Рішення № 78158550, 19.11.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/763/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бойчука Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Чернівецького обласного військового комісаріату, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Чернівецького обласного військового комісаріату, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату щодо не направлення до Міністерства оборони України його заяви з доданими до неї документами для розгляду питання про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності.

- зобов'язати Чернівецький обласний військовий комісаріат оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у Збройних Силах та в період з 28.04.1986 року по 06.08.1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок проходження військової служби отримав захворювання, яке пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Звертав увагу суду на те, що згідно довідки до акту МСЕК серії 12 ААБ № 043387 від 05.03.2018 року - під час первинного огляду позивачу встановлено II групу інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням. В подальшому під час повторного огляду, згідно довідки до акту МСЕК серії 12ААА № 951796 від 10.05.2018 року йому встановлено II групу інвалідності безтерміново у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зважаючи на викладене, з метою реалізації права на грошову допомогу, позивач 26.05.2018 року звернувся із заявою до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону Ураїни "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надавши всі необхідні документи. 26.06.2018 року листом відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлено пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, а тому відсутні підстави для направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

03.09.2018 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що обов'язок військового комісаріату перевіряти наявність підстав для призначення одноразової грошової допомоги підтверджується вказівками та розпорядженнями керівництва Міністерства оборони України.

Зокрема, зазначеними розпорядженнями вказано на особисту відповідальність військових комісаріатів за повноту оформлення документів та перевірку наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги, в тому числі вказано на безпідставність направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України осіб, у яких завершились терміни для звернення за призначенням і виплатою такої допомоги, що має місце в даному випадку.

Звертав увагу суду на те, що відповідач керуючись вимогами статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 зі змінами, та у відповідності покладених функцій щодо оформлення та подання документів на звільнених осіб до Комісії Міністерства оборони України, з урахуванням роз'яснень (вказівок) Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2017 року №248/3/6/307 від 19.01.2018 року №248/3/6/177, прийняв рішення про відсутність підстав для направлення документів позивача на розгляд комісії МО України у зв'язку з тим, що інвалідність позивачу було встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення з строкової військової служби.

На думку відповідача позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Чернівецького обласного військового комісаріату та зобов'язання вчинити певні дії є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи та аргументи наведенні в адміністративному позові.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно архівної довідки № 5/19-К-326 від 23.05.1995 р., виданої Центральним архівом військ внутрішньої і конвойної охорони МВС України та військового квитка серії НОМЕР_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу у Збройних Силах та в період з 28.04.1986 року по 06.08.1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. (а.с.11-13)

Згідно експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 25 квітня 2018 року встановлено, що внаслідок проходження військової служби позивач отримав захворювання, яке пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с.14)

Згідно довідки до акту МСЕК серії 12 ААБ № 043387 від 05.03.2018 року, під час первинного огляду позивачу встановлено II групу інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням.(а.с.15)

Згідно довідки до акту МСЕК серії 12 ААА № 951796 від 10.05.2018 року позивачу встановлено II групу інвалідності безтерміново у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с.16)

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення № 3665 від 15.06.2018 року - ОСОБА_3, 1967 року народження, житель с. Тарасівці, перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід II групи І категорії та особа з інвалідністю внаслідок війни II групи (захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) та має право на пільги згідно чинного законодавства. Згідно ч. 1 ст.48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, управління праці ОСОБА_3 не виплачувало. (а.с.17)

26 травня 2018 року позивач звернувся із відповідною заявою до Чернівецького обласного військового комісаріату, додавши всі необхідні документи.

26 червня 2018 року листом № 1014/соц Чернівецький обласний військовий комісаріат, посилаючись на п.6 ч.2. ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" повідомив, що оскільки інвалідність позивачу встановлено пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, то права на отримання грошової допомоги позивач не має, а відтак підстави для направлення документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України відсутні. (а.с.18)

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Пунктом 6 частини 2 статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Частиною 9 статті 16-3 вищезазначеного закону передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 11 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі Порядок №975) військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що з метою реалізації права на отримання вищезгаданої грошової допомоги, 26 травня 2018 року позивач звернувся із відповідною заявою до посадових осіб відповідача, додавши всі необхідні документи.

Компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно частини 1 статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач не отримував, що встановлено на підставі довідки Управління праці та соціального захисту населення Новоселицької РДА від 15.06.2018 року № 3665.

26 червня 2018 року листом № 1014/соц Чернівецький обласний військовий комісаріат, посилаючись на пункт 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" повідомив, що оскільки інвалідність позивачу встановлено пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби то права на отримання грошової допомоги позивач не має, а відтак і відсутні підстави для направлення документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України відсутні.

Частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

З аналізу норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вбачається, що застосування ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року у справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 року у справі № 21-135а15.

Також аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №372/1258/16-а та постанові Верховного Суду від 01.08.2018 року по справі № 750/5060/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, пунктами 12 та 13 Порядку № 975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу, в даному випадку Чернівецькій обласний військовий комісаріат подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Отже, Порядком № 975 саме до дискреційних повноважень Міністерства оборони України віднесена можливість прийняти рішення про призначення, або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не наділений повноваженнями на самостійне визначення наявності або відсутності в осіб права на призначення чи відмови в отриманні одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, яка пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.

На думку суду, всупереч викладеним у пункті 13 Порядку № 975 положенням, відповідач вийшов за межі наданих чинним законодавством України повноважень та фактично, не маючи на то законних підстав, самостійно розглянув подану позивачем заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняв рішення про відсутність у позивача права на її отримання.

Таким чином, Чернівецьким обласним військовим комісаріатом було проігноровано свій обов'язок, визначений п.13 Порядку № 975, щодо направлення заяви позивача та доданих до неї документів на адресу Міністерства оборони України чим, у свою чергу допущено протиправну бездіяльність відносно останнього оскільки бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як пасивну поведінку, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Окремо суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з підстав наведених вище.

Оскільки позивач, на підставі вимог статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, та не сплачував його, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю .

2. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату щодо не направлення до Міністерства оборони України заяви ОСОБА_3 з доданими до неї документами для розгляду питання про призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності.

3. Зобов'язати Чернівецький обласний військовий комісаріат оформити та подати до Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

4. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код РНОКПП: НОМЕР_1)

Відповідач - Чернівецький обласний військовий комісаріат (вул. О.Кобилянської, 32, м.Чернівці, 58002 код ЄДРПОУ: 08118534)

Суддя Боднарюк О.В.