Ухвала суду № 78179741, 28.11.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10257/16-к

Провадження №1-кп/219/68/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11. 2018 Артемівський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хомченко Л.І.

при секретарі Халаджи А.В.

за участю прокурорів Профатіло К.Ф, ОСОБА_1,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за обвинуваченням у вчиненні злочинів , передбачених ч. 4 ст. 407, ч. 3 ст. 408, ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 за обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ч. 2, 3 ст. 185 КК України, В С Т А Н О В И В :

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор Лапченко П.П., заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_2 яке підтримав прокурор Профатіло К.Ф., посилаючись на те, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме обвинувачені можуть переховуватися від суду, впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховуючи особу обвинувачених та обставини злочину, вважає не можливим застосувати більш м’які запобіжні заходи . Заперечував щодо заявлених клопотань про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Крім того в судовому засіданні прокурор Лапченко П.П. заявив клопотання, яке підтримав прокурор Профатіло К.Ф. щодо продовження строку дії обов’язків в рамках запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання обвинуваченому ОСОБА_4 оскільки закінчується строк дії таких обов’язків.

Обвинувачений ОСОБА_4, і захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували проти продовження дії обов’язків.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що він тривалий час перебуває під вартою, відсутні докази його вини ,ризики , просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: м .Бахмут, вул.Базарна, 45/3 за місцем проживання його діда, який є власником нерухомості.

Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання про продовження міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не підтверджені та перелічені формально, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, має стійкі соціальні зв’язки. Просить змінити запобіжний захід на домашній арешт, проти чого заперечував прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання, відсутні докази його вини ,ризики просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації, посилаючись на те, що має двох малолітніх дітей та дружину.

Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання про продовження міри запобіжного заходу ОСОБА_2 , оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не підтверджені та у нього є стійкі соціальні зв’язки. Просить змінити запобіжний захід на домашній арешт, проти чого заперечував прокурор.

Суд, з’ясувавши думку учасників кримінального провадження зазначає наступне.

Судом встановлено, що ухвалами Артемівського міськрайонного суду Донецької області обвинуваченому ОСОБА_3 і обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів .

Так, у відповідності до ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд враховує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, не одружений, не має малолітніх дітей, не має постійного місця роботи, раніше судимий.

Суд враховує те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, не одружений, має малолітню дитину, не має постійного місця роботи, раніше судимий, був оголошений у розшук.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим , суд враховує вимогист.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України ,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому ,ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого , його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою , в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнов проти Росії»(п. 60)

Крім того суд враховує ,що відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У справі ««ОСОБА_8 проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що вони обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також особу обвинуваченого .

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків. Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановлених ст. 177 КПК України. Ураховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки прокурор довів наявність ризиків, передбаченихст.177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою, і тому суд вважає за можливе продовжити строк тримання останніх під вартою.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити обвинуваченим на термін 60 (шістдесят) днів

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3, ОСОБА_2 а також наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, які не зменшилися, що свідчить про неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів, з метою запобігання вказаним ризикам, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим строк запобіжного заходу на 60 днів у вигляді тримання під вартою та відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Крім того Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2018 року ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання та на нього покладений обов’язок прибувати на першу вимогу посадової особи, органу досудового розслідування, прокурора та суду в зазначений ним час; не залишати межі населеного пункту, в якому він мешкає без дозволу слідчого, прокурора або суду. Строк дії обов’язків визначений на два місяці.

При вирішенні питання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов’язків, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.

При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв’язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Автоматичне продовження строку дії запобіжного заходу суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 обов’язків, суд виходить не з принципу автоматичного продовження дії покладених на нього обов’язків, а враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, не одружений, не має постійного місця роботи, раніше судимий, а також наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення

Доказів, які б спростовували наявність ризику переховування від суду не надано та не зазначено про їх існування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що строк дії покладених на обвинуваченого обов’язків підлягає продовженню на два місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України строк тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» на 60 (шістдесят) днів з 23.11.2018 року по 21.01.2019 року включно .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 407, ч. 3 ст. 408, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України строк тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» на 60 (шістдесят) днів з 23.11.2018 року по 21.01.2019 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт , - відмовити.

Продовжити строк дії виконання обвинуваченим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, обов’язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, в рамках застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, зокрема: прибувати на першу вимогу посадової особи, органу досудового розслідування, прокурора та суду в зазначений ним час; не залишати межі населеного пункту, в якому він мешкає без дозволу слідчого, прокурора або суду, на два місяці, до 23січня 2019 року.

У разі невиконання обвинуваченим ОСОБА_4, покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І.Хомченко

Суддя Л.І.Хомченко