Рішення № 7818515, 11.08.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1785/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 серпня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Поляков А.І.,

за участю : позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-ойл» ЛТД про захист трудових прав,

В С Т А Н О В И В:

01.12.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Восток-ойл» ЛТД про стягнення суми та витребування майна. (а.с. 2-4)

Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та представник позивача у судовому засіданні, посилалися на те, що позивач з 01.08.2007 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді менеджера. 03.07.2008 року позивача було звільнено за власним бажанням, однак всупереч вимог КЗпП України позивачу при звільненні не була виплачена заробітна плата, компенсація за невикористану щорічну відпустку та вихідна допомога, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за червень 2008 року у розмірі 2 500 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 1 000 грн., вихідну допомогу, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 000 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. (а.с. 2-4, 37-38)

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач свого представника для участі у розгляді справи не направив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. (а.с. 84, 91)

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України та винести по справі заочне рішення.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах й працював з 01.08.2007 року на посаді менеджера, що підтверджується записом у трудовій книзі. (а.с. 8).

Судом встановлено, що трудові відносини між позивачем та відповідачем були припинені 03.07.2008 року, при цьому припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем відбулося за власним бажанням позивача, про що свідчить відповідний запис у трудовій книзі та не заперечувалося позивачем. (а.с. 8).

Судом встановлено, що колективний договір на підприємстві відповідача у письмовій формі не укладався, трудовий договір із позивачем не укладався також, ці обставини підтверджуються довідками відповідача. (а.с. 102-103)

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем при звільненні позивачу не була виплачена заробітна плата за червень 2008 року та компенсація за 22 дні невикористаної відпустки, що підтверджується поясненнями позивача та його представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні встановлено, що у платіжній відомості № МDВ-000031 за липень 2008 року та у платіжній відомості № МDВ-000034 за червень 2008 року підпис позивача про отримання заробітної плати відсутній, що підтверджується копіями зазначених платіжних відомостей. (а.с. 74-75)

Згідно довідок про середню заробітну плату, заробітна плата позивача, з якої сплачені страхові внески, за червень 2008 року складає 1193,96 грн., середньомісячна заробітна плата – 1249,45 грн., а середньоденна заробітна плата – 60,02 грн. (а.с. 76-77)

Судом також встановлено, що з 01.01.2009 року позивач працює приватним підприємцем, що підтверджується його поясненнями у судовому засіданні.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці».

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

В силу ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 45 Конституції України встановлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки.

В силу ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суд виходить з того, що у судовому засіданні був встановлений факт несвоєчасної сплати відповідачем позивачу заробітної плати за червень 2008 року, компенсації за не використані дні щорічної відпустки, а також враховуючи, що позивач був звільнений 03.07.2008 року, а з 01.01.2009 року працює приватним підприємцем, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі 1193,96 грн., у рахунок погашення компенсації за невикористану відпустку 1320,44 грн. (22 дні невикористаної відпустки х 60,02 грн. – середньоденна заробітна плата) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 7 496 грн. (6 міс. – з часу звільнення по час працевлаштування х 1 249,45 грн. - середньомісячна заробітна плата).

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про виплату позивачу вихідної допомоги, суд, приймаючи до уваги підстави звільнення позивача, а також той факт, що такі підстави позивачем не оскаржуються, вважає що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 -1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При розгляді даної справи судом встановлено, що несвоєчасна виплата заробітної плати призвела до моральних страждань позивача, у зв’язку з тим, що він втратив свої нормальні життєві зв'язки, оскільки у зв’язку з затримкою виплати заробітної плати він залишився без коштів для існування й це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставинах суд вважає, що позивачу з вини відповідача заподіяна моральна шкода й вважає за необхідне стягнути відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) гривен.

Суд також вважає за необхідне, відповідно до ст. 79, 81, 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 108,50 грн. по позивних вимогах про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну відпустку, затримку розрахунку при звільненні, а також стягнути з відповідача на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 45 Конституції України, ст.ст. 2, 44, 74, 83, 94, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-ойл» ЛТД ( 83030 , м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86а, код ЄДРПОУ: 25601806) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1) у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 96 коп., у рахунок погашення компенсації за невикористану відпустку 1 320 (одна тисяча триста двадцять) грн. 44 коп., середній заробіток за час утримання розрахунку при звільненні 7 496 (сім тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 70 коп., у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) грн., а разом 12 011 (дванадцять тисяч одинадцять) грн. 10 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-ойл» ЛТД ( 83030 , м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86а, код ЄДРПОУ: 25601806) на користь держави судовий збір у розмірі 108 (сто вісім) грн. 50 коп.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-ойл» ЛТД ( 83030 , м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86а, код ЄДРПОУ: 25601806) на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур