Рішення № 78181245, 26.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2018Справа № 910/11733/18

За позовом Національної поліції України

до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"

про стягнення 484 561,44 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники:

від позивача: Кузьмін О.В. за довіреністю № 26/ЦОУ від 18.06.2018

від відповідача: Щербіна О.В. за довіреністю № 22 від 22.10.2018

ВСТАНОВИВ:

Національна поліція України (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" про стягнення 484561,44 грн., з яких: 155247,84 грн. пені та 329313,60 грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані простроченням відповідачем виконання зобов'язання по поставці товару на підставі Договору № 103 НП про закупівлю спідньої білизни (термобілизна (фуфайка, кальсони) типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1831) від 28.09.2017 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 позовну заяву Національної поліції України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11733/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

26.09.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позову, просив суд зменшити розмір неустойки, слухати справу з повідомленням (викликом) сторін, а також, з метою визначення співвідношення з розміром обрахованої у позові неустойки, зобов'язати позивача надати суду документальне підтвердження розміру збитків, які йому бути завдані, у зв'язку з порушенням строку виконання умов договору.

В обґрунтування заявленого у відзиві клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач зазначив, зокрема, про необхідність надання сторонам можливості надати усні та письмові пояснення суду, наведення доводів, міркувань, заперечень щодо питань, які виникають під час судового розгляду, з метою належного формування позиції сторін, а також враховуючи, що ціна позову у даній справі 484561,44 грн. перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26.09.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, оскільки вважає їх необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. З урахуванням наведеного у відповіді на відзив та на підставі наданих доказів, позивач вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заявлене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, подано відповідачем у строк, що відповідає приписам ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Врахувавши приписи 5, 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, а також характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, суд дійшов висновку про доцільність та правомірність проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин даної справи, у зв'язку з чим задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи № 910/11733/18 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати суду документальне підтвердження розміру збитків, які йому бути завдані, у зв'язку з порушенням строку виконання умов договору, заявлене відповідачем у відзиві на позовну заяву, судом відхилено як безпідставне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 призначено судове засідання у справі на 23.10.2018 о 12:20 год., повідомлено сторін про дату, час та місце судового засідання.

08.10.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.

16.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо доводів відповідача, викладених у запереченнях на відповідь на відзив, в яких позивач зазначив, зокрема, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні з огляду на неповажність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, недобросовісність поведінки відповідача, а також з огляду на наслідки порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару та неконструктивну поведінку відповідача.

У судове засідання, призначене на 23.10.2018, з'явились представники позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження в судовому засіданні 23.10.2018 судом заслухано усні пояснення представників позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав у повному обсязі заявлені позовні вимоги про стягнення пені та штрафу.

Представник відповідача просив суд зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), враховуючи приписи ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Представник позивача заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні 23.10.2018 було оголошено перерву до 26.11.2018 о 15:20 год.

У судове засідання 26.11.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 26.11.2018 судом досліджено докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а саме: у позовній заяві № 2670/26/3-2018 від 03.09.2018, відзиві на позовну заяву (поданому відповідачем 26.09.2018 через відділ діловодства суду), відповіді на відзив (поданій позивачем 01.10.2018 через відділ діловодства суду), запереченнях на відповідь на відзив (поданих відповідачем 08.10.2018 через відділ діловодства суду), письмових поясненнях (поданих позивачем 16.10.2018 через відділ діловодства суду).

У судовому засіданні 26.11.2018 судом з'ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.11.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач (Національна поліція України) стверджує, що згідно умов Договору № 103 НП про закупівлю спідньої білизни (термобілизна (фуфайка, кальсони) типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1831) від 28.09.2017, укладеного між ним та відповідачем (Публічне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза") (далі - Договір), та отриманої відповідачем Заявки на поставку спідньої білизни № 4516/31/01-2017 від 23.10.2017, останній повинен був поставити позивачу товар у термін до 23.11.2017 включно, тоді як фактично поставив цей товар тільки 26.12.2017, тобто з просточенням виконання зобов'язання за Договором на 33 дні.

Враховуючи норми ст.ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 612 Цивільного кодексу України та умови п. 9.2 Договору, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу) у загальній сумі 484561,44 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язань по поставці товару, а саме: 155247,84 грн. пені та 329313,60 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, зазначивши таке:

- відповідач не міг здійснити поставку товару в установлений позивачем строк з незалежних від нього обставин, оскільки Р.Р.Н. Legs sp.z о.о. - постачальник за Договором № 17/07/2017 від 17.07.2017, укладеним відповідачем на поставку поліефірних ниток, еластомірної пряжі для трикотажного виробництва, не вчасно виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем, про що позивача було повідомлено листом від 24.10.2017 № 2092;

- відповідач доклав усіх можливих зусиль для уникнення прострочки поставки товару;

- ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України з урахуванням ст. 3 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що вони значно перевищують розмір збитків;

- нараховану позивачем неустойку відповідач вважає такою, що не відповідає передбаченим п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, а тому суд має право її зменшити з урахуванням таких обставин:

- правовідносини між сторонами носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер;

- прострочення відповідача виникло з об'єктивних причин, які відповідач намагався уникнути;

- зобов'язання за Договором було виконано повністю, без будь-яких кількісно-якісних відхилень, підтвердженням чого є видаткові накладні про прийняття товару за договором та відсутність будь-яких претензій зі сторони замовника (позивача);

- всі обігові кошти ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" спрямовані на оплату сировини та організацію виробничого процесу по вже укладених договорах, тому стягнення неустойки, при дійсному фінансовому стані підприємства, який підтверджується довідкою про залишки на рахунку від 25.09.2018 № Д1-В65/62 та випискою по рахунку, суттєво ускладнить процес виконання дійсних зобов'язань, значно погіршить господарську діяльність та може призвести до інших санкцій;

- за Договором було передбачено післяоплату, відповідно, відповідач (постачальник) до часу оплати взяв на себе усі витрати щодо придбання матеріалів, забезпечення обладнанням та ресурсами (електро-, водо-) оплати праці;

- вартість товару за Договором склала 4 704 480,00 грн., а прибуток відповідача, згідно з калькуляцією витрат на термобілизну (фуфайка, кальсони) типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1831 спідня білизна) склав 38,96 грн. за одиницю, загальна сума прибутку за Договором з об'ємом поставки 12000 штук склала 467 520,00 грн. і ця сума є меншою, ніж розмір штрафних санкцій;

- пеня і 7% штрафу - фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Позивач у відповіді на відзив заперечував проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву, зазначивши таке:

- сторонами при укладенні спірного договору були повністю дотримані вимоги п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ст. 627 Цивільного кодексу України;

- при визначенні міри відповідальності постачальника за порушення строків виконання зобов'язань в спірному Договорі передбачена відповідальність виключно в розмірах, визначених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України;

- встановлення у Договорі передбачених законом господарських санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань є способом захисту законних інтересів учасників господарських відносин та забезпечення правопорядку у сфері господарювання, а не способом отримання доходу, як про це зазначає відповідач;

- відповідач не надав жодного доказу вжиття ним заходів для недопущення господарського правопорушення, що, на думку позивача, у повному обсязі підтверджує вину відповідача у порушенні договірних зобов'язань;

- позивач звернув увагу, що закупка товару у відповідача була здійснена в рамках процедури закупівлі на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" з метою своєчасного забезпечення поліцейським одностроєм відповідно до норм їх належності;

- уклавши Договір, позивач розраховував на своєчасне отримання товару та забезпечення працівників поліції одностроєм, тоді як враховуючи особливості бюджетного процесу, позивач не міг закупити такий товар у іншої особи без проведення повторної процедури закупівлі;

- позивач вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення судом розміру штрафних санкцій, зокрема, позивач стверджує, що на момент укладення Договору відповідач знав про необхідність узгодити поставку витратних матеріалів для виготовлення товару та міг вжити заходів щодо своєчасної поставки товару, однак узгодив таку поставку тільки за 7 днів до поставки товару та оплатив її за 1 день до закінчення строку поставки товару за Договором;

- доводи відповідача щодо встановлення надмірної відповідальності позивач вважає безпідставними;

- позивач зазначив, що відповідач був ознайомлений з умовами проекту Договору про закупівлю, умовами, обсягами та строками поставки та оплати товару, а тому свідомо, на підставі самостійно зробленого комерційного розрахунку, прийняв рішення про можливість виготовлення та поставлення позивачу у визначені договором строки всього обсягу товару;

- позивач вказав, що порушення контрагентом відповідача своїх зобов'язань за договором є підставою для вирішення питання про стягнення з нього в установленому порядку завданих відповідачу збитків, а не для зменшення штрафних санкцій відповідачу за неналежне виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем;

- позивач вважає, що за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов'язань відповідач повинен нести відповідальність, встановлену законом та Договором.

В свою чергу, відповідач надав заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких зазначив таке:

- враховуючи, що Договір відповідачем було укладено як переможцем процедури закупівлі, то відповідач не мав можливості вплинути на умови Договору, в тому числі щодо договірної відповідальності, умов поставки, і підписав його виключно у редакції позивача;

- відповідач звернув увагу, що його було визнано переможцем процедури закупівлі, у якій основним критерієм відбору була ціна товару, ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза" надало пропозицію з найнижчою ціною та здійснило поставку товару у повному об'ємі і належної якості, прибуток за одиницю поставленого товару не складав і десяти відсотків від вартості товару;

- позивач вважає, що у відповідача було достатньо часу на виконання заявки (поставки товару) та відраховує цей час з дати, коли відповідачу стало відомо про визнання його переможцем у процедурі закупівлі, однак відповідач вважає, що позивачем не враховано умови Договору стосовно стовідсоткової післяплати товару, а також те, що закупівля сировини для виконання Договору відразу після того як відповідач дізнався про свою перемогу або відразу після укладення Договору в процесі очікування надання позивачем Заявки на поставку товару, могло б негативно вплинути на господарську діяльність відповідача;

- відповідач докладав всіх можливих зусиль для належного виконання Договору, а саме: відповідач попередньо, 09.10.2017, звертався до постачальника витратних матеріалів та узгоджував можливі строки поставки, що підтверджується відповіддю Р.Р.Н. Legs sp.z о.о. від 19.10.2017, згідно якої постачальник зазначив, що має можливість виконати поставку у листопаді-грудні 2017, а тому, коли відповідач отримав 23.10.2017 від позивача заявку на поставку товару, відповідач одразу ж, 24.10.2017, письмово повідомив позивача щодо необхідності зміни строку поставки;

- відповідач додатково звернув увагу, що загальна сума прибутку за Договором (поставка 12000 одиниць товару) склала 467 520,00 грн. і ця сума є меншою, ніж розмір штрафних санкцій (484 561,44 грн.).

Таким чином, оскільки ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України суду надано право зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що вони значно перевищують розмір збитків, відповідач просив суд врахувати викладені ним обставини та зменшити розмір штрафних санкцій.

Позивач у наданих суду письмових поясненнях заперечував щодо доводів відповідача, викладених у запереченнях на відповідь на відзив, та зазначив про відсутність підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, вказав, що:

- наданий відповідачем лист Р.Р.Н.Legs sp.z о.о. від 19.10.2017 не є доказом вжиття відповідачем належних заходів щодо своєчасної поставки товару позивачу, оскільки не дивлячись на готовність Р.Р.Н.Legs sp.z о.о. поставити відповідачу витратні матеріали в листопаді 2017, відповідач підписав специфікацію на поставку цього товару тільки 16.11.2017, а оплатив витратні матеріали тільки 22.11.2017, тобто за 1 день до закінчення строку поставки товару за Договором;

- відповідач листом № 2092 від 24.10.2017 не повідомив позивача про наявність поважних причин неможливості виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, які звільняють останнього від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань;

- у листі № 2092 від 24.10.2017 відповідач вказав про можливість поставки товару позивачу до 30.11.2017, однак без будь-яких-пояснень та попереджень фактично поставив товар тільки 26.12.2017.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до ч.ч. 1-3статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач поставку товару позивачу здійснив не своєчасно, а тому позивачем нараховано штрафні санкції (пеню та штраф).

Судом встановлено, що 28.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" (постачальник, відповідач) та Національною поліцією України (покупець, позивач) укладено Договору № 103 НП про закупівлю спідньої білизни (термобілизна (фуфайка, кальсони) типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1831) від 28.09.2017 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2017 році поставити покупцю термобілизну (фуфайка, кальсони) типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1831 спідня білизна)) (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що загальна кількість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами та ціна одиниці товару визначається у Специфікації товару (Додаток № 1 до Договору), Ростовці товару (Додаток № 2 до Договору) та Заявці на поставку товару (Додаток № 3 до Договору).

Згідно Специфікації товару (Додаток № 1 до Договору) предметом поставки є термобілизна (фуфайка, кальсони) типу А (ТО14.1-00307313-005:2017) у кількості 12000 шт. загальною вартістю 4 704 480,00 грн. (за ціною 392,04 грн. за одиницю).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору становить 4 704 480,00 грн., у тому числі ПДВ. Ціна договору включає вартість пакування, маркування, транспортування та розвантаження товару у одержувача покупця.

Згідно п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у Договорі, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення розрахунків є видаткова накладна.

Пунктом 5.1 Договору узгоджено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання від покупця заявки встановленого зразка (Додаток № 3 до Договору) за адресою покупця у місті Києві: вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).

Згідно з п.п. 8.3.1 п. 8.3 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 12.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами.

Отже, за умовами п. 5.1 Договору відповідач мав здійснити поставку товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання від позивача заявки встановленого зразка (Додаток № 3 до Договору).

Датою поставки товару відповідно до п. 5.2 Договору вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2017 позивачем було направлено відповідачу Заявку на поставку спідньої білизни № 4516/31/01-2017 від 23.10.2017, згідно якої позивач просив відповідача відповідно до п. 5.1 Договору виготовити та поставити йому термобілизну у кількості 12 000 комплектів (товар) на суму 4 704 480,00 грн. (далі - заявка). Факт отримання Заявки 23.10.2017 відповідачем не заперечується.

У відповідь на Заявку відповідач листом від 24.10.2017 № 2092 повідомив позивача, що має змогу виготовити та поставити товар у кількості 12 000 комплектів у термін до 30.11.2017.

Позивач листом від 26.10.2017 № 4587/31/03-2017 повідомив відповідача, що згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів з дати отримання від покупця заявки встановленого зразка, та наголосив, що у разі порушення терміну поставки товару, постачальник несе відповідальність згідно п. 9.2 Договору.

Отже, згідно умов п.п. 5.1, 5.2 Договору та отриманої 23.10.2017 Заявки позивача, відповідач повинен був поставити позивачу товар у термін до 23.11.2017 включно.

Судом встановлено, що відповідач поставив товар позивачу 26.12.2017, що підтверджується видатковою накладною № 5996 від 26.12.2017, а отже, з простроченням виконання зобов'язання за Договором на 33 дні, починаючи з 24.11.2017. Факт прострочення поставки товару відповідачем не заперечувався.

Пунктом 9.2 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за порушення прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем строку поставки товару та враховуючи, що ст.ст. 549, 611 ЦК України, ст. 231 ГК України, п. 9.2 Договору встановлена відповідальність за порушення зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу.

Здійснивши перевірку доданого позивачем до позовної заяви розрахунку сум пені (155247,84 грн.) та штрафу (329313,60 грн.), суд встановив, що такий розрахунок є арифметично вірним та повністю відповідає умовам Договору та встановленим судом фактичним обставинам справи.

Контррозрахунок сум пені та штрафу, заявлених позивачем до стягнення, відповідач не подав, однак, у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення розміру неустойки, яке обґрунтував приписами ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як визначено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстав для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 9.2 Договору сторони передбачили розмір пені та штрафу, що не суперечать вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки.

Стаття 233 ГК України та частина 3 статті 551 ЦК України, з урахуванням статті 3 ЦК України, згідно приписів якої загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, надають право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що вони значно перевищують розмір збитків.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), суд перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Зменшуючи розмір пені та штрафу, суд взяв до уваги наступне:

- ступінь виконання відповідачем спірного зобов'язання за Договором (зобов'язання з поставки товару за Заявкою позивача № 4516/31/01-2017 від 23.10.2017 виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 5996 від 26.12.2017);

- незначність прострочення виконання (33 дні);

- відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасної поставки, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин;

- поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання за Договором (відповідач попередньо, 09.10.2017, звертався до Р.Р.Н. Legs sp.z о.о. - постачальника витратних матеріалів за Договором № 17/07/2017 від 17.07.2017 та узгоджував з останнім можливі строки поставки витратних матеріалів, що підтверджується відповіддю Р.Р.Н. Legs sp.z о.о. від 19.10.2017, згідно якої постачальник зазначив, що має можливість виконати поставку у листопаді-грудні 2017; отримавши 23.10.2017 від позивача заявку на поставку товару, відповідач 24.10.2017 письмово повідомив позивача щодо необхідності зміни строку поставки);

- Договір укладено відповідачем як переможцем процедури закупівлі, у якій основним критерієм відбору була ціна товару, відповідач надав пропозицію з найнижчою ціною та здійснив поставку товару у повному об'ємі і належної якості, що не заперечується позивачем;

- вартість поставленого товару за Договором склала 4 704 480,00 грн., а прибуток відповідача, згідно з калькуляцією витрат на термобілизну (фуфайка, кальсони) типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1831 спідня білизна) склав 38,96 грн. за одиницю, отже, загальна сума прибутку відповідача за Договором з об'ємом поставки 12000 штук склала 467 520,00 грн. і ця сума є меншою, ніж розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій (484 561,44 грн.).

Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013

Разом із тим, судом враховано інтереси позивача, прийнято до уваги, що закупка товару у відповідача була здійснена в рамках процедури закупівлі на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", що уклавши Договір позивач розраховував на своєчасне отримання товару та забезпечення працівників поліції одностроєм, що без проведення повторної процедури закупівлі позивач не міг закупити такий товар у іншої особи, у зв'язку з чим клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені, штрафу) підлягає задоволенню частково, чим забезпечено дотримання балансу інтересів обох сторін.

Суд також відзначає, що в силу приписів ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з огляду на що відсутність в чинному ГПК норми процесуального права, яка б встановлювала спосіб та порядок застосування господарськими судами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України під час вирішення господарських спорів, не позбавляє суд права застосовувати відповідні норми.

Висновки суду.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що з урахуванням зменшення розміру неустойки, позовні вимоги Національної поліції України про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання за Договором підлягають задоволенню в сумах 77623,92 грн. та 246985,20 грн. відповідно.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається із суми судового збору у розмірі 7268,42 грн. за подання позовної заяви до суду та сум судового збору, які можливо будуть сплачені позивачем у разі необхідності оскарження рішення суду в апеляційному та касаційному порядку, або у разі необхідності перегляду рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову частково, судовий збір у сумі 3643,21 грн. покладається на відповідача та сумі 3643,21 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, буд. 2/1; ідентифікаційний код 00307313) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця , буд. 10; ідентифікаційний код 40108578) 77623,92 грн. (сімдесят сім тисяч шістсот двадцять три гривні 92 коп.) пені, 164656,80 грн. (сто шістдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень 80 коп.) штрафу, 3634,21 грн. (три тисячі шістсот тридцять чотири гривні 21 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 28.11.2018

Суддя Гумега О.В.