Ухвала суду № 78165333, 26.11.2018, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2133/17

УХВАЛА

26 листопада 2018 року м.Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Свояка Д.В.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні усну заяву представника відповідача ОСОБА_2 про відвід судді в цивільній справі № 373/2133/17 за позовом ОСОБА_3 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», третя особа генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_4 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 15.11.2018 провадження в даній справі зупинено для визначення судді для розгляду питання про відвід судді Керекезі Я.І. в порядку, встановленому ст.33 ЦПК України, який був заявлений в усній формі представником відповідача ОСОБА_2, зважаючи на те, що відсутні підстави для визнання заявленого відводу обґрунтованим.

В своїй усній заяві представник відповідача ОСОБА_2 посилався на інші підстави, які, за його твердженням, свідчать про упередженість складу суду, недотримання суддею норм цивільно-процесуального законодавства, оскільки він заявляв клопотання про винесення окремої ухвали не щодо прийнятого судового рішення, а щодо порушення судом норм ЦПК, який передбачає, що суд розглядає клопотання і приймає відповідне рішення по порядку вчинення процесуальних дій.

Також посилається на те, що ним було заявлено клопотання про винесення окремої ухвали, але суд, в порушення вимог ЦПК, не видалився в нарадчу кімнату для цього. Вважає, що суд не знає норми ЦПК, і він буде виносити питання щодо направлення до Вищої ради правосуддя стосовно проведення тестування суду, в зв’язку з чим просить задовольнити клопотання щодо відводу.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 як на підставу відводу судді Керекезі Я.І. вказав порушення строків розгляду справи.

На пропозицію суду оформити свою заяву чітко в письмовій формі із зазначенням відповідного обґрунтування представник відповідача ОСОБА_2 відмовився.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018 для розгляду справи про відвід судді визначено головуючого суддю Свояка Д.В.

У судове засідання 26.11.2018 учасники справи та суддя, якій заявлено відвід, не з’явились. Про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань суду не подавалось.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в його неупередженості або об’єктивності.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частинами 1, 2 ст. 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до положень ч.ч.1 – 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні (п.п. 126, 127) у справі «Агрокомплекс проти України» (Заява № 23465/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно питання «безсторонності» у розумінні пункту 1 статті 6, в усталеній практиці Суду чітко визначено, що стосовно цієї вимоги існують два критерії: суб’єктивний і об’єктивний. Передусім, суд має бути безстороннім з суб’єктивної точки зору, тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-яку особисту прихильність або упередженість чи зацікавленість. Якщо немає доказів протилежного, діє презумпція особистої безсторонності. По-друге, суд має також бути безстороннім з об’єктивної точки зору - тобто, забезпечувати достатні гарантії для виключення будь-якого обґрунтованого сумніву з цього приводу (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Кіїскінен проти Фінляндії» (Kiiskinen v. Finland), заява № 26323/95, ECHR 1999-V (витяги)). Зокрема, при застосуванні об’єктивного критерію необхідно визначити, чи існують, окрім поведінки самих суддів, безсумнівні факти, що можуть служити підставою для сумніву в їхній безсторонності (див. рішення у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], заяви № 39343/98 та інші, п. 191, ECHR 2003-VI).

При вирішенні питання щодо наявності у певній справі обґрунтованих підстав для сумніву у дотриманні цих вимог, позиція відповідної особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можна вважати такий сумнів об’єктивно обґрунтованим (див. зазначене рішення у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands), п. 194).

У пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти України» (Заява №36655/02) зазначає, що розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору (див. серед іншого Frydlender v. France, N 30979/96, параграф 43, ECHR 2000-VII).

Щодо заявлених представником відповідача підстав для відводу судді Керекези Я.І.

1.Порушення суддею норм ЦПК України у частині відмови від видалення до нарадчої кімнати для розгляду його клопотання про винесення окремої ухвали щодо можливих фальсифікацій доказів позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст.258 ЦПК України процедурні питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до ч. 4 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

При розгляді питання про відвід судді суд не вдається до оцінки правомірності прийнятих цим суддею рішень.

Водночас, зважаючи на те, що представником відповідача у судовому засіданні 15.11.2018 заявлялось саме клопотання про винесення окремої ухвали, розгляд цього клопотання здійснювався головуючою у цій справі в порядку, визначеному для розгляду клопотань. Судом не здійснювалось винесення окремої ухвали. При цьому, ст. 353 ЦПК України не передбачено право окремого оскарження ухвали суду за результатами розгляду клопотання про винесення окремої ухвали.

Отже, виконання судом приписів закону не може свідчити про його упередженість.

2.Незнання суддею норми ЦПК України і, у зв’язку з цим, бажання представника відповідача винести питання щодо направлення до Вищої ради правосуддя стосовно проведення тестування судді.

Відповідно до положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до компетенції Вищої ради правосуддя не віднесено питання «проведення тестування суддів».

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Обставини незнання суддею Керекезою Я.Г. норм ЦПК України при розгляді заяви представника відповідача про відвід судді Керекезі Я.І. не доведено жодним доказом.

Також, зазначена обставина не може сама по собі свідчити про обставини наявності сумніву в неупередженості або об’єктивності судді.

3.Порушення строків розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд цієї справи здійснюється один рік. Водночас, протягом останнього року судочинство у Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області мали право здійснювати лише 2 судді, у тому числі суддя Керекеза Я.І., з 7 - за штатом.

У зв’язку з цим, рівень навантаження на одного суддю, у тому числі суддю Керекеза Я.І., був приблизно у 10 разів вищий за нормативний.

Крім того, оцінюючи складність справи та поведінку учасників справи, не можна констатувати факт порушення розумного строку розгляду цієї справи, оскільки матеріали справи вже складаються з 3-х томів, у тому числі зважаючи на неодноразові заяви та клопотання учасників справи.

Доказів умисного затягування суддею Керекезою Я.І. розгляду цієї справи суду не надано.

Аналіз статті 262 ЦПК України дає підстави для висновку, що винесення окремої ухвали судом є його правом, а не обов’язком.

Також, зважаючи на характер заявленого клопотання представника відповідача ОСОБА_2, яке по суті стосується перевірки обставин наявності ознак злочину при використання документів, що додані до матеріалів справи, суд доходить висновку, що реалізація права представника відповідача ОСОБА_2 на захист його або його довірителя прав чи інтересів має здійснюватися в порядку, визначеному ст. 214 КПК України.

У даному випадку, зважаючи на порядок з’ясування обставин та дослідження доказів, встановлений в ухвалі від 23.10.2018 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, суд не дійшов до стадії дослідження письмових доказів й, відповідно, не мав підстав для оцінки наявності ознак кримінального правопорушення у контексті фальсифікації доказу.

За таких обставин суд доходить висновку про безпідставність заявленого представником відповідача ОСОБА_2 відводу судді Керекезі Я.І., що може свідчити про затягування розгляду справи.

На підстави вищевикладеного, керуючись ст.40 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_2 про відвід судді Керекезі Ярославі Ігорівні у цій справі.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Д. В. Свояк