Рішення № 78174230, 03.10.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

03.10.2018

Справа №489/4710/17

Провадження №2/489/600/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Животовою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Дорога», третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 25309 гривень 41 коп. Свої вимоги мотивував тим, що 13 листопада 2015 року в місті Миколаєві по вулиці Херсонське шосе та в районі перехрестя з вулицею 1 Інгульська ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «КАМАЗ», державний номер НОМЕР_1 не обрав безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки в результаті чого допустив зіткнення із зупинившимся попереду транспортним засобом «Хюндай» державний номер ВЕ 2540АІ, який належав позивачу, у зв’язку з чим утворились механічні пошкодження. Згідно звіту про незалежне авто товарознавче дослідження вартість матеріального збитку на відновлення його автомобілю складає 53368 грн. 71 коп. Ціна за надані експертні послуги – 1500 грн. 00 коп. Загальна вартість послуг склала 53920 грн. 00 коп. Ним отримано від страхової компанії виплату від страхового відшкодування у розмірі 30310 грн. 59 коп. На день подання позову невідшкодована майнова шкода у розмірі 25309 грн. 41 коп. Оскільки на момент ДТП ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом КАМАЗ державний номер НОМЕР_1, безпосередньо виконував трудовий обов’язок, так як працював на комунальному підприємстві «Дорога».

Відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзив не надавався, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

13 листопада 2015 року близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «КАМАЗ», державний номер НОМЕР_1, рухався в місті Миколаєві по вулиці Херсонське шосе та в районі перехрестя з вулицею 1 Інгульська, порушивши п.п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України, не обрав безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки в результаті чого допустив зіткнення із зупинившимся попереду транспортним засобом «Хюндай» державний номер ВЕ 2540АІ, під керуванням ОСОБА_4. Внаслідок ДТП транспортний засіб «Хюндай» державний номер ВЕ 2540АІ, отримав механічні ушкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2016 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень 00 копійок.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу склала 53368 грн. 71 коп., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Hyundai Accent державний номер ВЕ 2540АІ в результаті його пошкодження при ДТП складає 33797 грн. 89 коп., свідченням чого є висновок за звітом № 146 від 10.02.2016 року про незалежне авто товарознавче дослідження вартості матеріального збитку заподіяного власникові колісного транспортного засобу, складений фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 (а.с. 6-19).

Згідно акту № 146 прийому – передачі виконаний робіт від 10.02.2016 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 06 від 10.02.2016 року ОСОБА_2 сплачено за проведення дослідження автомобіля Hyundai Accent державний номер ВЕ 2540АІ в сумі 1500 грн. 00 коп.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1-015 від 16.11.2015 року та рахунком – фактури № 1-015 від 16.11.2015 року ОСОБА_4 сплачено за послуги по виїзду на місце ДТП у розмірі 200 грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення від 09.02.2016 року ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування за договором про страхові виплати 1/16 акціонерним товариством «Просто страхування» у розмірі 30310 грн. 59 коп..

Згідно звіту про результати огляду місця ДТП від 13.11.2015 року вбачається, що власник транспортного засобу КАМАЗ, 5510 2 , державний номер НОМЕР_1 КП «Дорога» юридична адреса: м. Миколаїв вул. Новозаводська 7.

Частиною 2 статті 1187 цього Кодексу передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з приписів ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім представником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності з п. 1 ч. 2 цієї статті, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 року в справі №6-2808цс15 дійшов до висновку, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, позивач на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до комунального підприємства «Дорога», третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Дорога» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 25309 гривень 41 коп.

Стягнути з комунального підприємства «Дорога» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 гривень 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: Комунальне підприємство «Дорога», ЄДРПОУ 32333053, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7.

Третя особа: ОСОБА_3, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «05» листопада 2018 року.