Рішення № 78166615, 23.11.2018, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5913/18

Провадження № 2-о/552/361/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2018 року м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі головуючого судді Миронець О.К., за участі секретаря судового засідання Рибальченко О.П. розглянувши цивільну справу за заявою В’ялої – ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Посольство ОСОБА_2 Федерації в Україні

ВСТАНОВИВ:

18.10.2018 В’яла – ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити факт загибелі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов’язків військової служби 29.08.2014 в районі населеного пункту Червоносільське, Амвросіївського району, Донецької області внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України. Свою заяву обґрунтовує тим, що вона є членом Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила Права». Батько її доньки ОСОБА_4 є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу у військовому резерві Національної гвардії України на посаді розвідника санітара 4 відділення 3 взводу спеціального призначення батальйону спеціального призначення військової частини 3027 та мав військове звання солдата резерву. Згідно розпорядження ГУ НГ України від 11.07.2014 №3/2/2-844т і розпорядження начальника Північного територіального управління від 11.07.2014 №1/5-200т солдат резерву ОСОБА_3 з 11.07.2014 був відряджений у зону бойових дій на сході України. 29.08.2014 виконуючи службово – бойові завдання ОСОБА_3 знаходився в складі автомобільної колони, яка рухалася у напрямку до населеного пункту Червоносільське Амвросіївського району Донецької області. На шляху до пункту призначення розпочався артилерійський обстріл колони з боку збройних формувань ОСОБА_2 Федерації, у ході якого автомобіль «ЗІЛ», на якому пересувався ОСОБА_3, влучив снаряд. Від вибуху військовослужбовців, які знаходились у кузові даного автомобіля, викинуло на землю. Згодом через засоби масової інформації було встановлено, що ОСОБА_3 загинув під час бою від отриманих вогнепальних поранень.

03.09.2014 до моргу Ленінського відділення Дніпропетровського обласного бюро судово – медичних експертиз, із зони бойових дій на сході України, а саме с. Червоносільське Амвросіївського району Донецької області, був доставлений труп невідомої особи чоловічої статі, якому присвоєно №679. Слідчим управлінням ГУМВС України в Дніпропетровській області 13.01.2015 року встановлено, що зазначений труп належить ОСОБА_3

Заявник вказує, що батько її доньки ОСОБА_3 загинув 29.08.2014 при виконанні обов’язків військової служби в районі населеного пункту Червоносільське Амвросіївського району Донецької області внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України та має на меті визначення статусу ОСОБА_3 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.

Заявник в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву де просила розглядати справу без її участі, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник Посольства ОСОБА_2 Федерації в Україні про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився.

Відповідно до ухвали судді Київського районного суду м.Полтави від 18.10.2018 відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Постановою Верховної ОСОБА_5 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_5 України» «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної ОСОБА_5 України "Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_2 Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил ОСОБА_2 Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і ОСОБА_2 Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту ОСОБА_2 Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

З даної заяви Верховної ОСОБА_5 України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації захопили будівлі ОСОБА_5 Міністрів та Верховної Ради Автономної ОСОБА_6 Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння нерегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації, а Чорноморський флот ОСОБА_2 Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії "Русское единство" ОСОБА_7 проголосив себе головою ОСОБА_5 Міністрів Автономної ОСОБА_6 Крим та закликав президента ОСОБА_2 Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент ОСОБА_2 Федерації звернувся до ОСОБА_5 Федерацій Федеральних зборів ОСОБА_2 Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - Автономної ОСОБА_6 Крим та міста Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної ОСОБА_6 Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної ОСОБА_6 Крим до складу ОСОБА_2 Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім ОСОБА_2 Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної ОСОБА_5 ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".

17.03.2014 Верховна ОСОБА_5 Автономної ОСОБА_6 Крим, розпущена постановою Верховної ОСОБА_5 України від 15.03.2014 № 891-VІІ, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 самозвані представники Верховної ОСОБА_5 Автономної ОСОБА_6 Крим підписали з президентом ОСОБА_2 Федерації "Договір про прийняття до ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_6 Крим і створення у складі ОСОБА_2 Федерації нових суб'єктів".

21.03.2014 владою ОСОБА_2 Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".

Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VІІ від 15.04.2014 року,із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 року № 685-VІІІ ОСОБА_6 Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.

Незаконно анексувавши ОСОБА_6 Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_2 Федерації озброєні формування проголосили створення так званих "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

Згідно з постановою Верховної ОСОБА_5 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_5 України» «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків", від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за наступними обставинами.

Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян ОСОБА_2 Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами ОСОБА_2 Федерації батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.

11.05.2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної ОСОБА_6" та "Донецької Народної ОСОБА_6". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме так звані "Луганська Народна ОСОБА_6" та "Донецька Народна ОСОБА_6" не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.

На засіданні ОСОБА_5 Безпеки ООН, яке відбулося 29.08.2014 року, в зв’язку з агресією ОСОБА_2 Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».

Нерегулярні збройні формування, задіяні ОСОБА_2 Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси. Це підтверджувалося численними затриманими військовослужбовцями Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації.

Підтвердженням окупації ОСОБА_2 Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ ОСОБА_2 Федерації.

Дані відомості підтверджуються наступним доказами.

За оперативною інформацією Інформаційно-аналітичного центру РНБОУ 23.10.2016 року, проросійські бойовики вели активні бойові дії на Донецькому напрямку. Так бойові дії в авдіївській промзоні з короткими перервами тривали 6,5 годин. Окупанти активно застосовували міномети, гармати, танки. Загальна кількість випущених боєприпасів з важкого озброєння-понад 100. Зокрема, на Світлодарській дузі, в Зайцевому, Новгородському відбулися потужні ворожі обстріли з мінометів та БМП.

Виходячи із змісту статті «У Зайцевому бойовики із забороненої 120-мм міни розтрощили житловий будинок» від 24.10.2016 року, вбачається, що у Зайцевому прямим влучанням ворожої 120-мм міни знищено будинок місцевих жителів. Район населеного пункту Зайцеве, який розташований неподалік міста Горлівка, був одною з гарячих точок конфлікту на Донбасі. Ворог, як завжди, гатив по українських військових з різного озброєння: мінометів різних калібрів, станкових та ручних противотанкових гранатометів та стрілецької зброї.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Україною, за наслідками військової агресії ОСОБА_2 Федерації, прийнято постанову Верховної ОСОБА_5 України від 17.03.2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до абз.2 Постанови Верховної ОСОБА_5 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_5 України» Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами ОСОБА_2 Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія ОСОБА_2 Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_6 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.

Також Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 27.01.2015 року № 129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_5 Європи, Парламентської ОСОБА_5 НАТО, Парламентської ОСОБА_5 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_5 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання ОСОБА_2 Федерації державою-агресором.

Силові дії ОСОБА_2 Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «;d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної ОСОБА_5 ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.

Військові дії ОСОБА_2 Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.

Резолюцією Парламентської ОСОБА_5 Європи від 09 квітня 2014 року рішуче засуджено дозвіл ОСОБА_2 Федерації Росії на застосування військової сили в Україні, російську військову агресію та подальшу анексію Криму, що є явним порушенням міжнародного права.

Резолюцією Європарламенту (2014/2965 (RSP)) від 15 січня 2015 року щодо ситуації в Україні рішуче засуджено агресивну та експансіоністську політику Росії, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського Союзу, включаючи незаконну анексію Криму та ведення неоголошеної гібридної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкреслює, що такі дії є порушенням міжнародного права.

Резолюція Парламентської ОСОБА_5 Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони ОСОБА_2 Федерації.

При вирішенні даної справи суд встановив, що факти збройної (військової) агресії ОСОБА_2 Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно із нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Як вбачається з ч.3 ст.82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Жатовецької О.І. від 13.01.2015 року труп особи чоловічої генетичної статі №679 визнано як гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання якого зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до витягу з наказу №113від 18.05.2015 року командира військової частини 3027 Національної гвардії України солдат резерву ОСОБА_3, розвідник – санітар 4 відділення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення, який народився 28.02.1978 року та прийнятий на службу у військовому резерві 07.08.2014 року наказом командира частини від 07.07.2014 року №136, загинув 29.08.2014 року у с. Червоносільське Донецької області під час проведення антитерористичної операції, похований 07.02.2015 року на ОСОБА_8 кладовища в місті Полтаві. Члени сім’ї, батьки, утриманці: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4.

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-КЕ №128609 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, її батьком записаний ОСОБА_3, матір’ю ОСОБА_1.

Відповідно до акту №19/15 про нещасний випадок загибель солдата резерву ОСОБА_3 сталась в період проходження служби при виконанні службових обов’язків пов’язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю.

Вищевикладені докази підтверджують факт загибелі ОСОБА_3, і встановлюють причинний зв'язок між його смертю та проходженням військової служби на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії ОСОБА_2 Федерації.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий ОСОБА_2 Федерацією, ОСОБА_3, отримав поранення, від якого загинув, внаслідок саме військової агресії ОСОБА_2 Федерації на території Донецької області було порушено право ОСОБА_3 на життя і здоров’я, передбачене ст.27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 загинув, при виконанні обов’язку військової служби 29.08.2014 року на території Донецької області, в районі с. Червоносільське Амвросіївського району Донецької області, яке сталося внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України та те, що встановлення даного факту заявнику необхідно для визначення статусу як жертви міжнародного збройного конфлікту, тобто як особи, яка перебувала під захистом конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, що обумовлює винекнення прав та обов’язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 253-265,315 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Заяву В’ялої – ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов’язків військової служби 29.08.2014 року в районі населеного пункту Червоносільське, Амвросіївського району Донецької області внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського Апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.11.2018.

СУДДЯ О.К. МИРОНЕЦЬ