Рішення № 78185373, 22.10.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6270/17

Провадження № 2/204/195/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Сорокіної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 15 791 грн. 76 коп. та судові витрати по справі. В обґрунтування вимог зазначає, що 11.10.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, підтверджується підписом у заяві. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31.08.2017 року має заборгованість у розмірі 15 791 грн. 76 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 259 грн. 57 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 11 029 грн. 37 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3 274 грн. 64 коп., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 728 грн. 18 коп. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду для стягнення вказаної вище суми заборгованості.

29 січня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовні вимоги, в яких він зазначає, що позивач користуючись можливістю самостійно надавати кредитні кошти, таємно, виключно з наміром введення його як клієнта в оману, бажаючи непомітного їх зняття ним, в подальшому дочекавшись значного терміну – нарахування великі штрафні санкції до клієнта, звернутись із позовом до суду. Ретельно дослідивши розрахунок він хоче звернути особливу увагу на те, що грошова сума з’явилася лише 13.09.2014 року у розмірі 259 гривень 57 копійок. Взагалі із доданого розрахунку не можливо визначити де є зарахування його особистих коштів, а де є надання кредитних. Також, слід звернути увагу на те, що відповідно до позовної заяви не вбачається саме на якій підставі позивач просить стягнути із відповідача суми штрафних санкцій, оскільки жодних посилань на відповідній пункт у договорі не маються. Оскільки, відповідно до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що укладений між сторонами, банк відкрив позичальнику кредитну. Отже, оскільки банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит, то при укладенні цього договору банк зобов’язаний був дотримуватись вимог ЗУ «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

24 травня 2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в яких зазначає, що банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов’язань. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформативним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. З наданої виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі та зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Тому, належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв’язку з цим, обставини, а які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги банку підлягають задоволенню у повному обсязі. При укладанні договору вся необхідна інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту була доведена до відома позичальнику у вигляді другого примірника договору. Щодо посилань відповідача на ЗУ «Про захист прав споживачів», то слід зазначити, що він не поширюється на спірні правовідносини, оскільки було укладено кредитний договір, а не споживчий, про умови якого позичальник був ознайомлений, про що свідчить його підпис у анкеті-заяві. Даний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства.

У судове засідання представник позивача не з’явився, але надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглядати справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, але від його представника до суду надійшла заява, в якій він просив застосувати строк позовної давності до всіх нарахувань, та справу слухати без їхньої участі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов’язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Тобто, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У судовому засіданні встановлено, що 11.10.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а саме: до 31.07.2017 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, підтверджується підписом у заяві.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У своєму позові позивач посилається на той факт, що відповідач не виконав зобов’язання за вказаним договором щодо сплати кредитних коштів у порушення норм закону та умов договору, у зв’язку з чим відповідач має заборгованість перед банком, яка станом на 31.08.2017 року становить 15 791 грн. 76 коп., та складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 259 грн. 57 коп., з заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 11029 грн. 37 коп., з заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3274 грн. 64 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 728 грн. 18 коп.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання, вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача у своїй заяві про розгляд справи без його участі просив застосувати до всіх платежів строк позовної давності.

Як зазначалося раніше, кінцевий термін з повернення залишку заборгованості за тілом кредиту становить 31.07.2017 року, що відповідає строку дії картки. Тобто з 01.08.2017 року у позивача виникло право вимоги щодо повернення основної суми заборгованості за тілом кредиту. До суду позивач звернувся з позовною заявою 5 жовтня 2017 року, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності. Таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 259 грн. 57 коп. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 31.08.2017 року у розмірі 11 029 грн. 37 коп., то дані вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

За умовами даного договору сторони погодили пільговий період до 30 днів за кожною тратою, обов’язковий щомісячний платіж 7 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн., та у разі порушення зобов’язання сплату пені та штрафу за користування кредитним лімітом, який наданий та співпадає з терміном дії кредитної картки до останнього дня місяця 07.2017 року.

Відповідно до п. 2.1.1.12.4 умов та правил банківських послуг, строк повернення Овердрафта в повному обсязі – в продовж 30 днів з моменту виникнення Овердрафту. Строк погашення процентів по Овердрафту – кожного місяця за попередній місяць до 25-го числа.

Згідно п. 1.1.1.52 умов та правил банківських послуг, Овердрафт – це короткотривалий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку у розмірі ліміту кредитування.

Відтак, у межах строку кредитування, тобто до 31 липня 2017 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку дії договору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання. А тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення терміну дії цього договором, а саме після 31.07.2017 року, є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 31.08.2017 у розмірі 11029 грн. 37 коп.

До суду позивач звернувся з позовною заявою 5 жовтня 2017 року, таким чином сума заборгованості за процентами в межах строку позовної давності підлягає стягненню за період з 5 жовтня 2014 року до дня закінчення визначеного договором строку кредитування, а саме до 31.07.2017 року, а саме: за 2 роки та 10 місяців. Згідно з наданим суду розрахунком заборгованості за даним кредитним договором (а.с. 3, 4), заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 5 жовтня 2014 року по 31 липня 2017 року складає 6 935 грн. 84 коп.

Як посилався позивач у своєму позові, відповідно до умов даного договору, відсотки за користування кредитом складають у розмірі 30% річних від суми залишку заборгованості за кредитом. Тобто, від суми боргу за тілом кредиту у розмірі 259 грн. 57 коп. відсотки за один місяць складають: 30% / 12 міс. = 2,5 % на місяць. Період заборгованості за нарахованими відсотками у межах строку позовної давності з 05.10.2014 року по 31.07.2017 року, складає 34 міс. Х 2,5 % = 85 %. Тобто, загальний розмір заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 05.10.2014 року по 31.07.2017 року, необхідно розраховувати наступним чином: 259 грн. 57 коп./ 85 % = 221 грн.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки, вимога позивача стосовно стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 11 029 грн. 37 коп., та у межах строку позовної давності у розмірі 6 935 грн. 84 коп., належним чином не обґрунтована, а механізм її нарахування взагалі є незрозумілим, то дана вимога підлягає частковому задоволенню, та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість по процентам за користування кредитом у межах строку позовної давності за період з 05.10.2014 року по 31.07.2017 року у розмірі 221 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3274 грн. 64 коп., то вона також підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з позовної заяви, розмір пені яку просить стягнути з відповідача позивач, була нарахована починаючи з 30 листопада 2014 року. Проте, враховуючи вимоги статті 258 ЦК України, розмір пені згідно з наданим розрахунком заборгованості у межах позовної давності за один рік, а саме: з 05.10.2016 року по 31.07.2017 року, складає 1000 грн., а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 728 грн. 18 коп., то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. по кредитним картам, відкритим в валюті USD) + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій. Штраф враховується на окремому рахунку та підлягає сплаті в першу чергу.

Оскільки, у судовому засіданні встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за кредитом у розмірі 259 грн. 57 коп., сума заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 221 грн., сума заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1 000 грн., а їхня загальна вартість складає 1 480 грн. 57 коп., то розмір штрафу (процентна складова), який становить 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій, складає 74 грн. 02 коп.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 259 грн. 57 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 221 грн., заборгованість за пенею та комісією у розмірі 1 000 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 74 грн. 02 коп., а всього суму у розмірі 2 054 грн. 59 коп.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 229 грн., що складає 1/7 частину задоволених вимог від заявлених.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 253, 257, 258-267, 526, 527, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263- 265, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 259 грн. 57 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 221 грн., заборгованість за пенею та комісією у розмірі 1 000 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 74 грн. 02 коп., судові витрати по справі у розмірі 229 грн., а всього 2 283 грн. 59 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т. О. Дубіжанська