Рішення № 78185086, 21.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 листопада 2018 р. Справа № 0240/3195/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

позивача: ОСОБА_1

представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

відповідача:ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 20 липня 2018 року звернулась із заявою до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

14 липня 2018 року листом № 949/13-1-13 Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області направило протокол № 888 від 20 липня 2018 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що остання немає права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку передбаченого п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв'язку із зазначеним позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

22 жовтня 2018 року на адресу суду від Тульчинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив. На обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами. Право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно п.2 ст. 55 Закону мають особи, які працювали або проживали у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Відповідно до довідки № 892 від 18.01.2018 року, виданою Шпиківською селищною радою, в якій зазначається дата проживання ОСОБА_1 в смт. Шпиків лише з 22.03.1989 року, інших відомостей підтверджених документально про проживання в зоні посиленого радіологічного контролю за період з 26.04.1986 року по 21.03.1989 року не надавалось. А відтак, відповідач вважає свою відмову правомірною та без порушень чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав викладених у відзиві. Окрім того, зазначила, що обов’язковою передумовою надання пенсій за віком особам є те, що вказані особи повинні постійно проживати, працювати або навчатись на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Також вказала, що при детальному розгляді документів позивача, було зроблено висновок, що з наданих документів не вбачається факт постійної роботи або проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 в 1987 році придбали житловий будинок № 34, який розташований по вул. 1 Травня в смт. Шпикові Тульчинського району. Селище Шпиків Тульчинського району Вінницької області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, в якому позивач проживала з 1987 року по даний час.

16.03.1998 року ОСОБА_1 отримала посвідчення серія В-Ц № 060623, громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4. У зв’язку з тим, що проживаючи на такій території позивач має право виходу на пенсію раніше, а тому остання по досягненню нею 53 років звернулась до Тульчинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо нарахування їй пенсії.

Однак, відповідачем відповідно до протоколу № 888 від 20.07.2018 року було відмовлено в нарахуванні пенсії із скороченням віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку із не підтвердженням постійної роботи або проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та як такій, що суперечать вимогам діючого законодавства України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, статтею 14 Закону № 796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

Водночас, обумовлена норма закону передбачає, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058), пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документ, який засвідчує особливий статус особи, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування, (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Частина 1 статті 65 Закону № 796-ХІІ визначає, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Закону № 796-ХІІ, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 6 Порядку, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Судом встановлено, що 16.03.1998 року ОСОБА_1 отримала посвідчення серія В-Ц № 060623, громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4.

Таким чином, оскільки саме уповноважений орган при прийнятті рішення про видачу посвідчення перевіряє надані для цього документи, то уповноваженим органом було підтверджено факт належності позивача до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Як випливає із матеріалів справи, позивач має право на зменшення пенсійного віку з підстав передбачених відповідним положенням, закріпленим статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", доказом якого являється наявна в матеріалах справи довідка, яка підтверджує фактичне проживання ОСОБА_1 в смт. Шпикові, Тульчинського району Вінницької області з грудня 1987 року по березень 1989 року без реєстрації (прописки) № 1511 від 19.11.2018 року.

Відповідно до довідки № 892 виданої виконкомом Шпиківської селищної ради ОСОБА_1 по даний час проживає та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, яке відносилось згідно Постанови № 106 Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року до 4-ї категорії зони посиленого радіоактивного забруднення з 26 квітня 1986 року по 31 грудня 2014 року.

Також, у судовому засіданні було заслухано пояснення свідків, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Останні підтвердили факт проживання ОСОБА_1 з 1997 року в смт. Шпиків. Свідок ОСОБА_5 також зазначила, що була нянею в Шпиківському закладі дошкільної освіти Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, який відвідувала донька ОСОБА_1 в 1988 році.

Відтак, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, згідно п.п. г п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", для призначення пенсії за віком до заяви додаються наступні документи, що підтверджують особливий статус особи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд дійшов висновку, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які підтверджують факт її проживання з грудня 1987 року по даний час в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідач відмовляючи позивачеві в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" невірно трактує дану норму закону, оскільки в даній статті вказано, що пенсії надаються із зменшення пенсійного віку, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Однак відповідач відмовив позивачеві в зв'язку із не підтвердженням проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю так як такій, що суперечить вимогам діючого законодавства України.

З огляду на зазначене, зважаючи на наявність в поданих до Пенсійного фонду, разом із заявою про призначення пільгової пенсії, документах, зокрема, розбіжностей щодо постійного місця проживання позивача, а також відсутності в відповідача повноважень на дослідження відповідних обставин, що потребують встановлення факту, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо не нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не підлягають задоволенню.

Разом з тим, з метою належного захисту прав позивача, зважаючи на доведеність під час розгляду справи права позивача на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області нарахувати ОСОБА_1 пенсію з 20 липня 2018 року, як особі, яка станом на 1 січня 1993 року не менше 4-х років проживала в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 704, 80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 352, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області нарахувати ОСОБА_1 пенсію з 20 липня 2018 року, як особі, яка станом на 1 січня 1993 року не менше 4-х років проживала в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: Вінницька область, м. Тульчин, вул. М. Леонтовича, 51, код ЄДРПОУ 41247206).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 28.11.2018

Суддя Мультян Марина Бондівна