Рішення № 7818521, 26.02.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1853/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Синенко М.О.,

за участю : позивача – ОСОБА_1А,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу № 2-1853/2009 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів та виплату банком депозитів, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про виплату банківського депозиту. (а.с. 2-4)

В подальшому позивачі уточнили свої позовні вимоги. (а.с. 23-27)

Позивачі у своїй позовній заяві, з урахуванням уточненої позовної заяви, та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 14.04.2008 року між позивачами та відповідачем були укладені договори № 37 та № 39 банківського вкладу, за умовами яких банк відкрив позивачами депозитні рахунки № 2635/1007858689/2 та № 2635/1007851697/2 відповідно для кожного з позивачів, на які позивачами були внесені грошові кошти у сумі по 100 000,00 грн. від кожного. Через деякий час позивачі звернулись до відповідача з вимогою отримати належні їм кошти, що знаходяться на зазначених депозитних рахунках, але відповідач відмовив їм у поверненні депозитних вкладів, чим порушив права позивачів, умови укладених між ними та відповідачем договорів та вимоги чинного законодавства України. Крім того, за умовами укладених між позивачами та відповідачем договорів, сторони домовились про те, що у разі виникнення між ними будь-яких спорів, вони мають розглядатися у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, однак позивачі такі умови договорів вважають такими, що порушують їх законні права та інтереси, та підлягають визнанню недійсними, оскільки договори банківських вкладів укладались позивачами із відповідачем під впливом тяжкої обставини, у вкрай тяжких для позивачів психологічних умовах, а тому позивачі просили суд визнати недійсними пункти п. 3.2 укладених між ними та позивачем договорів банківського вкладу, стягнути з відповідача на їх користь суми банківських вкладів у розмірі по 100 000,00 грн. та проценти, нараховані на суми вкладів у розмірі 7 546,07 грн. для кожного з позивачів, а також стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди у розмірі по 30 000,00 грн. на кожного та суму судових витрат. (а.с. 2-4, 23-27)

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що відповідно до постанов Національного Банку України від 11.10.2008 року № 319, від 04.12.2008 року № 413 та листа Національного Банку України від 06.12.2008 року банкам заборонено робити дострокові виплати депозитних вкладів, умовами укладених між позивачами та відповідачем договорів банківського вкладу не передбачено здійснення банком перерахунку депозитних вкладів у іншу валюту, а тому вимоги позивачів є необґрунтованими.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.04.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем був укладений договір № 37 банківського вкладу, за умовами якого відповідач відкрив позивачу депозитний рахунок № 2635/1007858689/2, на який позивачем були внесені грошові кошти у сумі 100 000,00 грн. 14.04.2008 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем був укладений договір № 39 банківського вкладу, за умовами якого відповідач відкрив позивачу депозитний рахунок № 2635/1007858689/2, на який позивачем були внесені грошові кошти у сумі 100 000,00 грн., ці обставини підтверджуються копіями відповідних договорів. (а.с. 18-19, 28-29)

Відповідно до пунктів 1.2 укладених між позивачами та відповідачем договорів депозит залучається з 14 квітня 2008 року по 14 квітня 2013 року (невключно).

У судовому засіданні також встановлено, що 20.11.2008 року та 25.11.2008 року позивачі звертались до відповідача з вимогою про видачу банківських вкладів на підставі укладених між ними договорів, зазначені обставини підтверджуються поясненнями позивача у судовому засідання та не заперечувались представником відповідача.

Пунктами 1.3, 2.1 та 2.3 укладених між позивачами та відповідачем договорів передбачено, що процентна ставка за депозитом складає 15,25% процентів річних; нарахування процентів на депозит здійснюється щомісячно у валюті депозиту за фактичну кількість днів в періоді (28-29-30-31/365-366). При нарахуванні процентів день внесення депозиту та день повернення депозиту не враховуються. У випадку розірвання договору з ініціативи вкладника, проценти на депозит за кожний рік знаходження коштів на депозитному рахунку нараховуються та сплачуються за процентною ставкою, визначеною у відповідності до умов договору, а проценти на депозит за кожний неповний рік розміщення депозиту нараховуються та сплачуються наступним чином: якщо розірвання договору відбулось у строк від 6 до 12 місяців – за ставкою, що складає 60 відсотків від діючої на момент розірвання договору ставки за весь неповний рік знаходження коштів на депозитному рахунку. (а.с. 18-19)

Пунктами 3.2. укладених між позивачами та відповідачем договорів від 14.04.2008 року № 37 та № 39 передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, а у випадку неможливості розгляду справи вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті, що підтверджується копіями зазначених договорів. (а.с. 18-19, 28-29)

У судовому засіданні також встановлено, що розміщені позивачами на депозитних рахунках грошові кошти у розмірі по 100 000,00 грн. на кожного з позивачів були отримані ними у рахунок компенсації, що була сплачена Кабінетом Міністрів України на придбання житла внаслідок вибуху побутового газу, що стався 13.10.2007 року у будинку № 127 по вул. Мандриківська у м. Дніпропетровську, у якому мешкали позивачі зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ці обставини підтверджуються письмовими доказами наявними в матеріалах справи, поясненнями позивача та не заперечувались представником відповідача у судовому засіданні. (а.с. 5-7-12, 30-31)

У судовому засіданні також встановлено, що на момент укладення між позивачами та відповідачем спірних договорів тривало провадження у кримінальній справі, яка була порушена за фактом вибуху у будинку № 127 по вул. Мандриківській у м. Дніпропетровську, по якій позивачів було визнано потерпілими, та за наслідками якої Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено постанову від 20.01.2009 року, що підтверджується письмовими доказами. (а.с. 8-12, 32-35)

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, ЦК України (2003 рік), нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та умовами укладених між ними договорів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають право, зокрема, на: державний захист своїх прав.

Згідно ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав.

В силу ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право вимагати від продавця (виготівника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар (роботу, послугу), яку надає продавець (виготівник, виконавець).

Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 4 та 5 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

За змістом ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивачів про визнання недійсними пунктів 3.2 укладених між ними та відповідачем договорів банківського вкладу, суд виходить з того, що у судовому засіданні були встановлені факти отримання позивачами спірних депозитних коштів у рахунок компенсації, що була сплачена їм Кабінетом Міністрів України на придбання житла внаслідок вибуху побутового газу, що стався 13.10.2007 року у будинку № 127 по вул. Мандриківська у м. Дніпропетровську, у якому вони мешкали разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнання позивачів потерпілими у кримінальній справі, порушеній за фактом зазначеного вибуху. При цьому, суд враховує, що час укладення спірних договорів збігається з часом, коли по зазначеній кримінальній справі тривало досудове та судове слідство, а тому суд приходить до висновку, що договори банківських вкладів укладались між відповідачем та позивачами за таких обстави, коли останні, фактично втративши житло та все своє майно, змушені були укласти зазначені договори на вкрай невигідних для себе умовах, відтак спірні договори мають ваду волі, а тому суд приймаючи до уваги тяжкі обставини позивачів, що існували на час укладення спірних правочинів, вважає за можливе визнати недійсними пункти 3.2 договорів банківських вкладів від 14.04.2008 року № 37 та № 39, укладених між позивачами та відповідачем. При цьому, суд також враховує, що визнання недійсними зазначених пунктів договорів банківського вкладу не тягне за собою недійсності таких договорів в цілому.

Вирішуючи вимоги позивачів до відповідача про стягнення суми банківських вкладів та процентів, нарахованих на банківські вклади, суд виходив з того, що підставою для виникнення правовідносин між позивачами та відповідачем є договори від 14.04.2008 року № 37 та № 39 банківського вкладу. Факт звернення відповідачів до відповідача із вимогою про видачу депозитних вкладів представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_3 у рахунок повернення вкладу за договором про банківський вклад з урахуванням відсотків, нарахованих на суму банківського вкладу, по 107 546,07 грн. на кожного (100 000,00 грн. – сума депозитного вкладу, що підлягає поверненню; 7 546,07 грн. (25,07 грн. (де 25,07 грн. = 9 150,00 грн. (100 000,00 грн. - сума вкладу х 9,15 % - розмір процентів річних (60 % х 15,25 % / 100 %)) / 365 днів) х 301 день - фактичний строк знаходження суми вкладу на рахунку).

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на постанови Національного Банку України від 11.10.2008 року № 319, від 04.12.2008 року № 413 та лист Національного Банку України від 06.12.2008 року як на підставу обґрунтованої та законної невидачі банківського вкладу на вимогу з огляду на їх місце в ієрархії нормативно-правових актів країни за їх юридичною силою, а також оскільки, по-перше, постанова Національного Банку України від 11.10.2008 року № 319 на момент звернення позивачів із даним позовом втратила чинність, а, по-друге, постанова Національного Банку України від 04.12.2008 року № 413 та лист Національного Банку України від 06.12.2008 року в частині заборони банками видавати депозити на першу вимогу вкладників прямо суперечать імперативним нормам Цивільного кодексу України, зокрема ст. 1060.

Вирішуючи вимоги позивачів до відповідача щодо стягнення на їх користь матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, суд виходить з того, що правовідносини, які склалися між позивачами та відповідачем урегульовані в першу чергу умовами укладених між ними договорів, а останні не містять положень, які б встановлювали обов’язок відповідача здійснювати перерахунок депозитного вкладу, здійсненого в одній валюті, у іншу в залежності від зміни валютних курсів, крім того ці вимоги є взаємовиключними щодо вимог про стягнення процентів по банківському вкладу, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, а також те, що позивачі на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнені від сплати державного мита, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 42 Конституції України, ст. ст. 216, 217, 233, 321, 509, 526, 1058, 1060, 1061 ЦК України (2003 р.), ст.ст. 3, 5, 12, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Визнати пункт 3.2 Договору № 37 від 14.04.2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 – недійсним.

Визнати пункт 3.2 Договору № 39 від 14.04.2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 – недійсним.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Мечнікова, 11, код ЄДРПОУ: 09305014) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) у рахунок повернення вкладу за договором про банківський вклад № 37 від 14.04.2008 року з урахуванням відсотків 107 546 (сто сім тисяч п’ятсот сорок шість) грн. 07 коп.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Мечнікова, 11, код ЄДРПОУ: 09305014) на користь ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_2) у рахунок повернення вкладу за договором про банківський вклад № 39 від 14.04.2008 року з урахуванням відсотків 107 546 (сто сім тисяч п’ятсот сорок шість) грн. 07 коп.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Мечнікова, 11, код ЄДРПОУ: 09305014) на користь держави судовий збір у розмірі 1 700,00 грн.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Мечнікова, 11, код ЄДРПОУ: 09305014) на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур