Рішення № 78183714, 15.11.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7901/18

Провадження № 2/234/2467/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Данелюк О.М.,

при секретарі Літвінові А.О.

за участі позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську за правилами загального провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

до

ОСОБА_3, що мешкає за адресою: Донецька область м. Краматорськ вул. Виноградна, буд.47.

про розподіл спільного майна подружжя, -

Обставини справи:

01.06.2018р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя.

Позовна заява вмотивована тим, що ОСОБА_1, з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 23 березня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження Серія І-НО №163249, яке було видане виконкомом Шабельківської селищної ради, м Краматорська Донецької області від 23.03.2002 року.

Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, яке було видане виконкомом Шабельківської селищної ради, м. Краматорська, Донецької області від 08.10.20002 року народження.

Спільне життя у них не склалося, вони намагалися зберегти сім’ю, але нічого не допомогло це зробити. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу стало неможливим, у зв’язку з чим, на теперішній час у Краматорському міському суді Донецької області розглядається позовна заява про розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем. Їх спільна дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

В період шлюбу ними було придбано:

1)легковий автомобіль марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер АН 5233 II, 2004 року випуску, темно зеленого кольору, придбаний в 2013 року, на підставі договору купівлі-продажу, на даний час ринкова вартість автомобіля складає 50000 ( п’ятдесят тисяч) грн;

2)квартира АДРЕСА_2 (стара назва вул. 19 Партз’їзду), м. Краматорська, придбана чоловіком за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 26.09.2011 року за реєстровим №1-6299. Право власності на зазначену квартиру зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 26.09.2011 року

Зазначена квартира складається з 4-х кімнат, розміром жилої площі 47,7кв.м (загальна її площа 65,9кв.м.), вартість квартири, відповідно до договору, становила 49536 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот тридцять шість грн. 00коп.), що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.09.2011 року, який було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 26.09.2011 року, все майно було зареєстровано на праві власності за відповідачем.

Після фактичного припинення шлюбних відносин між позивачкою та відповідачем останній залишився проживати у спірній квартирі яка розташована за адресою: м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого (стара назва вул. 19 Партз’їзду), в спірну квартиру відповідач її не пускає, не дає забрати особисті речі та речі дитини, при цьому замінив вхідні замки у квартирі. Копії ключів він відмовляється надавати.

Просить визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Краматорськ Донецької області, ІНН НОМЕР_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилася в м. Краматорськ Донецької області, ІНН НОМЕР_2, 4-х кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: вул. ОСОБА_7 (стара назва вул. 19 Партз’їзду)АДРЕСА_3 в м. Краматорськ Донецької області. Визнати право власності на 1/2 частку 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 (стара назва вул. 19 Партз’їзду), м. Краматорська Донецької області та на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ 21099 державний номер АН 5233ІІ, 2004 року випуску за мною - ОСОБА_1. Визнати право власності на 1/2 частку 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_4 (стара назва вул. 19 Партз’їзду), м. Краматорська Донецької області та на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ 21099 держ. номер НОМЕР_3,2004 року випуску.

Ухвалою Краматорського міського суду від 05 липня 2018 року, провадження відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 23.07.2018 року.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 24.09.2018 року зазначену цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.10.2018 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримала у повному обсязі та просили його задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти задоволення позову заперечував, надав письмові пояснення із яких вбачається, що 01.06.2018 року, ОСОБА_1, подала до Краматорського міського суду Донецької області позовну заяву про поділ майна подружжя, в якій просила визнати спільною сумісною власністю квартиру відповідача та його автомобіль. Вимоги про поділ придбаного ним під час шлюбу майна не визнає в повному обсязі та обґрунтовує це наступим:

09.07.2009 року він, ОСОБА_3, набув право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами та будівлями за адресою: вул. Мартенівська, 38 м. Краматорська Донецької області за договором Дарування зареєстрованого у реєстрі за №2557 від своєї рідної бабусі. Вартість майна на той час складала – 164212грн. (підтверджується нотаріально посвідченим Договором зареєстрованим в реєстрі за №2557).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.57 СКУ особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Тобто, вищезазначений будинок був його особистою приватною власністю.

Земельна ділянка кадастровий №1412900000:00:013:1897 під зазначеним будинком була приватизована ним після отримання у власність нерухомого майна, про що виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №975030 від 18.07.2011 року начальником Управління Держкомзему у м. Краматорську (підтверджується змістом Договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки зареєстрований в реєстрі за №1-6300).

Відповідно до ч.1 п.5 ст.57 СКУ особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні.

Тобто, вищезазначена земельна ділянка була його особистою приватною власністю.

05.09.2011 року він відчужує житловий будинок та земельну ділянку за адресою: вул. Мартенівська, 38 м. Краматорськ Донецької області за Договором купівлі-продажу. Продаж жилого будинку та земельної ділянки за домовленістю сторін було вчинено за 181107грн. які покупець сплатив йому до підписання (укладення) зазначеного договору. Договір зареєстровано в реєстрі за №1-6300.

Одночасно з продажем житлового будинку, що належав йому на праві особистої приватної власності, він купив у покупця свого будинку – квартиру, за адресою: вул. 19 Партз`їзду, 50/16 м. Краматорськ. Купівля зазначеної квартири за домовленістю сторін була вчинена за 49536грн. 00 копійок, які він сплатив продавцю при підписанні цього договору. Договір зареєстровано в реєстрі за №1-6299.

Таким чином, він отримав грошові кошти за продаж свого особистого будинку до підписання договору, в сумі 181107грн. та сплатив з них 49536грн., продавцю спірної з позивачем квартири. Решту грошових коштів, а саме – 131571грн. він передав на зберігання своїй матері – ОСОБА_8, що мешкає за адресою: вул. Виноградна, 47 м. Краматорська Донецької області для подальшої купівлі автомобілю.

Одразу після вказаних подій йому довелось виїхати до м. Москви Російської Федерації. Після повернення до України, він підшукав автомобіль належної якості та вартості. Після чого 13.08.2013 року, для придбання автомобілю він отримав від своєї матері грошові кошти в сумі 36000 гривень та розплатився ними з продавцем належного тепер йому автомобіля НОМЕР_4 2004 року випуску, зеленого кольору.

Даний автомобіль був придбаний виключно за грошові кошти отримані від продажу житлового будинку та земельної ділянки 05.09.2011 року, що належали йому на праві особистої приватної власності. Даний факт підтверджується матір`ю – ОСОБА_8

Позивач подаючи позов, визначив ціну спору в розмірі частки на яку він претендує що складає - 24768грн., тобто позивач не оспорює вартість придбання спірної квартири в розмірі зазначеному в нотаріально посвідченому Договорі купівлі-продажу від 05.09.2011 року та не володіє інформацією про вартість придбання спірного автомобіля, так як вартість його частки не зазначає у позовній заяві, що підтверджує той факт, що автомобіль купувався без участі позивача. Просив у визнанні спільним майном подружжя, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, нерухомого майна - квартири за адресою: вул. ОСОБА_7 (стара назва вул. 19 Партз’їзду), 50/16 м. Краматорськ, Донецької області та автомобіля НОМЕР_5, 2004 року випуску – позивачу відмовити.

Допитана в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що позивачка її донька, відповідач-зять. Все майно, що оспорюється сторонами, набуто ними за сумісні кошти. Зять дуже недовго працював неофіційно. Донька працювала офіційно, а ще шила одяг та ляльок.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивачка її подруга. Вона постійно працювала, а ще підробляла. Відповідач на день купівлі продажу квартири не працював. Їй відомо, що продали будинок відповідача і купили квартиру, це було в один день.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що відповідач її син. Її свекруха подарувала сину будинок, через деякий час діти не захотіли жити у будинку. В один день син продав бабусин будинок, і у цей же день купив у продавців квартиру. Різницю вартості, син віддав їй на зберігання. Відповідач постійно неофіційно заробляв гроші, їздив на заробітки до Москви. У 2015 році, вона наполягла щоб син купив машину, і дала йому гроші які були на зберіганні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно свідоцтва про одруження, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 одружилися 23.03.2002 року, серія І-НО №163249. (а.с.13).

Згідно договору дарування від 09.07.2009 року, ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок по вул.Мартенівська,38. (а.с.46-47).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 05.09.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, реєстр 1-6300, ОСОБА_3 продав будинок та земельну ділянку, що належали йому на праві особистої власності ОСОБА_13, яка діє в інтересах ОСОБА_14, вартістю 181107грн. (а.с.48).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 05.09.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, реєстр 1-6299, ОСОБА_14 продав ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5., вартістю 49536грн. (а.с.49).

Згідно технічного паспорту, ОСОБА_3 є власником автомобіля ВАЗ 21099, держ. номер АН 5233ІІ, 2004 року.(а.с.59).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та трудової книжки, ОСОБА_1 в період з 2002 по 2018 рік була офіційно працевлаштована та отримувала заробітну плату. (а.с.84, 87-97).

Як вбачається зі звіту про оцінку майна, ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21099 на 24.05.2018 року становить 2200 доларів США. (а.с.100).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.57 СКУ особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61 Сімейного кодексу України передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст.62 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Стаття 69 Сімейного кодексу України передбачає право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

В статті 70 Сімейного кодексу України вказано, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Цивільного Процесуального Кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх по Беручи до уваги правові позиції ВСУ у справі №6-399цс17 та у справі №6-1568цс16 належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Як вбачається із договорів купівлі-продажу, відповідач дійсно продав будинок, який належав йому на праві особистої власності (за договором дарування) і в цей же день купив квартиру, обидві угоди мають реєстр 1-6299 та 1-6300, що підтверджують твердження відповідача, що обидва договори відбувалися одночасно. Він продав покупцям свій будинок. А вони йому квартиру. Позивачка не заперечувала, що право власності, а саме договір купівлі-продажу квартири був зареєстрований за відповідачем.

Позивачем по справі не надано доказів того, що джерелом набуття нерухомого майна, а саме квартири, були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв’язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, надані позивачем до позовної заяви копії документів, а саме трудова книжка, відомості про заробітну плату, які нібито підтверджують придбання в період шлюбу за спільні кошти квартири, не мають до спільного мешкання жодного відношення. І є неналежним, та недостатнім доказом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тому в задоволенні позову в частині розподілу квартири слід відмовити.

Що стосується позовних вимог по розподілу автомобіля, суд вважає доведеними вимоги позивачки, що спірне майно придбано за час шлюбу, що підтверджується договором купівлі - продажу та тим фактом, що вона постійно працювала отримувала заробітну плату, тобто проживала з відповідачем однією родиною та мали спільний бюджет.

Твердження відповідача, що вказаний автомобіль він придбав за власні кошти, які залишилися з продажу будинку суперечать поясненням позивачки, свідків.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, тому слід визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_6, 2004 року випуску. Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ 21099 державний номер АН 5233ІІ, 2004 року випуску. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ 21099 державний номер АН 5233ІІ, 2004 року випуску.

В решті позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.7, 10, 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст.60, 61, 62, 70 Сімейного Кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя- задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_6, 2004 року випуску.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ 21099 державний номер АН 5233ІІ, 2004 року випуску.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ 21099 державний номер АН 5233ІІ, 2004 року випуску.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд.

Суддя Краматорського

міського суду: ОСОБА_15