Рішення № 78156711, 27.11.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 р. Справа № 1440/2491/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 до відповідачів:1. Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 2. ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54020 про:скасування постанови від 24.09.2018 року ВП № 56616235,ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – позивач, ГУ ПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі – відповідач 1, ВПВР УДВС ГТУЮ) та ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі – відповідач 2, ГТУЮ) про скасування постанови від 24.09.2018 року про накладення штрафу в межах виконавчого провадження ВП № 56616235 у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалами від 06.11.2018 року суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та залучив до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення суду яке необхідно було виконано, має «зобов’язальний» характер. Так, рішення суду, що підлягало виконанню містило вимогу: зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2. ГУ ПФУ своєчасно, в межах терміну, що був визначений державним виконавцем, здійснило перерахунок пенсії стягувачу (ОСОБА_2Є.) та, відповідно до приписів Постанови № 103 сплатило частину сум недоотриманої стягувачу пенсії, повідомивши ВПВР УДВС ГТУЮ про це листом. Позивач зазначає, що повністю виплатити нараховану різницю пенсії на корить стягувача ГУ ПФУ не в змозі через брак грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення. Таким чином, дії позивача щодо не повної виплати різниці пенсії не носять умисних характер по ухиленню від виконання рішення суду. Постанова же про накладення штрафу, як захід примусу в межах виконавчого провадження може бути винесена державним виконавцем за умови, встановлення останнім, що бездіяльність боржника у виконавчому провадженні є зухвалою. Позивач зазначає, що оскільки на виконання рішення суду ним вчиненні всі залежні від нього дії, а відсутність фінансування є поважною причиною не повного розрахунку зі стягувачем, та ця причина ні яким чином не залежить від волі позивача, то постанова про накладення штрафу винесена ВДВС УДВС ГТУЮ безпідставно та належить скасуванню.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова № 103), на яку посилається позивач, не регулює порядок виконання судових рішень, та її норми в жодному випадку не є підставою для звільнення суб’єкта владних повноважень від виконання обов’язків, що покладені на нього судовим рішенням. Матеріали виконавчого провадження підтверджують, що станом на 26.11.2018 року рішення суду позивачем в частині виплати заборгованості з пенсії за період з 01.01.2016 року не виконано. Враховуючи викладене, державним виконавцем правомірно було винесено постанову про накладення штрафу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року у справі № 817/579/18 зобов’язано ГУ ПФУ провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та довідки від 04.05.2017 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2016 року, яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Миколаївській області, починаючи з 01.01.2016 року.

На виконання зазначеного рішення суд 29.05.2018 року видав виконавчий лист.

Виконавчий лист пред’явлений стягувачем (ОСОБА_2Є.) до виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ.

18.06.2018 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56616235 по примусовому виконанню виконавчого листа від 29.05.2018 року у справі № 814/579/18. У постанові про відкриття виконавчого провадження держаним виконавцем боржнику (ГУ ПФУ) був встановлений строк для добровільного виконання рішення суду.

ГУ ПФУ листом від 10.07.2018 року № 5321/08 повідомило відповідача, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року у справі № 814/579/18 ним проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2, починаючи з 01.01.2016 року. З резолютивної частини рішення вбачається, що зобов’язання суду про виплату пенсії не вказує на одноразовий платіж. Той факт, що виплата буде проведена в повному обсязі підтверджується дорученням з відкладеною виплатою. Про повне виконання судового рішення ОСОБА_2 повідомлено листом ГУПФУ від 02.05.2018 року № 2084/03.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ від 24.09.2018 року в рамках виконавчого провадження ВП № 56616235 при примусовому виконанні виконавчого листа від 29.05.2018 року у справі № 814/579/18, винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ штрафу у розмір 5100,00 грн.

Оскаржувана постанова про накладення штрафу вмотивована тим, що ГУ ПФУ на виконання рішення суду та вимог державного виконавця у зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк не виплатило стягувачу різницю між проведеним перерахунком та вже виплаченою пенсією. Таким чином, державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду позивачем виконано не в повному обсязі.

Так, згідно ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі – Закон України № 1404), за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже, підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання рішення суду боржником без поважних причин. Таким чином, суд зауважує, що передумовою винесення постанови про накладення штрафу є обов’язок державного виконавця встановити причини невиконання або не повного виконання рішення суду. Крім того, державний виконавець повинен встановити поважність або не поважність причини через які боржник не виконав рішення суду.

Державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.

Суд звертає увагу на те, що в рішенні суду, яке виконувалося примусово в межах виконавчого провадження ВП № 56616235 не йшлося про зобов’язання ГУ ПФУ (боржника за виконавчим провадження) провести одноразову виплату різниці між складеним перерахунком та вже виплаченою пенсією. Таким чином, оскільки в рішенні суду не визначений шлях одноразової виплати певної суми та рішення суду носить виключно зобов’язальний характер, з урахуванням прийнятої Постанови № 103, а також з урахуванням того що стягувачу вже було частково сплачена різниця перерахунку, суд приходить висновку, що рішення суду зобов’язального характеру виконано ГУ ПФУ в повному обсязі, до відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено ДВС листом від 10.07.2018 року. А відтак, у відповідача не було жодних підстав виносити постанову про накладення штрафу.

Із наданих сторонами доказів судом встановлено, що ГУ ПФУ виконано рішення в добровільному порядку, саме в той спосіб, який визначено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року у справі № 814/579/18. При цьому суд звертає увагу, що даним рішенням суду не присуджено до стягнення суми пенсії, а саме зобов’язано здійснити її перерахунок та виплату, що і було вчинено позивачем.

Суд зауважує, що вказаний перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 здійснено позивачем у встановлений чинним законодавством спосіб, а саме відповідно до Постанови № 103.

Варто відмітити, що орган державної влади при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 року

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірності накладення штрафу на позивача. Натомість ГУ ПФУ надано достатньо доказів в підтвердження правомірності його дій та вчасного виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 159, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) до Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34889877) та ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 34889877) – задовольнити.

2. Скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 24.09.2018 року за виконавчим провадженням ВП № 56616235 про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П’ятогого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.11.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська