передача продукції для потреб військових була здійснена виключно з метою недопущення псування переданих Львівському рибоохоронному патрулю водних біоресурсів, що не мають власника. Відповідні дії повністю підтримані уповноваженими представника облдержадміністрації та фіскальної служби. Таким чином, позивач стверджує, що його звільнення з посади проведено за відсутності факту перевищення службових обов’язків начальника Львівського рибоохоронного патруля, при цьому передача безгосподарської риби здійснена ним вимушено. Разом з тим, позивач покликається на те, що йому не надана була можливість надати обґрунтовані письмові пояснення щодо згаданих вище обставин, а дисциплінарною комісією та головою Держрибагенства його не було ознайомлено з матеріалами дисциплінарної справи.

Ухвалою суду від 23 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

24.07.2018 на адресу суду надійшов відзив Державного агентства рибного господарства України, в якому відповідач покликається на наступне. Зазначає, що район діяльності Львівського рибоохоронного патруля було визначено наказом Держрибагентства від 09.02.2018 № 58 «Про внесення змін до наказу Державного агентства рибного господарства України від 06 лютого 2013 року № 31». Тобто, лише з 09.02.2018 Львівському рибоохоронному патрулю було надано повноваження, в тому числі і щодо вилучення незаконного добутих водних біоресурсів. Також зауважує, що враховуючи факт вилучення 21 кг товстолоба і 28 кг коропа на ринку «Привокзальний» Львіврибоохороною, що підтверджується актом, складеним інспектором Львіврибоохорони Масним А.Я. на бланку Львіврибоохорони, начальник Львівського рибоохоронного патруля ОСОБА_1 не мав повноважень на створення комісії для оцінки вилучених Львіврибоохороною водних біоресурсів та передачі їх військовому формуванню в/ч А0284. Відтак, на підставі подання дисциплінарної комісії Держрибагентства з розгляду дисциплінарних справ у межах порушеного дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 – начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області від 31.05.2018 та акта про відмову надання письмових пояснень від 08.06.2018, суб’єктом призначення – Головою Держрибагенства було прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

У відповіді на відзив від 26.07.2018 позивач покликається на те, що при прийнятті рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності всупереч приписам ст. 67 Закону України «Про державну службу», не було враховано того, що за час перебування на посаді позивач жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності, у нього була бездоганна поведінка, мав високі показники виконання службових завдань, неодноразово заохочувався преміями за підсумками роботи щомісячно. Також наголошує, що дії, які вчинені позивачем, що у подальшому стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, були викликані крайньою потребою. Оскільки водні біоресурси (риба) відносяться до продуктів харчування, що швидко псуються, умови для їх належного збереження були відсутні, події відбувалися в останній робочий день тижня, виникла необхідність у відверненні шкоди, що призвело б до недоцільного використання бюджетних коштів для проведення їх утилізації.

У свою чергу, відповідачем подав додатковий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що накладення дисциплінарного стягнення за дисциплінарний поступок віднесено до виключної компетенції суб’єкта призначення. Водночас приймати таке рішення суб’єкт призначення зобов’язаний на підставі подання дисциплінарної комісії відповідно до вимог ст.69 Закону України «Про державну службу», тобто застосований може бути тільки той вид стягнення, що рекомендований дисциплінарною комісією.

09 жовтня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмови повністю.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, прийняттю оскаржуваного наказу про звільнення позивача передували такі події.

21.12.2018 згідно з планом-наказом Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів у Львівській області № 70 від 05.12.2017, затвердженого заступником начальника Львіврибоохорони ОСОБА_4 (а.с. 63) було проведено рибоохоронний захід по виявленню фактів незаконного продажу водних біоресурсів.

За результатами проведеного рейду складено акт від 21.12.2017 (а.с.58). Відповідно до змісту вказаного акту, поблизу ринку «Привокзальний» вилучено 49 кг риби, яка була залишена головним державним інспектором Львіврибоохорони Масним А.Я. у Львівському рибоохоронному патрулі через ОСОБА_5 для подальшого її використання.

Після проведення заходу до ОСОБА_1 звернувся головний спеціаліст ОСОБА_5 зі службовою запискою від 21.12.2017 (а.с.59), в якій повідомив про необхідність забезпечення зберігання та подальшого використання вилучених водних біоресурсів.

Наказом від 21.12.2017 (а.с. 64) ОСОБА_1 створено постійну комісію по обліку, зберіганню, оцінці конфіскованого і іншого майно.

За результатами роботи комісії складено акт № 01 від 22.12.2017 (а.с. 11) та згідно з накладною № 1 від 22.12.2017 рибу передано військовій частині А-0284 (а.с. 13).

12 лютого 2018 року депутатом Львівської обласної ради ОСОБА_6 надіслано звернення до Держрибагенства України з проханням провести службову перевірку на предмет правомірності проведення рейду 21.12.2017, який організував начальник Львівського рибоохоронного патруля ОСОБА_1 і законності вилучення і подальшої передачі вилученої риби (а.с. 70).

Наказом Державного агентства рибного господарства України від 27.02.2018 № 17-ТО на підставі службової записки начальника Управління охорони водних біоресурсів, регулювання рибальства та іхтіології ОСОБА_7 від 22.02.2018 № 4.2/105 відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1, начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області (а.с.19).

Наказом Державного агентства рибного господарства України від 08.06.2018 № 64-ТО на підставі подання дисциплінарної комісії Держрибагентства з розгляду дисциплінарних справ у межах порушеного дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 – начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області від 31.05.2018 та акта про відмову надання письмових пояснень від 08.06.2018, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області за перевищення службових повноважень, яке не містить ознак злочину та адміністративного правопорушення відповідно до п.4.ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу» (а.с. 21).

Вважаючи своє звільнення з посади незаконним та з метою поновлення свого порушеного права на працю та заробітну плату, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст.65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

У свою чергу, дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування визначені ст.66 Закону України «Про державну службу».

Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб’єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб’єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб’єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Як встановлено судом, оскаржуваним наказом позивача звільнено з посади начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області за перевищення службових повноважень, яке не містить ознак злочину та адміністративного правопорушення.

Оцінюючи склад дисциплінарного проступку, що ставиться у вину позивачу, суд враховує наступне.

Під «перевищенням» у п.7 ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» слід розуміти вчинення державним службовцем таких вчинків (в тому числі прийняття рішення, віддання наказу, розпорядження чи доручення), які виходять за межі наданих йому повноважень. Тому під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб’єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону «Про державну службу», інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією. Лише після цього можна зробити висновок про те, «в межах» своїх повноважень діяв державний службовець чи поза ними.

У будь-якому випадку як перевищення службових повноважень слід розглядати випадки:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящого державного службовця цього державного органу чи державного службовця іншого державного органу;

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, – за відсутності дотримання цих умов;

в) вчинення державним службовцем одноособово дій (в тому числі прийняття рішення), які могли бути вчинені лише колегіально;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Зазначені вище випадки є проявами так званого «явного виходу» державним службовцем за межі наданих повноважень, які були змодельовані ВСУ у постанові Пленуму «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26 грудня 2003 р. № 15.

Як встановлено судом, наказом Державного агенства рибного господарства України № 128-ТО від 21 листопада 2017 та на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 у справі № 876/10404/16 позивача призначено з 23.11.2017 на посаду начальника Управління Держрибагенства у Львівській області за результатами проведеного конкурсу.

Положенням про Державне агентство рибного господарства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895, визначено, що Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» від 30.09.2015 № 894 (із змінами), Кабінет Міністрів України постановив:

-ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства України, зокрема Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (далі - Львіврибоохорона);

-погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства України як структурних підрозділів апарату Агентства, зокрема Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області (далі - Львівський рибоохоронний патруль).

Пунктом 4 зазначеної постанови Кабінет Міністрів України постановив Державному агентству рибного господарства забезпечити здійснення територіальними органами, що ліквідуються, функцій та повноважень, покладених на зазначені органи, до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державного агентства рибного господарства.

Наказом Держрибагентства від 15 липня 2016 року № 229 затверджені Положення про територіальні органи Держрибагентства.

Цими Положеннями передбачено, що утворені управління Державного агентства рибного господарства України є територіальними органами Державного агентства рибного господарства України, які діють у складі Держрибагентства як відокремлені структурні підрозділи і йому підпорядковується.

Повноваження територіальних органів поширюються на територію відповідного водного об’єкта, області, акваторію в межах районів діяльності, визначених Державним агентством рибного господарства України.

Райони діяльності (контролю) територіальних органів рибоохорони затверджені наказом Державного агентства рибного господарства України від 06.02.2013 № 31 (із змінами).

Район діяльності Львівського рибоохоронного патруля було визначено наказом Держрибагентства від 09.02.2018 № 58 «Про внесення змін до наказу Державного агентства рибного господарства України від 06 лютого 2013 року № 31».

Таким чином, Львіврибоохорона згідно з Постановою КМУ №894 від 30 вересня 2015 року та Наказу Державного агентства рибного господарства України від 30 листопада 2015 року №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагенства України» станом на 21-22 грудня 2017 року перебувало в стадії ліквідації.

Запис про припинення юридичної особи (завершення ліквідаційної процедури) внесено 04 жовтня 2018 року. Керівником даної юридичної особи був голова комісії з припинення (ліквідатор) ОСОБА_4.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно з роз’ясненнями Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов’язки.

Частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується. Звільнення працівників у такому разі здійснюється згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи положення ЦK України, зокрема ст.ст. 110-111, які передбачають повноваження комісії з припинення (ліквідатора), можна обгрунтовано стверджувати, що після внесення відомостей в ЄДРПОУ про припинення юридичної особи, така може здійснювати діяльність пов’язану лише зі здійсненням самої процедури ліквідації, а саме: стягнення дебіторської заборгованості, інвентаризація майна та проведення незалежної оцінки майна, закриття рахунків у фінансових установах, вивільнення працівників, складення ліквідаційного балансу тощо.

Попри це, як встановлено з матеріалів справи, станом на 21-22 грудня 2017 року Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області на підставі Плану-наказу №70 від 05 грудня 2017 року виконувало функції по державному контролю за незаконним збутом водних біоресурсів. Зокрема, 21 грудня 2017 року Головним державним інспектором Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області ОСОБА_8 вилучено 49 кг риби під час контролю за незаконним збутом водних біоресурсів.

Однак, оскільки Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області перебувало в процедурі ліквідації, а відповідно у нього були відсутні будь-які ресурси щодо зберігання, реалізації, тощо даного вилученого майна, то такий залишив дану рибу в приміщенні новоствореної структури (через головного спеціаліста управління ОСОБА_5М) – Управління державного агентства рибного господарства у Львівській області, вказавши, що передає її для подальшого вирішення її використання.

Зазначені обставини підтверджуються актом від 21.12.2017 (а.с.8), службовою запискою від 21.12.2017 (а.с.9) та пояснюючою запискою ОСОБА_8 (а.с. 10).

У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що ним з метою недопущення псування риби було скликано комісію та повідомлено відповідно до вимог Постанови КМУ від 25.08.1998 № 1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» відповідні органи.

Комісією було складено ОСОБА_8 опису, передачі та оцінки майна від 22.12.2017 №01 (а.с.11) для подальшої безоплатної передачі природного ресурсу (риби) військовому формуванню, який підписано Головою і членами комісії та затверджено начальником Львівського рибоохоронного патруля ОСОБА_1

Дисциплінарна комісія Держрибагентства з розгляду дисциплінарних справ кваліфікувала створення начальником Держрибагентства у Львівській області ОСОБА_1 комісії для оцінки вилучених Львіврибоохороною водних біоресурсів та передачі їх військовому формуванню в/ч А0284 як перевищення ним службових повноважень.

Основним аргументом відповідача в обгрунтування твердження про перевищення позивачем службових повноважень, є те, що відповідно до наказу Держрибагентства від 09.02.2018 № 58 «Про внесення змін до наказу Державного агентства рибного господарства України від 06 лютого 2013 року № 31», лише з 09.02.2018 Львівському рибоохоронному патрулю було надано повноваження, в тому числі і щодо вилучення незаконно добутих водних біоресурсів.

Водночас, суд враховує твердження позивача про те, що жодних службових перевірок законності дій інспектора Львіврибоохорони за наслідками проведення державного контролю та залишення вилученої риби в новоствореному управлінні Держрибагентством не проводилося.

Крім того, щодо працівників управління, які були залучені до роботи комісії та підписували ОСОБА_8 опису, передачі та оцінки майна від 22.12.2017 №01, Держрибагентство також не проводило жодних службових перевірок та відповідно не притягувало їх до жодного виду дисциплінарної відповідальності.

Так само, як і жодних претензій Держрибагентство не направляло до Головного управління ДФС у Львівській області, Департаменту фінансів Львівської ОДА та командуванню в/ч А-0284, представники яких підписували вищезазначений акт.

Вказане жодним чином відповідачем не спростоване та не заперечується.

За таких умов, у суду є підстави для сумніву у об’єктивності, безсторонності (неупередженості), добросовісності та дотриманні відповідачем принципу рівності при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданні дисциплінарної комісії Держрибагенства з розгляду дисциплінарних справ у межах порушеного дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 від 31.05.2018 зазначено, що позивач дисциплінарних стягнень не має, обставин, які обтяжують відповідальність не виявлено (а.с. 53).

Також суд враховує, що дії, які вчинені позивачем, що у подальшому стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, були викликані крайньою потребою.

Як пояснює позивач, враховуючи, що водні біоресурси є продуктом, який швидко псується і до понеділка риба прийшла б в негідність, він повідомив про ситуацію заступника начальника управління охорони водних біоресурсів Держрибагентства ОСОБА_9 та отримав усну вказівку щодо порядку дій у такій ситуації. Саме тому у п’ятницю 22.12.2017 ОСОБА_1 підписав організаційно-розпорядчий документ (наказ) на створення комісії щодо вирішення подальшого використання вилученої безгосподарської риби, яка прийняла колегіальне рішення про можливість її передачі військовому формуванню. На підставі цього акту риба була передана до військової частини А-0284, підрозділи якої перебували в зоні АТО.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка заступник начальника управління охорони водних біоресурсів Держрибагентства ОСОБА_9 підтвердив, що позивач повідомив його про ситуацію, яка склалася з безгосподарською рибою.

За таких умов, вбачається, що такі дії позивача зумовлені необхідністю у відверненні шкоди, що полягала б у недоцільному використанні бюджетних коштів для проведення утилізації водних біоресурсів, та, на думку суду, у даній ситуації є виправданими.

Попри це, до позивача застосовано крайній захід дисциплінарного стягнення.

При цьому, суд звертає увагу, що у силу ч.5 ст. 66 Закону України «Про державну службу», звільнення з посади державної служби слід розглядати як винятковий захід, який має застосовуватися лише в тих випадках, коли характер вчиненого проступку та обставини справи свідчать про неможливість та/або недоцільність продовження перебування такою особою на посаді.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Під час пропонування/обрання виду дисциплінарного стягнення за дисциплінарний проступок дисциплінарній комісії/суб’єкту призначення слід обов’язково враховувати: 1) характер дисциплінарного проступку; 2) тяжкість дисциплінарного проступку; 3) ступінь вини державного службовця (передусім її форму); 4) факт настання/ненастання тяжких наслідків; 5) факт добровільного відшкодування/не відшкодування заподіяної шкоди (за її наявності); 6) обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність (стаття 67 Закону); 7) інші (стосовно зазначених вище) обставини, за яких був учинений дисциплінарний проступок; 8) результати оцінювання службової діяльності державного службовця (стаття 44 Закону); 9) наявність заохочень чи стягнень (статті 53, 66 Закону); 10) попередню поведінку державного службовця (крім наявності заохочень чи стягнень); 11) ставлення державного службовця до виконання посадових обов’язків (як до, так і після вчинення правопорушення); 12) ставлення державного службовця до служби.

Однак, як вбачається зі встановлених обставин справи, зазначене при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності відповідачем враховано не було, що й зумовило звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що критерії, встановлені ч.2 ст.2 КАС України, відповідачем в межах спірних правовідносин дотримані не були.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов’язку доказування, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення про звільнення позивача, а тому останній підлягає поновленню на займаній посаді.

Згідно ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як встановлено судом, тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 08.06.2018 по 20.11.2018 склала 116 робочих днів.

Згідно з наданою довідкою №2-5-01/1436-18 від 06.11.2018, розмір середньоденного заробітку позивача становив 1131, 67 грн.

Відтак, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 131 273, 72 грн. (116 робочих днів х 1131, 67 грн.). Тому, саме ця сума підлягає стягненню з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1.

Підсумовуючи наведене, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, керуючись ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку адміністративний позов задовольнити повністю.

Згідно п.6 ч.1 ст.244 КАС України, при ухвалення рішення, суд, окрім іншого, вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Так, згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення в його користь заробітної плати за один місяць в сумі 22 633, 40 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства рибного господарства України “Про звільнення ОСОБА_1М.” № 64-ТО від 08 червня 2018 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області з 08 червня 2018 року.

Стягнути з Державного агентства рибного господарства України (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 45А; код ЄДРПОУ 37472282) на користь ОСОБА_1 (79014, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 131 273 (сто тридцять одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 72 коп. з утриманням податків та інших обов’язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22 633 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 40 коп. допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2018.

Суддя В.М. Сакалош