Рішення № 78181007, 28.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2018 м.Харків Справа № 905/765/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “УС-ГРУП”, м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 4914126,00грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, за довір.

від відповідача: ОСОБА_3, за довір.

Суть справи:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “УС-ГРУП”, м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 4446000,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором поставки №16000685 від 04.08.16р. в частині оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Бойко І.А.

Ухвалою господарського суду від 06.04.17р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/765/17, розгляд справи призначено на 26.04.17р.

Ухвалою суду від 26.04.17р. розгляд справи було відкладено на 17.05.17р.

10.05.17р. на адресу господарського суду Донецької області від відповідача надійшли зустрічні позовні заяви №б/н б/д у справі №905/765/17.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 11.05.17р. у справі №905/765/17 зустрічні позовні заяви повернуті без розгляду.

10.05.17р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.04.17р.

Ухвалою господарського суду від 16.05.17р. провадження у справі №905/765/17 зупинено у зв’язку з направленням матеріалів даної справи до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.04.17р. у справі №905/765/17 повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.17р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. у справі №905/765/17 повернуто скаржнику без розгляду.

31.07.17р. до господарського суду від позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “УС-ГРУП”, м.Маріуполь, Донецька область надійшли:

- заява №117 від 17.07.17р. про уточнення та збільшення позовних вимог;

- заява №118 від 18.07.17р. про застосування запобіжних заходів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.17р. касаційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. у справі №905/765/17 повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.17р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. у справі №905/765/17 повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.17р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.05.17р. у справі №905/765/17 повернуто без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.03.18р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка, Донецька область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. у справі №905/765/17 повернуто без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.04.18р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. у справі №905/765/17 повернути без розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.18р. відмовлено Приватному акціонерному товариству “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.05.17р. у справі №905/765/17; апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.05.17р. у справі №905/765/17 повернуто заявникові.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.07.18р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. у справі №905/765/17 повернуто без розгляду.

Супровідним листом Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду №24-12/1212 від 03.07.18р. матеріали справи №905/765/17 надіслані до господарського суду Донецької області.

17.07.18р. матеріали справи №905/765/17 надійшли до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 20.07.18р. у зв’язку з відставкою судді Бойко І.А. справа №905/765/17 передана на повторний автоматичний розподіл справ.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.07.18р. автоматизованою системою документообігу суду визначений новий склад суду для розгляду справи № 905/765/17: головуючий суддя – Лейба М.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.18р. прийнято до провадження справу №905/765/17 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “УС-ГРУП”, м.Маріуполь, Донецька область до Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 4446000,00грн.; поновлено провадження у справі №905/765/17; дану справу визначено розглядати в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та підготовче засідання у справі призначено на 27.08.2018р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.18р. заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “УС-ГРУП”, м.Маріуполь, Донецька область №118 від 18.07.17р. про застосування запобіжних заходів у справі №905/765/17 залишено без розгляду.

27.07.18р. до суду надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.18р. про направлення матеріалів справи №905/765/17 у зв’язку з надходженням касаційної скарги Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р.

Ухвалою суду від 30.07.18р. провадження у справі №905/765/17 зупинено до розгляду Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

02.08.18р. до господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.08.18р. у справі №905/765/17 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2017 у справі № 905/765/17 повернуто без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.08.18р. у справі №905/765/17 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс”, м.Маріуполь, Донецька область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. повернуто без розгляду.

27.08.18р. матеріали справи №905/765/17 надійшли до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду від 28.08.18р. поновлено провадження у справі 905/765/17 та підготовче засідання призначено на 12.09.18р.

10.09.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.09.18р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якого просить суд застосувати до відповідача заходи відповідальності у зв’язку із зловживанням процесуальними правами та надання суду неправдивих відомостей щодо фактичних обставин справи.

Ухвалою суду від 12.09.18р. прийнято заяву ТОВ “УС-ГРУП” про уточнення та збільшення позовних вимог №117 від 17.07.17р.; підготовче засідання відкладено на 25.09.18р.

До господарського суду надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.18р. про направлення матеріалів справи №905/765/17 у зв’язку з надходженням касаційної скарги Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. у справі №905/765/17.

Ухвалою суду від 14.09.18р., у зв’язку з надходженням запиту Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.18р., провадження у справі №905/765/17 зупинено до розгляду Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.10.18р. у справі №905/765/17 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля” на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.17р. у справі №905/765/17 повернуто без розгляду.

26.10.18р. матеріали справи №905/765/17 надійшли до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 30.10.18р. поновлено провадження у справі 905/765/17 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “УС-ГРУП”, м.Маріуполь, Донецька область до Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 4914126,00грн. та підготовче засідання у справі призначити на 13.11.2018р.

13.11.18р. через канцелярію від позивача надійшли додаткові письмові пояснення від 12.11.18р., за змістом яких просить суд застосувати до відповідача заходи відповідальності у зв’язку із зловживанням процесуальними правами та надання суду неправдивих відомостей щодо фактичних обставин справи.

Ухвалою суду від 13.11.18р. закрито підготовче провадження у справі №905/765/17; призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2018р.

Розглянувши клопотання позивача про застосування до відповідача заходів відповідальності, суд виходить з наступного.

За змістом ч.1 ст.131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно ч.1 ст.132 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Відповідно до ч.1 ст.135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту приведеної норми процесуального законодавства, обумовлено право суду, яке застосовується останнім при наявності достатніх та обґрунтованих підстав вважати існуючими випадки, за яких можливо вчинення означеної процесуальної дії.

При цьому, позивачем у поясненнях не конкретизовано, який саме захід відповідальності, передбачений приписами Господарського процесуального кодексу України, необхідно застосувати до відповідача.

Крім того, заявником не надано суду доказів у підґрунтя тверджень щодо надання відповідачем суду неправдивих відомостей щодо фактичних обставин справи.

У зв’язку із наведеним, суд відхиляє клопотання позивача про застосування до відповідача заходів відповідальності.

Представник позивача у судове засідання 28.11.18р. з’явився та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.11.18р. з’явився, проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.16р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “УС-ГРУП” (постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Єнакієвський металургійний завод” (покупець) укладено договір поставки №16000685, згідно п.п.1.1 якого постачальник зобов’язався передати, а покупець – прийняти та оплатити продукцію (товар) на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.2.1 договору кількість, номенклатура та виробник товару вказуються в специфікаціях до цього договору, які є його невід’ємною частиною (далі – специфікації).

Згідно п.3.1 договору поставка товару здійснюється видами транспорту, вказаними в специфікаціях.

Постачальник зобов’язується поставити товар на умовах поставки, вказаних в специфікаціях відповідно до ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010р.) (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору строки поставки товару, а при необхідності вантажоодержувач та вантажовідправник товару, визначаються в специфікаціях.

За умовами п.3.4 постачальник має право здійснити поставку товару в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця у письмовій формі.

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару (п.3.5 договору).

Згідно п.4.1 договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов’язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші видатки постачальника пов’язані з поставкою товару.

Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін в даний договір, якщо інше не вказано в специфікаціях. Зміна ціни після оплати товару не допускається (п.4.2 договору).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій (п.4.3 договору).

За умовами пп.5.1, 5.2 договору оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі. Оплата за поставлений товар буде здійснюватися протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки товару та надання покупцю документів, вказаних в п.6.4 цього договору, якщо інше не вказано в специфікаціях.

Відповідно до п.6.4 договору постачальник зобов’язаний надати покупцю до початку приймання товару наступні документи:

- рахунок на оплату товару (оригінал);

- транспортні та супровідні документи (в т.ч. товаро-супровідну накладну (оригінал) та накладну на поставлені ресурси (оригінал) при поставці автомобільним транспортом; залізничну накладну (копію) при поставці залізничним транспортом);

- пакувальні документи (копія);

- сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником) (копія);

- сертифікат санітарно-гігієничного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках) (копія);

- акт приймання-передачі товару (в 2-х екземплярах), оформлений з боку постачальника (оригінал);

- інші документи, передбачені специфікаціями.

Покупець має право відмовитись від приймання поставленого товару до надання постачальником документів, вказаних в п.6.4 даного договору (п.6.5 договору).

Згідно п.10.5 договору даний договір діє до 31.12.2017р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов’язань (в тому числі гарантійних) по даному договору.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

20.01.2017р. сторонами підписана специфікація №6 до договору на поставку ресурсів, яка визначає номенклатуру, одиницю виміру, кількість, ціну, строки, умови поставки та оплати ресурсів.

Так, умовами специфікації №6 від 20.01.2017р. узгоджено поставку алюмінію вторинного марки АВ-87 в гранулах ДСТУ 3753-98, у кількості 90 т., загальною вартістю 4536000,00 грн. з ПДВ. Толеранс складає 10%. Ціна ресурсів вказана з урахуванням транспортних видатків. Транспортні видатки несе постачальник. Ресурси постачаються автомобільним транспортом (п.1 специфікації).

Умови поставки – DDP – м.Єнакієве, склад Покупця відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів “Інкотермс” у редакції 2000 року (п.2 специфікації).

Строк поставки: до 28.02.2017р. Строк оплати поставлених ресурсів: 5 банківських днів з моменту поставки ресурсів (п.4, п.5 специфікації).

Датою поставки вважається дата надходження товару на склад Покупця з відміткою в товаро-супровідних документах (п.6 специфікації).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №16000685 від 04.08.16р. та специфікації №6 від 17.08.2016р. до нього на підставі накладних №65 від 03.02.2017р. на суму 1422000,00 грн. (акт приймання-передачі №б/н від 03.02.2017р., товарно-транспортна накладна №0302171 від 03.02.2017р.), №87 від 13.02.2017р. на суму 1512000,00 грн. (акт приймання-передачі №б/н від 13.02.2017р., товарно-транспортна накладна №1302171 від 13.02.2017р.), №89 від 14.02.2017р. на суму 1512000,00 грн. (акт приймання-передачі №б/н від 14.02.2017р., товарно-транспортна накладна №1402171 від 14.02.2017р.), поставлено відповідачу товар на загальну суму 4446000,00 грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника останнього та штампом підприємства на відповідних накладних без зауважень та заперечень.

Наряд чи довіреність на отримання ТМЦ на ім’я представника відповідача до позовної заяви не додано, проте відсутність наряду/довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.15р. у справі №903/679/14.

Вищевказані видаткові накладні мають посилання на договір поставки №16000685 від 04.08.16р. В свою чергу товарно-транспорті накладні містять посилання на накладні, акти приймання-передачі та рахунки.

При цьому в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі №б/н від 03.02.2017р., №б/н від 13.02.2017р., №б/н від 14.02.2017р. підписані з боку відповідача начальником відділу сировини ОСОБА_4 та скріплені печаткою відповідача, а також податкові накладні щодо проведених поставок.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору №16000685 від 04.08.16р. та специфікації №6 від 17.08.2016р. до нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором з оплати товару, отриманого за видатковими накладними №65 від 03.02.2017р., №87 від 13.02.2017р., №89 від 14.02.2017р. та актами приймання-передачі №б/н від 03.02.2017р., №б/н від 13.02.2017р., №б/н від 14.02.2017р в розмірі 4446000,00 грн.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред’явлені до стягнення 3% річних у розмірі 46108,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 197622,20 грн. та на підставі п.7.2 договору пеня у розмірі 224395,20 грн. (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог №117 від 17.07.2017р.).

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору №16000685 від 04.08.16р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, відповідно до п.5.2 договору оплата за поставлений товар буде здійснюватися протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки товару та надання покупцю документів, вказаних в п.6.4 цього договору, якщо інше не вказано в специфікаціях.

Умовами п.5 специфікації №6 від 20.01.2017р. до договору №16000685 від 04.08.16р. сторонами узгоджено умови оплати: 5 банківських днів з моменту поставки ресурсів.

З огляду на викладене, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно видаткової накладної №65 від 03.02.2017р. (акт приймання-передачі №б/н від 03.02.2017р.) на суму 1422000,00 грн. - до 10.02.2017р. (включно), згідно видаткової накладної №87 від 13.02.2017р. (акт приймання-передачі №б/н від 13.02.2017р.) на суму 1512000,00 грн. – 20.02.2017р. (включно), №89 від 14.02.2017р. (акт приймання-передачі №б/н від 14.02.2017р.) на суму 1512000,00 грн. – до 21.02.2017р. (включно).

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на ненадання позивачем всього комплекту документів, передбачених п.6.4 договору.

Відповідно до п.6.1, п.6.2 договору №16000685 від 04.08.16р. приймання товару по кількості здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями; приймання товару по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями.

Згідно з п.12 Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості” від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п.14 Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості” від 25.04.1966р. №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.

Докази того, що при підписанні спірних накладних відповідач не отримав ані рахунки-фактуру, ані інші товаросупровідні документи в матеріалах справи відсутні.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не надано доказів: відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, ненадання товаросупровідної документації за відповідним актом, а також те, що приймання відповідачем товару підтверджується підписами його представника та штампами і печатками відповідача у відповідних накладних, тому суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання щодо поставки виконав, а відтак відповідач не звільняється від обов’язку сплатити вартість отриманого товару.

Відтак, виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази оплати прийнятого відповідачем товару, поставленого за вищевказаними накладними, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4446000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних (нарахування здійснено на суму 1422000,00 грн. за період з 06.03.2017р. по 17.07.2017р., на суму 1512000,00 грн. за період з 17.03.2017р. по 17.07.2017р., на суму 1512000,00 грн. за період з 18.03.2017р. по 17.07.2017р.) в загальному розмірі 46108,60 грн. та інфляційні (нарахування здійснено на суму 1422000,00 грн. за період з 03.2017р. по 06.2017р., на суму 1512000,00 грн. за період з 04.2017р. по 06.2017р., на суму 1512000,00 грн. за період з 04.2017р. по 06.2017р.) в загальному розмірі 197622,20 грн.

Судом перевірено розрахунок вказаних 3% річних та встановлено, що розрахунок таких нарахувань є обґрунтованим та арифметично вірним.

З наведених підстав, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 46108,60 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період для нарахування інфляційних нарахувань, наданий розрахунок є арифметично вірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у розмірі 197622,20 грн.

Крім 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 224395,20 грн. (нарахування здійснено на суму 1422000,00 грн. за період з 06.03.2017р. по 17.07.2017р., на суму 1512000,00 грн. за період з 17.03.2017р. по 17.07.2017р., на суму 1512000,00 грн. за період з 18.03.2017р. по 17.07.2017р.).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2 договору у випадку порушення більше, ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Перевіривши розрахунок пені за період визначений позивачем, що заявлений в межах строку, визначеного у ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, судом встановлено, що загальний розмір пені складає 224395,20 грн.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “УС-ГРУП”, м.Маріуполь, Донецька область, до Приватного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 4446000,00грн., 3% річних у розмірі 46108,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 197622,20 грн., пені у розмірі 224395,20 грн., задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Єнакіївський металургійний завод” (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, просп.Ілліча, буд. 54, блок 4, ЄДРПОУ 00191193) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “УС-ГРУП” (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Карпова, буд.42, код ЄДРПОУ 40358156) суму основного боргу у розмірі 4446000,00грн., 3% річних у розмірі 46108,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 197622,20 грн., пені у розмірі 224395,20 грн. та судовий збір в розмірі 73711,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 28.11.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2018р.

Суддя М.О. Лейба