Рішення № 78175484, 28.11.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/16269/18

Провадження № 2/521/4521/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Бобуйок І.А.,

секретаря судового засідання – Богуш М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована та мешкає за адресою: 65072, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, та про припинення заборони відчуження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 26.09.2018 року звернулась до Малиновського районного суду міста Одеси суду за захистом своїх прав із даним позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, та про припинення заборони відчуження нерухомого майна – трьохкімнатної квартири, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,7 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2.

У своєму позові позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що 29 березня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та позичальником ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 280-710 ДОУ 1 П на суму 16 000 доларів США зі щомісячною сплатою процентів за користування у розмірі під 13% річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 29 березня 2013 року, на споживчі потреби.

29 березня 2006 року в забезпечення вище вказаного кредитного договору між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач ПАТ «УкрСиббанк», та позивачем ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір від 29.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4О, де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,7 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3.

Через 6 місяців після закінчення строку дії кредитного договору №280-710 ДОУ 1 П, 15 жовтня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Поліщук І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу № 521/10551/13-ц за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, проголосив Заочне рішення, яким присудив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750) суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором №280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року в розмірі 4561 (чотири тисячі п’ятсот шістдесят один) долар США 29 центів, що за курсом НБУ станом на 23.05.2012 року становить 36458 (тридцять шість тисяч чотириста п’ятдесят вісім) гривень 39 копійок, та 365 (триста шістдесят п’ять) гривень 13 копійок витрат по сплаті судового збору, що разом складало 36823 гривні 52 копійки.

Вище вказане заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2013 року набрало законної сили, через що на примусовому виконанні в ОСОБА_5 Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебував виконавчий лист № 521/10551/13-ц від 12.12.2013 року, який видав Малиновський районний суд м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк»(61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750) грошової суми в розмірі 36823 гривні 52 копійки.

З цього приводу в ОСОБА_5 Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 42570742 і державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було направлено до Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси Постанову ВП № 42570742 від 20.03.2014 року про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Потім, у зв’язку з повним погашенням боржником ОСОБА_1 боргу, ОСОБА_5 Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції направив до Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси письмовий ОСОБА_5 № 6-42/11778 від 06.05.2015 року, в якому просив припинити стягнення з пенсії боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, згідно Постанови ВП № 42570742 від 20.03.2014 року, а виконавчі документи ВП № 42570742 повернути без подальшого виконання на адресу ОСОБА_5 Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Отже, на даний час у позичальника ОСОБА_3, і відповідно у іпотекодавця ОСОБА_1 відсутні будь-які реально існуючі невиконані зобов’язання перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року.

А враховуючи, що іпотекою може забезпечуватись виключно реально існуюче невиконане зобов’язання, не має жодних підстав для подальшого обтяження іпотекою трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3.

Також позивач посилалась на те, що оскільки кредитний договір № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року закінчив свою дію 29 березня 2013 року, то на даний час сплив строк загальної позовної давності для пред’явлення кредитором грошових вимог до боржника, що є додатковою підставою для припинення Іпотечного договору від 29.03.2006 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1.

Однак на даний час в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна наявний запис щодо заборони відчуження нерухомого майна – трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3.

Однак відповідач добровільно припинити іпотеку не бажає, що порушує права позивача, як власника квартири, на вільне розпорядження квартири.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрована та мешкає за адресою: 65072, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, та про припинення заборони відчуження нерухомого майна було відкрито провадження.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2018 року підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрована та мешкає за адресою: 65072, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, та про припинення заборони відчуження нерухомого майна було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2018 року о 11 годині 00 хвилин..

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, подав суду заяву в якій позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, подав відзив на позовну заяву, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, просив слухати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

В силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1959 року (ратифіковано Україною 17.07.1997 року) визначено, що кожен, чиї права, свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При розгляді справи судом встановлено, що 29 березня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та позичальником ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 280-710 ДОУ 1 П на суму 16 000 доларів США зі щомісячною сплатою процентів за користування у розмірі під 13% річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 29 березня 2013 року, на споживчі потреби.

При цьому судом встановлено, що на даний час Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» підтверджує другий абзац п. 1.1. нової редакції Статуту ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк», затвердженої 20.04.2016 року,

Згідно з умовами п. 1.2.1. кредитного договору сторони погодили, що кредит надається позичальнику ОСОБА_3 на строк з 29 березня 2006 року до 29 березня 2013 року. Сторони також погодили (п. 1.3.4. кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року), що погашення кредиту здійснюється позичальником рівними щомісячними платежами з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. Згідно до п. 4.1, 4.2. кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, позичальник зобов’язався використовувати кредит на зазначені у даному договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни.

Також, в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 умов за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, 29 березня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач ПАТ «УкрСиббанк», та позивачем ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір від 29.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4, де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,7 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3.

Факт укладення між сторонами Іпотечного договору також підтверджують п. 2.1. кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, та отримана представником ОСОБА_1 – ОСОБА_6 інформаційна довідка № 98761662 від 28.09.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14185008).

Також факт укладення між сторонами Іпотечного договору від 29.03.2006 року та факт належності предмета іпотеки позивачу ОСОБА_1 на праві одноособової власності підтверджують належним чином завірені копія Іпотечного договору від 29.03.2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,7 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3, та копія виданого ОСОБА_1 Виконавчим комітетом Одеської міської ради Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 273963 від 14.03.2006 року, які надійшли від приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_4, на виконання Ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2018 року про забезпечення доказів по даній цивільній справі.

Також судом встановлено, що через 6 місяців після закінчення строку дії кредитного договору №280-710 ДОУ 1 П, 15 жовтня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Поліщук І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу № 521/10551/13-ц за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, проголосив Заочне рішення, яким присудив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750) суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором №280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року в розмірі 4561(чотири тисячі п’ятсот шістдесят один) долар США 29 центів, що за курсом НБУ станом на 23.05.2012 року становить 36458(тридцять шість тисяч чотириста п’ятдесят вісім) гривень 39 копійок, та 365 (триста шістдесят п’ять) гривень 13 копійок витрат по сплаті судового збору, що разом складало 36823 гривні 52 копійки.

Вище вказане Заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2013 року по цивільній справі № 521/10551/13-ц та позовна заява ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені (яка знаходиться в матеріалах цивільної справи № 521/10551/13-ц на а.с. 2 – 4) свідчать про те, що вперше позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені 01 липня 2013 року.

При цьому, вперше звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, позивач ПАТ «УкрСиббанк» визначив кредитну заборгованість в повному обсязі, так як, подаючи позов 01 липня 2013 року, позивач визначив кредитну заборгованість станом на 25 травня 2013 року, тобто після закінчення строку виконання кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року в повному обсязі(кінцевого строку) 29 березня 2013 року.

І в подальшому, за весь час розгляду цивільної справи № 521/10551/13-ц з 01 липня 2013 року (дата подання позову) по 15 жовтня 2013 року (дата проголошення судом заочного рішення) позивач ПАТ «УкрСиббанк» жодного разу не збільшив розмір позовних вимог, не зважаючи на те, що боржник ОСОБА_3 здійснив останній платіж за кредитом ще 07 березня 2012 року, припинивши після 07 березня 2012 року будь-які виплати за кредитом.

Вище вказане заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2013 року набрало законної сили, через що на примусовому виконанні в ОСОБА_5 Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебував виконавчий лист № 521/10551/13-ц від 12.12.2013 року, який видав Малиновський районний суд м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750) грошової суми в розмірі 36823 гривні 52 копійки.

З цього приводу в ОСОБА_5 Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 42570742 і державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було направлено до Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси Постанову ВП № 42570742 від 20.03.2014 року про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Потім, у зв’язку з повним погашенням боржником ОСОБА_1 боргу, ОСОБА_5 Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції направив до Управління Пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси письмовий ОСОБА_5 № 6-42/11778 від 06.05.2015 року, в якому просив припинити стягнення з пенсії боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, згідно Постанови ВП № 42570742 від 20.03.2014 року, а виконавчі документи ВП № 42570742 повернути без подальшого виконання на адресу ОСОБА_5 Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Цей факт підтверджують копія ОСОБА_5 Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції № 6-42/11778 від 06.05.2015 року та Постанова ОСОБА_5 Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 07.05.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 42570742 (яка знаходиться в матеріалах цивільної справи № 521/10551/13-ц) та відповідь ОСОБА_5 Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса за вих. № 2628 від 02.02.2018 року.

При цьому суд погоджується з тим, що вище наведені факти та обставини безумовно добре відомі відповідачу ПАТ «УкрСиббанк» як безпосередньому учаснику цивільної справі № 521/10551/13-ц та цивільної справи № 521/18737/17 (в якості позивача у Малиновському районному суді м. Одеси) і як безпосередньому учаснику виконавчого провадження № 42570742 (в якості стягувача у ОСОБА_5 Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції).

Дослідивши витребувані, на виконання Ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2018 року про забезпечення доказів, матеріали цивільної справи № 521/10551/13-ц, в рамках якої був встановлений повний розмір заборгованості боржника за основним зобов’язанням і був виданий виконавчий лист № 521/10551/13-ц від 12.12.2013 року який був повернутий виконавчою службою у зв’язку з повним виконанням судового рішення, а також всі інші документальні письмові докази по даній цивільній справі, які були надані позивачем ОСОБА_1 на підтвердження обґрунтованості свої позовних вимог, суд вважає доведеним той факт, що Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2013 року по цивільній справі № 521/10551/13-ц було повністю виконане саме позивачем ОСОБА_1 і заборгованість за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року була повністю погашена безпосередньо самим позивачем ОСОБА_1 у повному обсязі, а отже є повністю обґрунтованими твердження позивача ОСОБА_1 про те, що на даний час основне зобов’язання (кредитний договір № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року) припинило свою дію внаслідок повного виконання, а отже внаслідок повного виконання основного зобов’язання припинило свою дію і додаткове зобов’язання, яким забезпечувалось виконання кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, тобто Іпотечний договір від 29.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4, де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,7 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що всі викладені позивачем ОСОБА_1 факти та обставини, зокрема щодо повного розміру заборгованості боржника за основним зобов’язанням та кінцевого строку виконання основного зобов’язання(кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року), а також щодо повного виконання позивачем ОСОБА_1 основного зобов’язання(кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року), вже були раніше встановлені Малиновським районним судом міста Одеси під час розгляду цивільної справи № 521/10551/13-ц(заочне рішення у якій набрало законної сили) та під час розгляду цивільної справи № 521/18737/17(рішення у якій набрало законної сили 14.06.2018 року після його перегляду Апеляційним судом Одеської області), а також вже були раніше встановлені безпосередньо Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2013 року по цивільній справі № 521/10551/13-ц(яке набрало законної сили), Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 01 березня 2018 року по цивільній справі № 521/18737/17(яке набрало законної сили 14.06.2018 року після його перегляду Апеляційним судом Одеської області) та Постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року по цивільній справі № 521/18737/17, а отже викладені позивачем ОСОБА_1 факти та обставини відповідно до правил ст. 82 ЦПК України не потребують додаткового доказування, оскільки вже встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили.

Також судом встановлено, що отримана представником ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8 довідка № 98761662 від 28.09.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14185008) підтверджує, що незважаючи на повне виконання основного зобов’язання, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна наявний запис щодо заборони відчуження належного іпотекодавцю ОСОБА_1 нерухомого майна – трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3.

Оскільки така ситуація вбачалась позивачу ОСОБА_1 незаконною, тому 02 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1, намагаючись застосувати заходи досудового врегулювання спору, направила відповідачу ПАТ «УкрСиббанк» рекомендованим листом з повідомленням про вручення і з описом вкладеного письмову Вимогу щодо припинення іпотеки нерухомого майна, зняття заборони відчуження нерухомого майна, яку ПАТ «УкрСиббанк» отримало 09 жовтня 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, замість припинення дії Іпотечного договору від 29.03.2006 року і зняття заборони відчуження нерухомого майна, належного іпотекодавцю ОСОБА_1, відповідач ПАТ «УкрСиббанк» 10 листопада 2017 року звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із новим позовом до боржника ОСОБА_3, намагаючись стягнути нові суми за старим кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року. З цього приводу було свого часу відкрито провадження у цивільній справі № 521/18737/17.

Однак, 01 березня 2018 року Малиновським районним судом міста Одеси було проголошено Рішення по цивільній справі № 521/18737/17 за позовною заявою ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яким було повністю відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) до ОСОБА_3(місце реєстрації: 65072, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року.

Також, 14 червня 2018 року Апеляційним судом Одеської області було проголошено Постанову по цивільній справі № 521/18737/17, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» було залишено без задоволення, а Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2018 року по цивільній справі № 521/18737/17 було залишено без змін.

Вище вказані Рішення суду першої інстанції та Постанова суду апеляційної інстанції набрали законної сили 14 червня 2018 року.

Таким чином, під час розгляду цивільної справи № 521/18737/17 Малиновським районним судом міста Одеси та Апеляційним судом Одеської області, крім пропуску Банком строку позовної давності щодо будь-яких вимог до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, також був додатково досліджений та підтверджений належними доказами факт повного погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року на виконання заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2013 року по цивільній справі № 521/10551/13-ц і факт зарахування цих грошей на рахунок ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк». Тому у позові банку було повністю відмовлено.

Отже, на думку суду, дії відповідача ПАТ «УкрСиббанк» свідчать про те, що відповідач ПАТ «УкрСиббанк» проігнорував повне виконання основного зобов’язання позивачем, проігнорував направлену позивачем письмову вимогу щодо припинення іпотеки і, ігноруючи вимоги діючого українського законодавства, протиправно продовжує дію Іпотечного договору від 29.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4, де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,7 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3, і не бажає припиняти іпотеку нерухомого майна.

А отже, між сторонами дійсно виник і існує цивільно-правовий спір з приводу визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, та про припинення заборони відчуження нерухомого майна, яка неможливо врегулювати позасудовим шляхом.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, після безрезультатної спроби припинити незаконну іпотеку своєї квартири позасудовим шляхом, змушена звернутись до суду із позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, про припинення заборони відчуження нерухомого майна та припинення обтяження нерухомого майна іпотекою, оскільки судовий захист залишився єдиним засобом захисту її прав власника на вільне розпорядження своєю власністю і зняття незаконних обмежень.

Це додатково підтверджує отримана представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_7 Д.В.більш пізня ОСОБА_8 довідка № 138838998 від 24.09.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14185008)), адже відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 3, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держава гарантує об’єктивність, достовірність, повноту відомостей Державного реєстру прав про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження і можливість їх використання у спорі з третьою особою, то суду достовірно відомо, що відповідач ПАТ «УкрСиббанк» протиправно продовжує дію Іпотечного договору від 29.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4, де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,7 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3, і не бажає у добровільному порядку припиняти іпотеку нерухомого майна.

Тому суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами повністю доведені всі заявлені нею позовні вимоги, а також повністю доведений той факт, що на даний час, як основний боржник ОСОБА_3, так і іпотекодавець ОСОБА_1 не має невиконаних кредитних зобов’язань перед банком за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року і на даний час заборгованість за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року погашено саме ОСОБА_1 у повному обсязі, всі сплачені позивачем гроші були зараховані на користь відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк»(61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750) згідно платіжних реквізитів, які відповідач ПАТ «УкрСиббанк» свого часу надав, як кредитор та стягувач, до ОСОБА_5 Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Верховний Суд України у Постанові від 15 листопада 2010 року у господарській справі № 3-8гс10, у Постанові від 15 листопада 2010 року у господарській справі № 3-7гс10 та у ОСОБА_5 ВСУ від 01 лютого 2015 року «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» зазначив, що чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов’язання, а, отже, іпотека не може існувати самостійно без зобов’язання.

Крім того, за змістом правових позицій, висловленихВерховним Судом України у Постанові від 11 листопада 2015 року по цивільній справі № 6-2127цс15, у Постанові від 06 липня 2016 року по цивільній справі № 6-118цс16, у Постанові від 04 лютого 2015 року по цивільній справі № 6-243цс14, у Постанові від 09 вересня 2015 року по цивільній справі № 6-939цс15 з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення. Відповідно до частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою або порукою, припиняється порука і право застави. Враховуючи, що забезпечені іпотекою та заставою зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії є виконаними, зобов'язання за договором іпотеки та застави, які є похідними від кредитного договору, є припиненими за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» і ст. 572 та ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Підстави припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання. Статтею 29 зазначеного Закону передбачено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання. Зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зазначено в ч. 1 ст. 598 ЦК України. Відповідно до статті 599 ЦК України , зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Згідно ч. 2 ст. 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Враховуючи все вище наведене, суд вважає, що Позивач (Іпотекодавець) ОСОБА_1 повністю довела належними та допустимими доказами факт повного погашення позивачем ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року і факт зарахування цих грошей на рахунок відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк», що, у свою чергу, згідно вимог діючого законодавства припиняє дію Іпотечного договору від 29.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4, де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,7 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3.

Частина 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Враховуючи те, що забезпечені іпотекою зобов'язання позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року є виконаними безпосередньо самим іпотекодавцем ОСОБА_1, то зобов'язання за Іпотечним договором від 29.03.2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, які є похідними від кредитного договору, є припиненими відповідно до ст. ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 593 Цивільного кодексу України.

Отже, судом достеменно встановлено, що на даний час, як у позичальника ОСОБА_3 (боржника за основним зобов’язанням), так і відповідно у іпотекодавця ОСОБА_1 відсутні будь-які реально існуючі невиконані зобов’язання перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року.

А враховуючи, що іпотекою може забезпечуватись виключно реально існуюче невиконане зобов’язання, не має жодних правових підстав для подальшого обтяження іпотекою трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3.

Однак на даний час в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна наявний запис щодо заборони відчуження нерухомого майна – трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3.

При цьому суд окремо наголошує на тому, що посилання позивача на пропуск відповідачем позовної давності не має правового значення, адже спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку» не передбачають. Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 року у справі № 6-786цс17, вказано, що за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Тому суд вважає єдиною правомірною підставою для припинення іпотечного договору виключно вказаний та доведений позивачем ОСОБА_1 факт повного виконання основного зобов’язання шляхом погашення позивачем ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року і зарахування цих грошей на рахунок відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк».

При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом України у Постанові від 04.02.2015 року по цивільній справі № 6-243цс14 була висловлена наступна правова позиція: «Згідно з пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків».

За положеннями частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України припинення поруки та права іпотеки у разі належного виконання основного зобов'язання, презюмується.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, іпотекодавця передбачених частиною першою статті 559, частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином права поручителя, іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання поруки (іпотеки) такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки (іпотеки) чи шляхом припинення зобов'язання за договором.»

Крім того, Верховний суд України у Постанові від 12.06.2013 року по справі №6-32цс13 зробив наступний висновок, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захист, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України (ст.8,9) та Конвенції мають вищу юридичну сил, а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його правопорушення та наслідком, спричиненим порушенням.

Тому суд вважає, що оскільки відповідач ПАТ «УкрСиббанк» не визнає за позивачем ОСОБА_1 її права на припинення зобов'язання, то у даному випадку належним способом захисту права іпотекодавця ОСОБА_1 є подання нею позову про визнання Іпотечного договору від 29.03.2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4О.(65012, АДРЕСА_4, (048) 724-46-11, (0482) 32-92-76), де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,7 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3, таким, що припинив свою дію.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, достовірність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, приходить до висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, є повністю доведеними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Тому суд, зважаючи на складність заявлених позовних вимог і враховуючи подальшу необхідність реєстрації цього судового рішення, після набрання ним законної сили, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вважає також за необхідне визначити порядок його виконання, згідно яким судове рішення по цій цивільній справі, після набрання ним законної сили, є підставою для реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення дії Іпотечного договору від 29.03.2006 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4, де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_3, а також є підставою для реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припиненнязаборони відчуження нерухомого майна – трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3, яка була накладена і зареєстрована у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстраційним номером запису 3034378 від 29.03.2006 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 12-15, 16, 526, 593, 598, 599 ЦК України, ст. ст. 3, 17, 49 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 206, 223, 229, 258, 259, 263 - 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрована та мешкає за адресою: 65072, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ: 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, та про припинення заборони відчуження нерухомого майна - задовольнити.

Визнати таким, що припинив свою дію Іпотечний договір від 29.03.2006 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4 (65012, АДРЕСА_4, (048) 724-46-11, (0482) 32-92-76), де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_3.

Припинити заборону відчуження нерухомого майна – трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3, яка була накладена і зареєстрована у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстраційним номером запису 3034378 від 29.03.2006 року.

Визначити порядок виконання судового рішення, згідно яким судове рішення по цій цивільній справі, після набрання ним законної сили, є підставою для реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення дії Іпотечного договору від 29.03.2006 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4 (65012, АДРЕСА_4, (048) 724-46-11, (0482) 32-92-76), де предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_3, а також є підставою для реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припиненнязаборони відчуження нерухомого майна – трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3, яка була накладена і зареєстрована у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстраційним номером запису 3034378 від 29.03.2006 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: