Рішення № 78156663, 23.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №466/8659/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Жовковської Ю.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов’язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,-

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова із позовом до Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про зобов’язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні пільгової пенсії за віком, оскільки наданими позивачем документами підтверджується наявність у нього права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 10.11.2017 року було відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 28.12.2017 року, відповідно до ст.ст.20, 29 КАС України, адміністративну справу передано за підсудністю для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року було передано на розгляд Шевченківського районного суду м.Львова.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 року було скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року, а справу №466/8659/17 направлено до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року продовжено розгляд адміністративної справи.

На заперечення позовних вимог відповідачем 02.10.2018 року подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за ОСОБА_4 №2, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв’язку з відсутністю правових підстав.

Протокольною ухвалою суду від 11.10.2018 року здійснено заміну первинного відповідача – Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова на належного – Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

17.10.2018 року позивач подав до суду письмові пояснення щодо підставності позову.

05.11.2018 року від відповідача надійшли до суду заперечення щодо відповіді на відзив.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позові і письмових поясненнях, просили суд позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2017 року позивачем подано до Личаківського об’єднаного УПФУ м.Львова заяву про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за ОСОБА_4 №2.

Рішенням відповідача від 11.10.2017 року №16 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових за ОСОБА_4 №2, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв’язку з відсутністю правових підстав та зазначено, що згідно з наданими заявником документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 8 місяців 9 днів (при необхідному – 26 років 6 місяців), пільговий стаж за ОСОБА_4 №2 - 12 років 4 місяці 10 днів (при необхідному 12 років 6 місяців).

Позивач маючи намір отримувати пенсію за віком на пільгових умовах за ОСОБА_4 №2, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернувся до суду з означеним позовом.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно статей 1, 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 100 Закону передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно із п.«б» ч.1 ст.13 вказаного Закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за ОСОБА_4 №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок.

Відповідно до чинного за період роботи позивача ОСОБА_4 №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, позиція 33 Розділу ХХХIII «Загальні професії», право на пільгове пенсійне забезпечення передбачається, зокрема, електрогазозварювальникам, зайнятих на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3-го класу небезпеки; електрозварювальникам на напівавтоматичних і автоматичних машинах , зайнятих зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3-го класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварників ручного зварювання, газозварників.

Згідно норм частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону №1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону №1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону №1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов’язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а не працівника.

У відповідності до записів трудової книжки позивача, він працював:

-з 13.12.1984 по 01.04.1985 року – на посаді учня видувальника Стрийського склозаводу;

-з 09.02.1988 року по 30.04.1988 року – на посаді учня електрозварника кузовного цеху Львівського автобусного заводу;

-з 01.05.1988 року по 31.12.1988 року – на посаді електрозварника 1 розряду того ж цеху Львівського автобусного заводу;

-з 01.01.1989 по 30.06.1996 року – на посаді електрозварника ручної зварки 2 розряду ВАТ «Львівський автобусний завод»;

-з 01.07.1996 року по 17.02.1999 року – на посаді електрозварника 2 розряду ручної зварки кузово-складального корпусу №2 ВАТ «Львівський автобусний завод»;

-з 18.02.1999 року по 30.06.2002 року – на посаді електрозварника 2 розряду ручної зварки кузовного виробництва ВАТ «Львівський автобусний завод»;

-з 01.07.2002 року по 31.08.2003 року – на посаді електрозварника 3 розряду ручної зварки в цьому ж цеху ВАТ «Львівський автобусний завод»;

-з 01.09.2003 року по 30.09.2005 – на посаді електрозварника на напівавтоматичних машинах 3 розряду кузовного виробництва ЗАТ «Львівський автобусний завод»;

-01.10.2005 року по 02.11.2006 року – на посаді електрозварника на напівавтоматичних машинах 4 розряду в цьому ж виробництві ЗАТ «Львівський автобусний завод».

За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній», у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Пунктом 3 Порядку застосування ОСОБА_4 №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від18листопада 2005 року №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються ОСОБА_4, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до ОСОБА_4 за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норм Закону №1788-XII та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у ОСОБА_4 №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв’язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах ПФУ зобов’язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, з них на зазначених роботах із шкідливими і важкими умовами праці за ОСОБА_4 №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. У разі прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, ПФУ повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу, суд в даному випадку перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З наданих позивачем копій сторінок трудової книжки та довідок від 25.09.2015 року №359, №34 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів чітко вбачається період роботи позивача на посадах зі шкідливими і важкими умовами праці, які відносяться до ОСОБА_4 №2, професія/посада, характер виконуваної роботи. Надані позивачем довідки містять інформацію щодо умов праці ОСОБА_1, часу його роботи та інше.

Довідки від 25.09.2015 року №359, №34 є належним доказом того, що місце праці позивача дає йому право на зарахування його стажу до пільгового. Тобто, суд зазначає, що у періоди з 01.05.1988 року по 31.08.2003 року та з 01.09.2003 року по 30.09.2005 року позивач виконував роботу зі шкідливими умовами праці і відпрацьований час слід зарахувати до пільгового стажу.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Як вбачається зі змісту довідок про підтвердження трудового стажу - періоди роботи, професія (посада), за якою позивач працював у спірні періоди, не мають розбіжностей та співпадають. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені в довідках та у трудовій книжці, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацію, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення.

Так, за результатами розгляду матеріалів справи судом встановлено, що Пенсійним органом не зараховано до загального стажу позивача період його роботи: в господарстві з 15.05.1987 року по 12.10.1987 року (справка від 12.10.1987 року), в господарстві з 05.04.1983 року по 23.05.1983 року (довідка від 23.02.1983 року), в колгоспі з 15.05.1986 року по 30.12.1986 року (справка від 02.04.1987 року) та з 01.09.1983 року по 15.01.1984 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає що рішення відповідача про відмову в призначенні пільгової пенсії, прийнято без належного розгляду документів, що були долучені позивачем до заяви.

При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв’язку з чим відсутні підстави для зобов’язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, наявні підстави для захисту прав ОСОБА_1, однак у спосіб, що обраний судом, а не визначений позивачем, виходячи з меж заявлених позовних вимог, а саме: шляхом зобов’язання ГУПФ України у Львівській області здійснити повторний розгляд питання про призначення позивачу пільгової пенсії.

Щодо вимоги позивача зобов’язати відповідача призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах, згідно «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

В той же час, застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд враховує, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача в межах своєї компетенції розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

При цьому, згідно ч.4 ст.245КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб’єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Зокрема, такого висновку дотримується Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» (від 23 січня 2014 року).

Таким чином, обов’язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, суд окремо звертає увагу відповідача на необхідність при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зокрема, з урахуванням висновку про те, що стаж роботи підтверджений необхідними записами у трудовій книжці, наявних копій довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.09.2015 року №359, №34, наказу про проведення атестації робочого місця тощо.

За наведених підстав, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення із виходом за межі позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений судовий збір у сумі 320,00 грн.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов’язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах задоволити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії, згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.09.2015 року №359, від 25.09.2015 року №34, із врахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (79020, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 листопада 2018 року.