Ухвала суду № 78176601, 28.11.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3433/18

Провадження № 2-а/591/367/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28листопада 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради ОСОБА_2

про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення і свої вимоги мотивує тим, що 04.06.2018 року ним отримано поштове відправлення з постановою по справі про адміністративне правопорушення №25 від 17.04.2018 року, винесеною начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради ОСОБА_3 та якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1275 грн.. До цього моменту позивачу було невідомо про наявність щодо нього справи про адміністративне правопорушення, яке було виявлено за результатами проведеної Управлінням ДАБК Сумської міської ради перевірки. В оскаржуваній постанові вказано, що за результатами здійснення планового заходу державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що проектна документація на об»єкт «ОСОБА_4 будівництво першого багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 35 в м. Суми» розроблена без урахування технічних умов, які є вихідними даними для розробки проекту. Підставою до такого висновку в протоколі зазначено наступне: Проектна документація на об»єкт розроблена в 2015 році та затверджена замовником будівництва наказом №327-к від 26.10.2015 року. Вихідні дані: технічні умови на приєднання першого багатоповерхового житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 35 до централізованих систем водопостачання та водовідведення міста Суми №19/4360 видані 06.04.2016 року; технічні умови приєднання до газорозподільної системи №1716313 видані 07.04.2016 року. В оскаржуваній постанові зазначено, що виявлений факт неспівпадання проектної документації та технічних умов за датами є порушенням п. 4.2; п. 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об»єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011року №45; п.4.1; п.4.3 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; ч.5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; ч. 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, оскільки вважає, що неспівпадання проектної документації та технічних умов будівництва за датами не є свідченням того, що проектна документація на об»єкт розроблена без урахування технічних умов. Словосполучення «без урахування» означає, що проектна документація суперечить або не співпадає з вимогами технічних умов, а не те, що проектна документація не може бути погоджена раніше, ніж погоджені спеціалізованими підприємствами-природними монополіями технічні умови на водо- та газопостачання.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої, технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об»єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації та на ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно якої проектна документація на будівництво об»єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Пунктом 4.2. Порядку розроблення проектної документації на будівництво об»єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.05.2011 року №45 встановлено, що завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об»єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в завданні окремим пунктом). Згідно п. 9 цього ж Порядку, проектна документація на будівництво об»єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом). Відповідно до п. 4.1 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", проектна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм стандартів та правил.

Таким чином позивач вважає, що жодним із перерахованих нормативно-правових актів, які зазначені в постанові як такі, що ним порушені, не встановлено заборони на розроблення та затвердження проектної документації до отримання затверджених технічних умов від спец підприємств - монополістів. Отже, проектна документація на перевіреному об»єкті не розроблялась без урахування техумов, тому невідповідностей між проектом і техумовами при перевірці виявлено не було.

Позивач посилається на те, що законодавством не встановлено заборони на розроблення та затвердження проектної документації до отримання затверджених технічних умов, як, наприклад, те встановлено для розроблення проектної документації без інженерних вишукувань, що повинні бути виконані відповідно до ДБН А.2.1-1 на нових земельних ділянках, а при реконструкції та капітальному ремонті об»єктів – без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань та інструментального обстеження об»єктів (п. 4.1 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво").

Таким чином позивач вважає, що не вчиняв вказаного в постанові правопорушення в сфері містобудівної діяльності і тому він не підлягає притягненню до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 96 КУпАП.

Також позивач зазначає, що є працівником ТОВ "БВК компанія "Федорченко", де займає посаду генерального директора.

Згідно наказу ТОВ "БВК компанія "Федорченко" №1555-в від 11.05.2018 року про надання відпустки, з 14.05.2018 року по 22.06.2018 року ОСОБА_1, генеральний директор ТОВ "БВК компанія "Федорченко", знаходився у щорічній відпустці, зокрема, з 12.05.2018 року по 29.05.2018року він взагалі перебував за межами України, що підтверджується маршрут - квитанцією пасажира МАУ: квиток № 5662411374888, дата бронювання 10.05.2018 року. Виконання обов»язків генерального директора ТОВ "БВК компанія "Федорченко", було покладено на іншу особу.

Таким чином ні при здійсненні перевірки, ні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ні при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні відповідачем оскаржуваної постанови позивач присутнім не був, по причині своєї фізичної відсутності в межах країни.

Позивач вважає, що відповідачем було порушено ст.ст. 254, 256, 268, 277-2 КУпАП при притягненні його до адміністративної відповідальності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення №25-1 від 15.05.2018 року позивачу для ознайомлення не надавався, жодних повідомлень, про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не отримував. Позивачу повістка взагалі не вручалась.

Отже, позивач не був ознайомлений з протоколом і взагалі не був обізнаний про те, що щодо нього відповідачем розглядається справа, йому не було роз»яснено його прав відповідачем, що позбавило позивача можливості скористатись своїм правом на надання пояснень та заперечень щодо застосування до нього штрафних санкцій.

Окрім того, позивач, як генеральний директор ТОВ «БВК компанія «Федорченко» є особою, відповідальною в цілому за всю діяльність підприємства, але за окремі сфери діяльності підприємства несуть відповідальність інші посадові особи, на яких, згідно їх посадових обов»язків покладено відповідні функції та завдання.

Зокрема за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт відповідальний директор проектного інституту.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради №25 від 17.04.2018року по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена відносно ОСОБА_1.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала повністю, просить суд позов задоволити, слухати справу у її відсутність.

Представник відповідача начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради ОСОБА_2 – ОСОБА_5 в письмовому клопотанні просить слухати справу у її відсутність.

21.08.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник за довіреністю начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заперечує проти позову ОСОБА_1, посилаючись на наступне:

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553). Відповідно до п. 5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. П. 6 Порядку № 553 зазначено, плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно- будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Так, відповідно до норм чинного містобудівного законодавства, на підставі наказу начальника Управління ДАБК Сумської міської ради ОСОБА_3 № 30.11.2017 року № 165-ОД «Про затвердження плану перевірок об»єктів будівництва на 2018 рік», у період з 02 травня 2018 по 15 травня 2018 року, відповідачем було проведено плановий захід державного архітектурно- будівельного контролю на об»єкті будівництва «ОСОБА_4 будівництво першого багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 35 в м. Суми», замовником якого є позивач.

Згідно Порядку №553, за результатами планового заходу на вищезазначеному об»єкті будівництва, відповідачем було складено ОСОБА_5 перевірки №25. Відповідно до розділу VI «Опис виявлених порушень» ОСОБА_5 перевірки, було виявлено, що проектна документація на об»єкт будівництва «ОСОБА_4 будівництво першого багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 35 в м. Суми» розроблена у 2015 році та затверджена наказом замовника будівництва №327-к від 26.10.2015 року. Вихідні дані: технічні умови на приєднання першого багатоповерхового житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 35 до централізованих систем водопостачання та водовідведення міста Суми № 19/4360 видані 06.04.2016 року; технічні умови приєднання до газорозподільної системи № 1716313 видані 07.04.2016 року, з чого, на думку відповідача, можна зробити висновок, що проектна документація на об»єкт розроблена без урахування технічних умов, які є вихідними даними для розроблення проекту, і це є порушенням Порядку розроблення проектної документації на будівництво об»єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 року №45 та ДБН А.2.2- 3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; ч.1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У зв»язку з виявленими порушеннями на виконання вимог п. 17 Порядку № 553, відповідачем було видано припис про усунення порушень вимог містобудівного законодавства №25 та складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №25 від 16.05.2018 року. Відповідно до протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та за результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, було встановлено порушення чинного містобудівного законодавства з боку замовника будівництва ТОВ «БВКК «Федорченко» та винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 6-232/29.01-12 від 31.05.2018 року. П. 5 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 року, накладення на суб»єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не звільняє від відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення, посадових осіб такого суб»єкта, до службових обов»язків яких належить забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

На підставі вищевикладеного, посадовими особами управління було складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення та винесено оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення від 17.04.2018 року № 25. Згідно винесеної постанови, позивача визнано винним у вчиненні вищезазначеного правопорушення та притягнуто до відповідальності за порушення передбачене ч.1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об»єктів чи споруд.

Отже, відповідач вважає, що твердження позивача про відсутність у його діях події та складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП спростовуються вищевикладеними обставинами та нормами чинного містобудівного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проектна документація на будівництво об»єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко визначено порядок проектування та будівництва об»єктів. Згідно даної норми законодавства, проектування та будівництво об»єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів; реєстрація права власності на об»єкт містобудування.

Порядком розроблення проектної документації на будівництво об»єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011року №45, встановлено, проектна документація на будівництво об»єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом). Згідно п.3, п.4 цього Порядку, для забезпечення проектування об’єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об»єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації. Ч. 6 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади або державними колегіальними органами.

З огляду на вищевикладене, законодавець чітко визначає порядок та послідовність розроблення проектної документації на будівництво об»єктів. Згідно даного порядку розроблення та затвердження проектної документації можливе лише за умови отримання замовником або проектувальником вихідних даних, до складу яких входять технічні умови.

Оскільки позивачем було затверджено проектну документацію на об»єкт будівництва «ОСОБА_4 будівництво першого багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів, 35 в м. Суми» у 2015 році відповідно до Наказу № 327-к від 26.10.2015 року, технічні умови приєднання до газорозподільної системи, були отримані Позивачем від оператора ГРМ 07.04.2016 року (№ 1716319), технічні умови на приєднання до централізованих систем водопостачання та водовідведення міста Суми №19/4360 були видані КП «Міськводоканал» Сумської міської ради Позивачу 06.04.2016 року, то відповідач вважає, що отримання техумов після затвердження проектної документації порушує норми чинного містобудівного законодавства, та дає змогу зробити висновок про те що проектна документація розроблена без урахування технічних умов які є вихідними даними для розробки проекту.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», 19.04.2018 року позивачу було направлено повідомлення про проведення планового заходу у період з 02.05.2018 року по 15.05.2017 року. Відповідно до Направлення для проведення планового заходу від 02.05.2018року №25, позивача було повідомлено про необхідність з»явитись до приміщення управління 15.05.2018 року о 15-00 для оформлення та ознайомлення з матеріалами перевірки, що підтверджується його особистим підписом на зворотній стороні направлення.

Згідно Наказу від 14 травня 2018 року № 40-ОД виданого позивачем було призначено уповноважену особу під час проведення планового заходу державного архітектурно-будівельного контролю та отримання ОСОБА_5 перевірки тому відповідач вважає, що позивачу було відомо про проведення планового заходу та необхідність з’явитись до Управління з метою ознайомлення з матеріалами складеними за результатами перевірки, проте ні позивач, ні уповноважена особа до управління не з»явились.

Згідно Порядку 553, у разі відмови суб»єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання матеріалів складених за результатами перевірки, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням. Згідно Порядку №553 позивача було повідомлено про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення та направлено копії матеріалів складених за результатами перевірки поштою супровідним листом рекомендованим відправленням з повідомленням. Згідно квитанції про отримання поштового відправлення даний лист було отримано 17.05.2018 року. Посилаючись на зазначене, відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі у зв»язку з необґрунтованістю.

12.09.2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4, в якій вона повністю не погоджується з викладеним у відзиві з наступних підстав:

Так, зазначає, що проектна документація на перевіреному відповідачем об»єкті не розроблялась без урахування техумов, тому невідповідностей між проектом і техумовами при перевірці виявлено не було і правопорушення в сфері містобудівної діяльності ні позивачем, ні ким іншим допущено не було, а отже позивач не підлягає притягненню до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 96 КУпАП.

Як слідує з матеріалів, наданих відповідачем, перевірка (плановий захід держархбудконтролю) була проведена відповідачем з 02 по 15 травня 2018 року, але оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення №25 була винесена 17 квітня 2018 року. Це підтвердив відповідач і у відзиві на позовну заяву.

Таким чином оскаржувана постанова відповідача була винесена майже за місяць до виявлення правопорушення як такого.

Протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у відношенні позивача, відповідач суду так і не надав, коли, ким цей протокол було складено і як було вручено позивачу із наданих відповідачем матеріалів не вбачається, як вже було описано в позовній заяві і підтверджено доказами, позивач на момент закінчення перевірки, розгляду всіх справ про правопорушення та винесення оскаржуваної постанови не брав і не міг брати участі у будь-яких розглядах чи інших заходах, оскільки перебував за кордоном.

Зазначає, що відповідач вказує у відзиві, що позивач був повідомлений про те, що йому необхідно з»явитись до приміщення управління 15.05.2018 року о 15-00 для оформлення та ознайомлення з матеріалами перевірки. Але ознайомлення з матеріалами перевірки не має жодного стосунку до оскаржуваної постанови, оскільки розгляд справи про адмінправопорушення відбувся 22.05.2018 року, що і підтверджується листом відповідача № 218/29.01-12 від 16.05.2018 року, копія якого долучена відповідачем до відзиву.

Позивач вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення, винесена 17.04.2018 року не має стосунку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке відбулося 22.05.2018 року.

У відповіді на відзив також зазначено, що відповідач вказує, що позивач призначив уповноважену особу під час проведення планового заходу наказом № 40-ОД від 14.05.2018року. Але з копії вказаного наказу вбачається, що він підписаний не генеральним директором ОСОБА_1, а в.о. генерального директора ОСОБА_7.

Який стосунок має ОСОБА_7 до правопорушення, вчиненого позивачем, з матеріалів, наданих відповідачем, також не вбачається.

У відповіді на відзив зазначено, що відповідач вказує, що згідно Порядку 553 позивача було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення поштовим відправленням, врученим під розпис. Але на копії повідомлення про вручення, долученої відповідачем до відзиву, стоїть підпис якогось Ворони, а не ОСОБА_1, а отже доказів вручення повідомлення позивачу про розгляд справи відповідачем також не надано.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача є протиправною, виходячи із таких основних підстав: відсутня подія правопорушення – тобто того порушення, за яке притягується до відповідальності в принципі ніхто не вчиняв; суб»єкт правопорушення встановлений неправильно, оскільки, по-перше: позивач, як генеральний директор підприємства, не є посадовою особою, до посадових обов»язків якої входить передача замовнику проектної документації, по-друге: позивач був фізично відсутній при виявленні порушення та розгляді справи про адміністративне правопорушення; оскаржувана постанова винесена раніше, ніж було виявлено правопорушення.

Посилаючись на зазначене, просить позов задоволити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 17 квітня 2018 року начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради ОСОБА_3 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 25, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП України та накладено штраф у розмірі 1275 грн. Підставою для винесення постанови № 25 став ОСОБА_5 перевірки № 25 від 15.05.2018 року.

04.06.2018року позивачем ОСОБА_1, отримано поштове відправлення з постановою по справі про адміністративне правопорушення №25 від 17.04.2018року, що підтверджується індивідуальним номером відправлення листа та витягом з офіційного сайту Укрпошти, де передбачена можливість відстеження поштових відправлень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що вони не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об»єктивне з»ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об»єктивного з»ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов»язаний з»ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Ст. 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз»яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов»язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно наказу ТОВ «БВКК «Федорченко» № 1555-ц від 11 травня 2018 року генеральний директор ОСОБА_1М вибув у щорічну відпустку з 14 травня 2018 року по 22 червня 2018 року включно.

З наданих маршруту-квитанції пасажира та електронного квитка вбачається, що позивач з 05 червня 2018 року по 12 червня 2018 року перебував поза межами України.

З аналізу та оцінки доказів в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що на підставі встановлених та не спростованих відповідачем фактів, при оформленні матеріалів адміністративної справи та винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем порушено ряд процесуальних вимог при провадженні в справі, а саме, ст.ст. 268, 279, 280 КУпАП - право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і яка має право бути присутньою при розгляді справи, що означає її активну участь у процесі розгляду: дача пояснень, заявлення клопотань, обґрунтування заперечень, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підготовка та подання відповідних доказів, отримання правової допомоги.

Протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про роз»яснення позивачу його процесуальних прав, та доказів на підтвердження ознайомлення позивача з цими правами, що свідчить про порушення права позивача на захист.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б спростували доводи позивача з приводу порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення з огляду на його відсутність на роботі.

Відповідачем не заперечується, що фактичне притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося без належного та завчасного його повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, у зв»язку з цим він був позбавлений можливості ознайомитися з усіма наявними матеріалами, що містяться в справі про адміністративне правопорушення. Відсутні докази належного сповіщення позивача про розгляд відповідачем справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Також належної уваги заслуговує той факт, що, відповідно до ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов»язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров»я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов»язків.

Позивач, як генеральний директор ТОВ «БВК компанія «Федорченко» є особою, відповідальною в цілому за всю діяльність підприємства, але за окремі сфери діяльності підприємства несуть відповідальність інші посадові особи, на яких, згідно їх посадових обов»язків, покладено відповідні функції та завдання. Як вбачається з матеріалів справи, за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт відповідальний директор проектного інституту, відповідно до посадової інструкції, а отже позивач не може бути суб»єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об»єктивне з»ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов»язаний, зокрема з»ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб»єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вказане, відповідачем в порушення ст. 77 КАС України не доведено правомірність свого рішення. Сам факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв»язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заявленого ОСОБА_1 адміністративного позову.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб»єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 257-262, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) - задоволити.

Скасувати постанову начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради ОСОБА_3 № 25 від 17.04.2018 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП, у зв’язку з чим на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1275 грн. 00 коп..

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО