Ухвала суду № 78170241, 21.11.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3125/16-ц

6/703/40/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

при секретарі Литвин Г.Т.

з участю державного виконавця Бабіченко І.Л.

представника заінтересованої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла подання державного виконавця Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3,-

встановив:

Державний виконавець Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним поданням мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні в Смілянському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження №55044567 від 03 листопада 2017 року з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №703/3125/16-ц 2/703/82/17 від 29 серпня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики в сумі 8496181 гривень 50 копійок, 3 % річних у розмірі 238499 гривень 76 копійок, а всього 8734691 гривня 26 копійок.

03 листопада 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та винесено відповідну постанову. В зв’язку з тим, що боржником в термін, встановлений на самостійне виконання рішення суду не виконано, державним виконавцем розпочато примусове виконання виконавчого документу.

06 листопада 2017 року направлено вимогу державного виконавця до боржника про необхідність з’явитися до Смілянського районного відділу ДВС для надання підтверджуючих документів про сплату боргу. Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на все майно боржника, про що внесено відповідні відомості до Державних реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна. 14 листопада 2017 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, яка направлена на виконання до ПАТ КБ «ПриватБанк» та стороні виконавчого провадження та постанова про розшук майна боржника, яка направлена до Національної поліції для виконання та стороні виконачого провадження до відома. 14 листопада 2017 року та 24 січня 2018 року державним виконавцем повторно направлено виклик боржника до державного виконавця.

У зв’язку з наявними обставинами та з метою своєчасного виконання рішення суду державний виконавець просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_3 за межі України.

В судовому засіданні державний виконавець подання підтримав, посилаючись на те, що ОСОБА_3 умисно ухиляється від виконання зобов’язань покладених на нього рішенням суду та свідомо перешкоджає його виконанню, просив встановити йому тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за договором позики в розмірі 8734691 гривню 26 копійок. ОСОБА_3 не виконує рішення суду та ухиляється від його виконання, в зв’язку з цим просила задовольнити подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов’язання за рішенням суду.

10 травня 2018 року представник боржника надіслав до суду заперечення на клопотання про обмеження у виїзді за кордон, в якому зазначив, що 12 лютого 2018 року він звернувся до Верховного Суду України з клопотанням № 516.2.123.120218 про зупинення виконання рішення суду, яке станом на 01 травня 2018 року не розглянуте. Також зазначив, що доказуванню підлягають факти ухилення боржником від виконання рішення суду можливості виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду відповідно розділам VІІ, ІХ ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того зазначив, що примусове виконання рішення суду триває з липня 2017 року, в межах проведення виконавчих дій державним виконавцем накладено лише арешт на майно боржника, однак до подання не долучено докази, які мали б підтвердити вчинення державним виконавцем дій, пов’язаних з реалізацією арештованого майна та погашення боргу боржником за рахунок реалізованого майна у першу чергу предмету іпотеки.

Вказав, що ухвалення судового рішення про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон буде прямим порушенням Конституції України та Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадські та політичні права, просив у задоволенні подання державного виконавця Смілянського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_3 за межі України до виконання зобов’язання за рішенням суду – відмовити.

ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Заслухавши пояснення, представника заявника, представника заінтересованої особи, вивчивши пояснення представника боржника, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає, що подання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 листопада 2017 року за виконавчим листом №703/3125/16-ц, 2/703/82/17 відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 8734691 гривень 26 копійок заборгованості за договором позики та 11373 гривень 95 копійок судових витрат (а.с. 4, 6).

З листа державного виконавця Смілянського РВ ДВС №5100/1098 від 03 листопада 2017 року вбачається, що на адресу боржника – ОСОБА_3 направлено до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 листопада 2017 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 703/3125/16 від 10 квітня 2017 року виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області (а.с. 3).

Як вбачається з листа державного виконавця Смілянського РВ ДВС № 14.20-41/5169 від 06 листопада 2017 року на адресу боржника – ОСОБА_3 направлено до відома постанову від 06 листопада 2017 року про примусове виконання виконавчого листа № 703/3125/16 від 10 квітня 2017 року виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області (а.с. 10).

06 листопада 2017 року державним виконавцем Смілянського РВ ДВС винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_3 (а.с. 11).

Як вбачається з постанови винесеної державним виконавцем 14 листопада 2017 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в Черкаському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», що належать ОСОБА_3 (а.с. 12).

14 листопада 2017 року державним виконавцем Смілянського РВ ДВС винесена постанова про розшук майна боржника (а.с. 13).

На запит державного виконавця Смілянського РВ ДВС направлено лист № 325 від 15 листопада 2017 року Сунківською сільською радою Смілянського району Черкаської області з якого вбачається, що ОСОБА_3 дійсно зареєстрований і проживає по вул. Миру (Чапаєва), 35 в с. Сунки Смілянського району Черкаської області. Документи на рухоме та нерухоме майно в сільській раді не перебувають (а.с. 16).

З листа № 55044567 від 07 листопада 2017 року Головного центру обробки спеціальної інформації вбачається, що громадянин ОСОБА_3 перетинав державний кордон України (а.с. 17).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Як передбачено ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Законодавством передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за сам факт наявності невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Під поняттям ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Так, на момент звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен відбутися і бути наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

В силу положень ст. 33 Конституції України особа, яка має невиконані договірні, аліментні та інші зобов'язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права та свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеному у цьому Пакті.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404 - VII державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням про стягнення періодичних платежів.

За змістом п. 3 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» підставою для звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є доведення факту зловживання боржником процесуальними правами чи невиконання обов’язків.

Згідно з Узагальненням судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 1 січня 2017 року на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов’язань повинен вже відбутися і бути об’єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов’язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 № 3857-XII право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань; такі обмеження можуть встановлюватися судом шляхом тимчасового затримання або вилученням паспорту громадянина України для виїзду за кордон, та п. 8 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов’язань, тобто наявність лише самого зобов’язання таким правом державного виконавця не наділяє.

За переконанням суду обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та отримував копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Однак, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_3 за кордон, державний виконавець не надав доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт) і відповідно бажає та має реальну можливість виїхати за межі України.

Крім того, з оглянутих матеріалів справи не вбачається, що боржник на момент звернення державного виконавця до суду із заявою про обмеження у праві виїзду за кордон, одержував виклики останнього про необхідність явки до державної виконавчої служби, що в свою чергу спростовує факт свідомого ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов’язань.

З пояснень, які були надані в судовому засіданні представником заінтересованої особи в частині звернення боржника та його представника до ВСУ з клопотанням щодо зупинення виконавчого провадження від 03 листопада 2017 року доводиться лише факт обізнаності вищевказаних осіб із перебуванням такого на виконанні у ДВС, однак не є підтвердженням ухилення боржника від виконання боргових зобов’язань.

Інших доказів ухилення боржника від сплати боргу учасниками справи не надано.

Враховуючи вищенаведене та відсутність доказів, які б свідчили про факт умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, суд приходить до беззаперечного висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язання за рішенням суду ОСОБА_3

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404 - VII, ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, п. 8 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, ст.ст. 260, 441 ЦПК України, Узагальненням судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 1 січня 2017 року, -

ухвалив:

У задоволенні подання державного виконавця Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 днів з дня її проголошення , особами, які не були присутніми під час судового розгляду справи протягом 15 днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Повний текст ухвали суду виготовлений 28 листопада 2018 року.

Головуючий: Опалинська О.П.