Постанова № 7816412, 29.01.2010, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

Справа № 2а-433

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Бухтіярова І.О., розглянувши у письмовому провадженні справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 19.11.2009 року з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки , посилаючись на наступні обставини: вона є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, має 1 категорію та 2 групу інвалідності.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” їй як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідач в порушення вищеназваного Закону щорічно виплачував компенсацію на оздоровлення за 2004 рік - 26,70 гривень, 2005 рік - 120,00 гривень, 2007 рік - 120,00 гривень, 2008 рік - 120,00 гривень. При виплаті компенсацій на оздоровлення відповідач користувався підзаконними актами – постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, № 562 від 12.07.2005 року, які значно звужують право позивача на отримання матеріальної допомоги, що суперечить ст. 22 Конституції України. Вона недоотримала щорічну компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2004-2008 роки в розмірі 7548,30 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

Сторони у справі: позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради за довіреністю ОСОБА_3, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність. У судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву в якій просив позов задовольнити та справу слухати в його відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутність. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується посвідченням Серії А № 027118.

Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до довідки про виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2004 рік виплачена у розмірі 26,70 гривень, допомога за 2005 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2007 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень, допомога за 2008 рік виплачена у розмірі 120,00 гривень.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1 категорії встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року

Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному обсязі, відповідач посилається на ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки до 01.01.2006 року правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Дійсно, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закон 796-ХИ в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

01 січня 2008 року діяв Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни, зокрема, абзаців 3-4 частини 1, частини 3 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсації у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/208 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у тому числі і положення, яким зупинено на 2008 рік дію абзаців 3-4 частини 1, частини 3 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсації у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік у сумі 26,70 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 290,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2004 рік повинен складати 1450,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2004 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1450,00 - 26,70 = 1423,30 гривні.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік у сумі 120,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 332 гривні, тобто розмір допомоги за 2005 рік повинен складати 1660,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2005 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1660,00 - 120,00 = 1540,00 гривень.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік у сумі 120,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 440,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2007 рік повинен складати 2200,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2007 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2200,00 - 120,00 = 2080,00 гривень.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік у сумі 120,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 525,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2008 рік повинен складати 2625,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2008 рік з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2625,00 - 120,00 = 2505,00 гривень.

Усього розмір недоотриманої позивачем допомоги на оздоровлення складає 7 548,30 гривень.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 17-20, 69-72, 86, 88, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України (бюджетна програма – «Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» код програмної класифікації видатків (КПКВ)-2501250, рахунок 35215039001469 у ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25987214, код економічної класифікації видатків (КЕКВ)-1341) на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2 004, 2005, 2007, 2008 роки у розмірі 7 548 гривень 60 копійок .

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається в Донецький адміністративний апеляційний суд через даний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька ОСОБА_4