Рішення № 78155899, 16.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 р. Справа№805/3294/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправною відмови у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 19.10.17 року,

від відповідача – ОСОБА_3, довіреність від 29.12.2017 року № 07/9329

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Держпраці в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, яка викладена у відповіді ГУ Держпраці від 22 листопада 2017 року №04.5/8134;

- зобов’язати ГУ Держпраці утворити комісію з розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання;

- зобов’язати ГУ Держпраці відшкодувати завдану незаконними діями моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 06 вересня 2011 року Горлівська міська санітарно-епідеміологічна станція Донецької обласної санітарно-епідеміологічної станції надала інформаційну довідку про умови праці № 293/04, в якій зазначено, що умови та характер праці газозварювальника відносяться до 3 класу 1 ступеня по мікроклімату; 3 класу 2 ступеня по шуму.

24 березня 2015 року позивач отримав медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії Інституту медицини праці національної академії медичних наук України за № 595, яким вперше було встановлено, що захворювання є професійним із висновком – пневмоконіоз. 22 серпня 2017 року позивачем повторно був отриманий медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії Інституту медицини праці Національної академії медичних наук України за № 1770 з висновком: пневмоконіоз.

29 квітня 2015 року позивач звернувся до Державної санітарно-епідеміологічної служби в Харківській області із заявою, в якій просив утворити комісію з розслідування причини виникнення професійного захворювання та скласти акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4. У відповідь Державна санітарно-епідеміологічна служба в Харківській області зробила посилання на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» № 1232 від 30 листопада 2011 року, листи Держсанепідслужби України від 14 лютого 2015 року № 04.01-07-123-і та від 09 квітня 2015 року № 04.01-07-291-і та отриманих роз’яснень Фонду та рекомендувала звернутись до Головного Управління Держсанепідслужби у Донецькій області для оформлення акту проведення розслідування причин виникнення хронічного захворювання за формою П-4.

Позивач звертався до Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Згідно наданих відповідей від 08 грудня 2016 року № 4.5/С-789 та від 14 червня 2017 року, Управління Держпраці зазначило, що не мало можливості організувати та провести розслідування причин виникнення випадку хронічного професійного захворювання та скласти акт розслідування за формою П-4. Крім того, зазначено, що розслідування причин виникнення професійних захворювань працівників підприємств, які зареєстровані на тимчасово неконтрольованій території, здійснюють свою діяльність на цій території та не перереєструвалися на територію, підконтрольну українській владі, може бути проведено лише після звільнення тимчасово окупованої території.

03 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив включити до складу комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання замість представника роботодавця – представника місцевої адміністрації, а замість представника первинної профспілкової організації залучити представника вищестоящої організації профспілки до членів якої належав позивач.

Листом від 22 листопада 2017 року № 04.5/8134 відповідач зазначив, що на сьогодні в ГУ Держпраці відсутні законні підстави видання наказу про створення комісії з розслідування причин виникнення встановленого професійного захворювання.

Крім того, позивач зазначає, що звертався до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, Державної служби України з питань праці та представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо створення комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, що підтверджується численною перепискою, однак відповідно до наданих відповідей вбачається, що дане питання взято до уваги, але на теперішній час не врегульоване.

Представник відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях у яких зазначив, що процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, визначається «Порядком проведення розслідування та введення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженим Постановою КМУ від 30.11.2011 № 1232.

Відповідно до п. 70 Порядку № 1232 спеціалізованими профпатологічними лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 згідно з додатком 15.

Повідомлення за формою П-3 протягом трьох днів після встановлення діагнозу надсилається: керівникові підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання; закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (на теперішній час - Управління Держпраці); робочому органові виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства; профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого лікувально - профілактичного закладу.

Відповідно до п. 73 Порядку № 1232, відповідальність за своєчасне повідомлення про професійне захворювання (отруєння) несе керівник спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу, який встановив або відмінив діагноз професійного захворювання.

Відповідно до п. 74 Порядку № 1232 головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, області або міста (на теперішній час - начальник Управління Держпраці) утворює протягом трьох днів після отримання повідомлення за формою П-3 комісію з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання, до складу якої входять представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), вищого органу профспілки, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, а також у разі потреби представники інших органів.

Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з моменту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надіслати закладові державної санітарно-епідеміологічної служби письмову інформацію про прізвище, ім'я, по батькові та посаду представника (представників), який пропонується до складу комісії з розслідування.

Відповідно до вимог Порядку № 1232 обов’язок по складанню та направленню повідомлення за формою П-3 покладено виключно на спеціалізований профпатологічний лікувально-профілактичний заклад (ДУ «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України»), при цьому, Порядком № 1232 чітко визначений перелік органів/установ/закладів, яким надсилається повідомлення за формою П-3, та строки надсилання.

Управління Держпраці зазначає, що Порядком № 1232 не передбачено надсилання повідомлення за формою П-3 до Управління Держпраці особисто хворим.

На теперішній час повідомлення за формою П-3, а також письмова інформація про прізвище, ім'я, по батькові та посаду представника (представників), які пропонуються до складу комісії з розслідування, на адресу Управління Держпраці не надходили, Управління Держпраці не має законних підстав для утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Крім того зазначає, що відповідно до п. 79 Порядку №1232 роботодавець зобов'язаний в установлений для проведення розслідування строк подати комісії з розслідування: 1) відомості про професійні обов'язки працівника; 2) документи і матеріали, які характеризують умови праці на робочому місці (дільниці,цеху); 3) необхідні результати експертизи, лабораторних досліджень для проведення оцінки умов праці; 4) матеріали, що підтверджують проведення інструктажів з охорони праці; 5) копії документів, що підтверджують видачу працівникові засобів індивідуального захисту; 6) приписи або інші документи, які раніше видані закладами державної санітарно - епідеміологічної служби і стосуються даного професійного захворювання; 7) результати медичних оглядів працівника (працівників); 8) інші матеріали.

Зазначає, що на адресу Управління Держпраці від роботодавця не надходило інформації та документів передбачених п. 79 Порядку № 1232, що унеможливлює утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 із змінами затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, зокрема м. Горлівка.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. ПАТ «Горлівський Машинобудівник» розташований за адресою: 84603. Доненька область, м. Горлівка. вул. Катеринича, буд. 1.

За таких обставин (підприємство, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання) знаходиться на території тимчасово непідконтрольній українській владі. Управління Держпраці як орган державної влади не здійснює нагляд за вказаним підприємством, внаслідок чого, здійснення в установленому порядку дій, пов’язаних з утворенням комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання, на даний час є не можливим.

Управління Держпраці зазначає, що листом представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини віл 30 січня 2017 року № 4/7-С256928.15/20-40 зауважено, що здійснення в установленому порядку дій, пов’язаних з утворенням комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання, зокрема, у випадку із ОСОБА_1, в рамках діючого законодавства можливо лише після повернення окремих територій Донецької та Луганської областе під контроль державних органів влади або питання може бути врегульовано шляхом створення відповідних правових механізмів.

Відповідно до листа Державної служби України з питань праці від 28 листопада 2016 року № 11767/1/4.5-ДП-16 «Про надання роз’яснень» розслідування причин виникнення професійних захворювань працівників підприємств, які зареєстровані на тимчасово неконтрольованій території, здійснюють свою діяльність на цій території та не перереєструвались на територію, підконтрольну українській владі, може бути проведено лише після звільнення тимчасово окупованої території.

Крім того, аналогічна позиція з цього питання викладена у листі виконавчої дирекції Фонду від 13 лютого 2017 року № 21-05-3 «Про участь у розслідуванні нещасних випадків, які сталися на територіях, тимчасово не підконтрольних українській владі».

Враховуючи вищенаведене. Управління Держпраці діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, проте, на теперішній час відсутні законні підстави, а також об’єктивні можливості, для утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано відповідь на відзив в якій зазначає, що Конституцією України гарантовано, що кожен має право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Це право гарантується, зокрема, загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: «застраховані особи мають право на: 2) отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом; 8) оскарження дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг; 9) судовий захист своїх прав. Застраховані особи зобов’язані: 1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону; 4) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання: лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування.

Позивач є особою, яка підлягає страхуванню від нещасного випадку та виконав всі необхідні умови для отримання страхових виплат від Фонду соціального страхування України. Однак документ, який необхідний для розгляду справи про страхові виплати, а саме: акт розслідування професійного захворювання за встановленою формою П-4 не має змоги отримати з вини відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправною відмови у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 21 червня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом було відкладено розгляд справи до 04 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року провадження у справі № 805/3294/18-а зупинено для надання сторонам часу для примирення до 06 вересня 2018 року та призначено наступне судове засідання на 06 вересня 2018 року об 11:00 год.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року поновлено провадження у справі №805/3294/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправною відмови у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

У судовому засіданні 06 вересня 2018 року судом оголошена перерва до 27 вересня 2018 року о 12:00 годині.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року клопотання Головного управління Держпраці в Донецькій області про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправною відмови у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди – залишено без задоволення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18 жовтня 2018 року до 12:00 годині.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у задоволенні клопотання представника позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Донецької обласної державної адміністрації, Державної установи «Інститут медицини праці імені ОСОБА_4 Національної академії медичних наук України», Донецької обласної ради професійних спілок відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 листопада 2018 року о 10:00 годині.

У судове засідання, призначене на 16 листопада 2018 року з’явилися повноважні представники сторін.

16 листопада 2018 року представником відповідача у судовому засіданні надано заяву про закриття провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до повідомлення № 116 від 24 березня 2015 року про професійне захворювання (отруєння) ОСОБА_1 встановлено діагноз - пневмоконіоз (t/t; 1/1), ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.).

Інститутом медицини праці національної академії медичних наук України ОСОБА_1 надано медичний висновок Центральної лікірсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 24 березня 2015 року № 10/223 про встановлення професійного характеру захворювання встановлено вперше.

Інститутом медицини праці національної академії медичних наук України ОСОБА_1 надано медичний висновок Центральної лікірсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 22 серпня 2017 року № 29/698 про встановлення професійного характеру захворювання встановлене ЦЛЕК ДУ «Інститут медицини праці НАМН» в 2015 році.

Після отримання повідомлення та медичного висновку від 24 березня 2015 року позивач звернувся до Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області.

Листом від 18 травня 2015 року № 3.0/2820 Головне управління Держсанепідслужби у Харківській області повідомило, що ПАТ «Горлівський машинобудівник» знаходиться на тимчасово окупованій території і на теперішній час не перереєстроване на підконтрольній українській владі території у Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області відсутні законні підставі для проведення розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання. Рекомендовано звернутися до Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області для оформлення акту проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4.

Позивач не погодився з відповіддю Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області та звернувся зі скаргою до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Листом від 15 червня 2015 року № 28-С-05 виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повідомила, що не має повноважень надавати будь-які розпорядження Головному управлінню Держсанепідслужби у Харківській області, оскільки не підпорядковується виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Також зазначила, що позивачу необхідно звернутися до Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області оскільки ПАТ «Горлівський машинобудівник» не здійснив перереєстрацію з м. Горлівка Донецької області на територію, під контролю українській владі.

Після чого, позивач звернувся до Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області.

Листом від 05 серпня 2015 року № 993/2.1 Головне управління Держсанепідслужби у Донецькій області повідомило, що ЗАТ «Горлівський машинобудівний завод» знаходиться на території тимчасово непідконтрольній українській владі, таким чином створити комісію з розслідування встановленого професійного захворювання неможливо.

Після отримання зазначених відповідей ОСОБА_1 неодноразово звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо захисту права на встановлення факту виникнення професійного захворювання.

Листами від 05 січня 2016 року № 4/7-С256928.15-1/20-40 та від 01 червня 2016 року № 4/7-С256928.15-3/20-40 представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомив, що у зв’язку з находженням підприємства на території населеного пункту, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження проведення комісією розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання наразі є неможливим. Крім того, зазначив, що встановлення факту виникнення професійного захворювання в рамках діючого законодавства, можливо лише після повернення окремих території Донецької та Луганської областей під контроль державних органів влади, або питання може бути врегульовано шляхом створення відповідних правових механізмів.

Позивач двічі звертався на Урядову гарячу лінію щодо організації розслідування причин виникнення професійного захворювання та отримання акту розслідування за формою П-4.

Головне управління Держпраці у Донецькій області листами від 08 грудня 2016 року № 4.5/С-789 та від 14 червня 2017 року № 4.5/С-595 повідомило, що Управління Держпраці не мало можливості організувати та провести розслідування причин виникнення випадку хронічного професійного захворювання та скласти акт розслідування за формою П-4. Крім того, зазначило, що розслідування причин виникнення професійних захворювань працівників підприємств, які зареєстровані на тимчасово неконтрольованій території, здійснюють свою діяльність на цій території та не перереєструвалися на територію, підконтрольну українській владі, може бути проведено лише після звільнення тимчасово окупованої території.

03 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив включити до складу комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання замість представника роботодавця – представника місцевої адміністрації, а замість представника первинної профспілкової організації залучити представника вищестоящої організації профспілки до членів якої належав позивач.

Листом від 22 листопада 2017 року № 04.5/8134 відповідач зазначив, що на сьогодні в ГУ Держпраці відсутні законні підстави видання наказу про створення комісії з розслідування причин виникнення встановленого професійного захворювання.

Не погодившись з зазначеною відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просив визнати протиправною відмову у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, яка викладена у відповіді ГУ Держпраці від 22 листопада 2017 року №04.5/8134, зобов’язати ГУ Держпраці утворити комісію з розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання; зобов’язати ГУ Держпраці відшкодувати завдану незаконними діями моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, яка викладена у відповіді ГУ Держпраці від 22 листопада 2017 року №04.5/8134, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено положення про Державну службу України з питань праці (далі-Положення).

Відповідно до ст. 1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 13 статті 4 Положення встановлено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасністю та об'єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків, а пункт 27 встановлює, що дана установа проводить, у тому числі, розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам.

Статтею 9 Положення встановлено, що Держпраця у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

На виконання вказаної статті, постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року затверджено Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі-Порядок).

Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі-підприємства).

Відповідно до п. 74 Порядку головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, області або міста утворює протягом трьох днів після отримання повідомлення за формою П-3 комісію з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі-комісія з розслідування), до складу якої входять представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), вищого органу профспілки, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, а також у разі потреби представники інших органів.

Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з моменту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надіслати закладові державної санітарно-епідеміологічної служби письмову інформацію про прізвище, ім'я, по батькові та посаду представника (представників), який пропонується до складу комісії з розслідування.

Згідно з п. 75 Порядку, у разі ліквідації підприємства без правонаступника до складу комісії з розслідування входить представник місцевої держадміністрації за місцем реєстрації підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до професійного захворювання.

Пунктом 76 Порядку передбачено, що розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом десяти робочих днів після утворення комісії з розслідування.

Якщо з об'єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником закладу, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування.

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держпраці у Донецькій області з заявами, згідно з яких просив утворити комісію з розслідування причини виникнення професійного захворювання, провести розслідування випадку професійного захворювання та скласти акт за формою П-4.

До заяви від 03 листопада 2017 позивач додав повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 № 596/3 від 24 березня 2015, медичний висновок центральної лікарської-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання № 595 від 24 березня 2015 року та № 1770 від 22 серпня 2017 року та інформаційну довідку про умови праці робітника при підозрі в нього професійного захворювання № 293/04 від 06 вересня 2011 року.

Отже з вищенаведеного свідчить, що після отримання від ОСОБА_1 заяви з повідомленням за формою П-3, керівник Головного управління Держпраці у Донецькій області повинен був утворити комісію з проведення розслідування причини виникнення професійного захворювання.

Посилання відповідача на те, що підприємство, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання у позивача знаходиться на території тимчасово непідконтрольній українській владі суд не бере до уваги, оскільки приписами Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві визначено певний порядок проведення таких розслідувань.

Суд наголошує, що позивач звертався до відповідача з пропозицією включення до складу комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання замість представника роботодавця – представника місцевої адміністрації, замість представника первинної профспілкової організації залучити – представника вищестоящої організації профспілки до членів якої належав ОСОБА_1

Крім того, посилання відповідача на п. 79 Порядку № 1232 суд не приймає до уваги, у зв’язку з тим, що утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання та проведення розслідування не може бути поставлено виключно в залежність від виконання роботодавцем покладених на нього законодавством обов'язків.

Реалізація прав потерпілої особи як процес виконання Державою, в особі органів конституційних гарантій, наданих такій особі не може залежати від законослухняності третіх осіб, зокрема тих, що наймають таку особу за трудовим договором.

Суд вважає, що ситуація, яка склалася порушує, гарантовані Конституцією України права особи на соціальний захист, а також на повне відшкодування шкоди від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Право на справедливий суд, яке гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в практиці Європейського суду з прав людини розуміється у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип правової визначеності є різновидом загальних принципів права. Він знаходить своє відображення у джерелах права ЄС і застосовується у практиці ЄСПЛ, є спільним для правопорядків держав членів ЄС і набуває поширення у праві України. Порівняльний аналіз змісту принципу правової визначеності в європейському і національному праві сприятиме кращому розумінню його сутності й призначення у правовому регулюванні, а з’ясування вимог, які випливають з цього принципу, пошуку більш ефективних способів адаптації законодавства України до принципів права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки, саме держава не виконала свій обов'язок запровадити чітку процедуру утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання та проведення розслідування нещасного випадку на виробництві, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17.

Таким чином, відповідач не виконав вимоги Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та своєї посадової інструкції.

Враховуючи вищезазначене суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, яка викладена у відповіді ГУ Держпраці від 22 листопада 2017 року №04.5/8134 та зобов’язання ГУ Держпраці утворити комісію з розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Крім цього, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у даному випадку підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами до неї (далі - постанова ПВСУ № 4 від 31.03.1995), звертає увагу судів на те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз. 1 п. 4, абз. 2 п. 5).

Зважаючи на наведене при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди; протиправність діяння відповідача; наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача.

При цьому позивачем не надано доказів про встановлення причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та моральними стражданнями позивача, також не надано доказів у чому полягає моральна шкода та чим керувався позивач, визначаючи саме такий розмір відшкодування.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частково задоволенню.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1 409,60 грн., наведена сума відповідно до положень статті 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправною відмови у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у створенні комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, яка викладена у відповіді ГУ Держпраці від 22 листопада 2017 року №04.5/8134.

Зобов’язати Головне Управління Держпраці в Донецькій області (Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, 82) утворити комісію з розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 (місце проживання: 61105, м.Харків, вул.Монюшко, б.3 А кв.522) професійного захворювання.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держпраці в Донецькій області (Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, 82) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 61105, м.Харків, вул.Монюшко, б.3 А кв.522) судовий збір у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев’ять гривень) 60 копійок.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 16 листопада 2018 року в присутності представників сторін, що з'явилися.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами заправилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кочанова П.В.