Ухвала суду № 78184425, 22.11.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 237/4130/17

Провадження № 1-кп/242/808/18

УХВАЛА

22 листопада 2018 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Капітонова В. І., суддів: Черкова В. Г., Хацько Н. О., при секретарі Нарижній О.Г., за участю прокурора Галкіної О.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Богатченко В.М., розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017050690000856 від 26 червня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2018 року до Селидівського міського суду Донецької області, згідно ухвали колегії судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області від 06 листопада 2018 року, надійшло кримінальне провадження № 12017050690000856 від 26 червня 2017 року у відношенні ОСОБА_1.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 діб, обґрунтоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України не зникли та не зменшились.

Захисник в судовому засіданні заявила про необхідність застосування ст. 206 КПК України, щодо обвинуваченого, оскільки вважає що він тримається під вартою незаконно, зазначивши, що 09 серпня 2018 року суддя Волноваського районного суду Донецької області провів підготовче судове засідання та вирішив питання про продовження тримання обвинуваченого під вартою одноособово, а не в складі трьох суддів. Крім того, пояснила, що 02 жовтня 2018 року цей же суд продовжив тримання обвинуваченого під вартою також одноособово, з цього приводу вона подала дисциплінарну скаргу. Питання про самовідводи суддів цього дня не вирішувалось, оскільки їх не було в засіданні. Про те що 02 жовтня 2018 року Волноваський районний суд Донецької області задовольнив самовідводи суддів, вона дізналися пізніше, коли справу було передано на розгляд іншому суду.

Обвинувачений повністю підтримав свого захисника.

Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно ч. 3 ст. 5 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення інституціональних вимог п. 1 ст. 6 Конвенції, у своїй практиці сформував так зване «право на суд», яке включає такий елемент, як «належний суд», тобто суд, який встановлений відповідно до закону і повинен задовольняти ряд вимог, передбачених в п. 1 ст. 6 Конвенції і вироблених прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, а саме бути незалежним та безстороннім. Зміст права на незалежний та безсторонній суд, створений на підставі закону, розкривається в рішеннях «Посохов проти Росії», «П'єрсак проти Бельгії», «Фіндлі проти Сполученого королівства» та ін. Зазначається, що при визначенні того, чи може суд вважатися «незалежним», слід враховувати спосіб призначення членів суду, строк перебування на посаді, існування гарантій від зовнішнього впливу та наявність у суду зовнішніх ознак незалежності. Стосовно вимоги «безсторонності» Європейський суд виділив два аспекти. По-перше, орган, який розглядає справу, має бути безстороннім суб'єктивно, тобто жоден його член не повинен мати будь-якої особистої заінтересованості або упередженості. Вважається, що суддя є неупередженим, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне. По-друге, такий орган має також бути неупередженим з об'єктивного погляду, тобто він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього.

Здійснення правосуддя судом, встановленим законом, поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом норм, що регулюють його діяльність.

Стаття 29 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

В порушення вищезазначених правових норм, обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалами Волноваського районного суду Донецької області було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою «не належним судом». Так підготовче засідання 09 серпня 2018 року, під час якого було продовжено тримання під вартою обвинуваченому, було проведено суддею одноособово, попри те, що згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01 серпня 2018 було визначено колегіальний розгляд справи в складі трьох професійний суддів. Крім того, відповідно до ухвали від 02 жовтня 2018 року зазначений суд продовжив тримання під вартою обвинуваченому вже в складі трьох суддів, однак відразу ж двоє з них заявили самовідводи. Зазначені самовідводи були задоволені колегію суддів, посилаючись на ст. 6 Конвенції і Бангалорські принципи та констатовано, що дана колегія суддів не може бути «належним судом».

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 314, 344 КПК України після відкриття підготовчого та судового засідання з розгляду кримінального провадження оголошується склад суду та вирішуються питання про відводи та самовідводи. Отже суд першочергово повинен з'ясувати, чи є даний склад суду «належним» для розгляду відповідного кримінального провадження. Однак, колегія суддів Волноваського районного суду Донецької області вирішила питання про самовідводи вже після того, як вирішили клопотання прокурора щодо запобіжного заходу. Таким чином, дане питання було вирішено «не належним судом».

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 незаконно перебуває під вартою та підлягає негайному звільненню з під варти в залі суду.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст. ст. 8, 9, 206, 314, 315 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, негайно звільнити з під варти в залі суду.

Розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою - продовжити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя

Судді