Рішення № 78184611, 28.11.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд.унік. № 243/7795/18

Провадження № 2/243/2751/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 11.02.2016 року помер ОСОБА_3, який за життя склав заповіт та заповідав все своє майно ОСОБА_1. Згідно із заповітом, складеним померлим, до складу спадщини входить житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Прелесне, вул. Торецька, буд. 68, який було побудовано спадкодавцем та зареєстровано в погосподарській книзі Прелеснянської сільської ради. Однак, право власності на вказаний житловий будинок померлим в КП «БТІ» зареєстровано не було.

На житловий будинок позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.08.2018 року у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документу на зазначену нерухомість.

Виходячи з викладеного виникла ситуація, за якої позивач не має можливості отримати правовстановлюючий документ на успадкований житловий будинок.

У зв’язку із вищевказаними обставинами та для захисту своїх прав позивач вимушена звернутися до суду та просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами літ. А-1, розташований за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Прелесне, вул. Торецька, буд. 68, загальною площею 42,6 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м., який складається з літньої кухні літ. Б, сараю літ. В, сараю літ. Г, погрібу літ. Д, вбиральні літ. Е, колодязю № 1, після померлого 11.02.2016 року ОСОБА_3.

Позивач та її представник про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, до судового засідання не з’явились, від представника надійшла заява, в якій він позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та розгляд справи провести без їхньої участі (а.с.48).

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до судового засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечував та просив справу розглянути без його участі (а.с.40).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним

засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності зібрані та наявні у справі докази та письмові матеріали, надавши їм належну оцінку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі рішення № 240 виконавчого комітету Слов’янського районної ради народних депутатів від 04.07.1979 року, належав житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами літ. А-1, розташований за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Прелесне, вул. Торецька, буд. 68, загальною площею 42,6 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м., який складається з літньої кухні літ. Б, сараю літ. В, сараю літ. Г, погрібу літ. Д, вбиральні літ. Е, колодязю № 1 (а.с.10).

Вищевказаний житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_3 в погосподарській книзі Прелеснянської сільської ради (а.с.8).

Право власності на зазначений житловий будинок в КП «БТІ» не було зареєстровано, що підтверджується довідкою КП «БТІ» № 1011-3/0.45/01 від 25.04.2016 року (а.с.13).

11.02.2016 року у с. Прелесне Слов’янського району Донецької області ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО № 933090 від 16.02.2016 року, видане виконавчим комітетом ОСОБА_2 селищної ради Слов’янського району Донецької області (а.с.6).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповідав все своє майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Станом на 30.08.2013 року КП «БТІ» було виготовлено технічний паспорт на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на ім’я ОСОБА_1 (а.с.11-12).

Постановою державного нотаріуса Другої слов’янської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 03.08.2018 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: Донецькій області, Слов’янський район, с. Прелесне, вул. Торецька, 68 у зв’язку із відсутністю документу, який посвідчує право власності на вищезгаданий житловий будинок (а.с.7).

Згідно відповіді державного нотаріуса Другої слов’янської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 14.09.2018 року, після смерті ОСОБА_3, померлого 11.02.2016 року було заведено спадкову справу за заявою ОСОБА_1 (а.с.22-33).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Як передбачено ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування» від 24 червня 1983 року № 4, якщо позивач в 6-місячний строк вступив у володіння або керування спадкоємним майном або його частиною, то суд по цих підставах розв’язує питання про визнання права на спадкоємне майно.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

Згідно із роз’ясненнями Постанови Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, якщо протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця (ст. 1220 ЦК) спадкоємець, який постійно проживав разом з померлим на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від неї, після закінчення 6 місяців із часу відкриття він може одержати

свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, подавши відповідну заяву (ст.1296-1298 ЦК).

З огляду на наведене, позовні вимоги ґрунтуються на законі та обставинах справи, що є підставою для задоволення позову та визнання за позивачем права власності у порядку спадкування на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Прелесне, вул. Торецька, 68, що належав ОСОБА_3, померлому 11.02.2016 року.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263-265ЦПК України, ст. ст. 328, 1216-1218, 1268 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності у порядку спадкування на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами літ. А-1, розташований за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Прелесне, вул. Торецька, буд. 68, загальною площею 42,6 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м., який складається з літньої кухні літ. Б, сараю літ. В, сараю літ. Г, погрібу літ. Д, вбиральні літ. Е, колодязю № 1, який належав померлому 11 лютого 2016 року ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_5