Рішення № 78181195, 20.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2018Справа № 910/12808/18

За позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (м. Київ)

До Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (м. Київ)

Про стягнення 1.707.426,26 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: Фартушний С.І.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - відповідач) про стягнення 1.707.426,26 грн., з яких: 1.668.152,00 грн. основного боргу, 3.129,21 грн. 3% річних, 35.978,23 грн. пені, 166,82 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 40/КТЕУ011-18/№5-ППО/03-18 від 23.03.18. про закупівлю послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.18. відкрито провадження у справі № 910/12808/18 та призначено підготовче засідання на 23.10.18.

23.10.18. відповідачем подано клопотання про визнання поважними причин неподання відзиву на позовну заяву та про продовження строку на подання відзиву.

23.10.18. судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 119 ГПК України).

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 05.10.18. згідно рекомендованого повідомлення про вручення № 0103047844367.

Отже, строк на подачу відзиву становив до 22.10.18. включно, з огляду на що строк на подачу клопотання про продовження процесуального строку становив до 22.10.18. включно.

Однак, таке клопотання подано відповідачем поза межами строку.

23.11.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.11.18.

08.11.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.11.18.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

В судовому засіданні 20.11.18. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 20.11.18. явку свого повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив. про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.11.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.18. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 40/КТЕУ011-18/№5-ППО/03-18 про закупівлю послуг (далі - Договір), за умовами якого (п. 2.1) Виконавець приймає на себе зобов'язання в терміни, на умовах і в порядку, передбаченому Договором, надати замовнику послуги « 75251 Послуги пожежних служб (Послуги з гасіння та попередження пожеж) на СВП «КИЇВСЬКІ ТЕЦ» (код згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДЦ 016-2010) - 24.25.1), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Виконавець організовує пожежну охорону на об'єктах Замовника (місцем надання послу є Об'єкти Замовника):

- ТЕЦ-5 СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ «Київенерго» по вул. Промислова, 4 у місті Києві, вилами та засобами ППРЧ-35 у кількості 23 чоловіки;

- ТЕЦ-6 СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ «Київенерго» по вул. Пухівська, 1а у місті Києві, вилами та засобами ППРЧ-36 у кількості 23 чоловіки (п. 2.2, п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору строк надання послуг: січень-грудень 2018 року.

Строк дії Договору сторонами встановлено пунктом 10.1 з моменту підписання до 31.12.18., та розповсюджує свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.18.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, його ціна становить 4.967.536,14 грн. з ПДВ.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили. що надання Виконавцем послуг Замовнику відповідно до Договору оформлюється сторонами актом приймання-передачі послуг (далі - Акт), що складається Виконавцем не пізніше 01 числа наступного за звітним місяцем та надається Замовнику.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано відповідачу послуг за Договором на загальну суму 1.668.152,00 грн. за період з квітня 2018 року по липень 2018 року включно на Об'єктах Замовника по Договору, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг: № 501 від 30.04.18. на суму 194.673,78 грн., № 502 від 30.04.18. на суму 194.674,43 грн., № 732 від 31.05.18. на суму 213.134,29 грн., № 733 від 31.05.18. на суму 213.133,64 грн., №1018 від 30.06.18. на суму 213.134,29 грн., № 1019 від 30.06.18. на суму 213.133,64 грн., № 1294 від 31.07.18. на суму 213.134,29 грн., № 1295 від 3.07.18. на суму 213.133,64 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень чи заперечень.

Оскільки вказані акти підписані відповідачем без зауважень чи заперечень, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов'язань з надання послуг.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти приймання-передачі послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг на загальну суму 1.668.152,00 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Виконавцем рахунку на оплату та після підписання сторонами акта приймання-передачі послуг. Оплата послуг здійснюється після надання актів приймання-передачі послуг шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця Замовником зазначеної суми не пізніше ніж 25 число наступного за звітним місяцем (п. 4.5 Договору).

Отже, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

В зв'язку з неоплатою послуг позивач направив відповідачу претензію № 3 (№ 65/12/4138 від 26.07.18.).

Листом від 02.08.18. № 42АУ/23/1790 відповідач повідомив, що перерахування котів буде здійснено у найбільш стислий термін.

Оскільки вартість наданих послуг відповідач позивачу не оплатив, вказане і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 1.668.152,00 грн. за Договором за період з квітня по липень 2018 року.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 1.668.152,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3.129,21 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3.129,21 грн. 3% річних, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 35.978,23 грн. пені, суд відзначає наступне.

Так, частина 3 статті 549 ЦК України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, умовами Договору сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов правочину в частині оплати наданих послуг.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 35.978,23 грн. пені задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення 166,82 грн. штрафу, суд відзначає викладене далі.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату за надані послуги Замовнику нараховується штраф у розмірі 0,01% від несплаченої суми.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за Договором та доказів визнання пункту 7.3 Договору недійсним не подано.

Здійснивши перерахунок, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в сумі 166,82 грн.

Судовий збір за приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, а сумі 25.071,72 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 31; ідентифікаційний код 00131305) на користь Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13; ідентифікаційний код 38620155) 1.668.152 (один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 3.129 (три тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 21 коп. 3% річних, 166 (сто шістдесят шість) грн. 82 коп. штрафу, 25.071 (двадцять п'ять тисяч сімдесят одну) грн. 72 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 29.11.18.

Суддя Т.М. Ващенко