Рішення № 78155563, 26.11.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Справа № 0440/5927/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. за участі секретаря судового засіданняГолод К.Д. за участі: представника позивача -ОСОБА_3 представника відповідача - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, ОСОБА_6 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, ОСОБА_6, в якому просив суд: визнати протиправними дії інспектора праці ОСОБА_6 (працівника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області), що виразилися у проведенні огляду без вмотивованого рішення суду приміщення по АДРЕСА_1 в період часу з 23.04.2018 року по 24.04.2018 року; визнати протиправними дії інспектора праці ОСОБА_6 (працівника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області), що виразилися у здійсненні відео зйомки ОСОБА_5 без його згоди у приміщенні по АДРЕСА_1 в період часу з 23.04.2018 року по 24.04.2018 року; стягнути з Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на користь ФОП «ОСОБА_5» моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

В обґрунтовування свого позову зазначив, що в період з 23.04.2018 року по 24.04.2018 року працівниками відповідача було здійснено перевірку та проведено відео зйомку позивача без вмотивованого рішення суду у приміщенні, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 без згоди присутніх осіб на неї. Позивач вважає, що дії працівника державного органу, який фінансується за рахунок таких платників податків як ОСОБА_5 і який отримує заробітну плату з перерахованих позивачем податків, завдають непоправної моральної шкоди та являються такими, що черговий раз доводять наявність тиску влади на малий бізнес, який розвиває та рухає економіку країни. Враховуючи вищевикладене, та посилаючись на ст. 5 КАСУ позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання дій відповідача протиправними та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.11.2018 року.

19 листопада 2018 року справа знята з розгляду у зв'язку з відрядженням судді Коренева А.О. та призначено справу до розгляду на 26 листопада 2018 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги просив позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

У судовому засіданні представник Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області заперечував проти задоволення позову. Надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що дії інспектора праці ОСОБА_6 щодо здійснення інспекційні відвідування у термін 23.04.2018 - 24.04.2018 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, яка є адресою місця здійснення діяльності ОСОБА_5 та здійснення під час даного інспекційного відвідування огляду приміщення по АДРЕСА_1 та відео фіксації є такими, що здійсненні на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені вищевказаними норм законодавства. Враховуючи вищезазначене, дії інспектора праці Головного управління щодо здійснення під час інспекційного відвідування огляду приміщення по АДРЕСА_1 та відео фіксації є такими, що відповідають вимогам законодавства, а отже вимоги Позивача щодо стягнення з Головного управління моральної шкоди в розмірі 50 000, 00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_8 у судове засідання не зв'явився, про час, дату та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що на підставі договору оренди від 2017 року, приміщення за адресою АДРЕСА_1 передано в оренду Фізичній особі - підприємця ОСОБА_5.

23.04.2018 року - 24.04.2018 року інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні на підставі звернення працівника гр. ОСОБА_9 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю вх. 86/04 від 17.04.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з питань оформлення трудових відносин та повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати, здійснено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7.

Під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_7 за адресою 53800, АДРЕСА_1, було виявлено працівників, які працюють у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до п. Згідно із пунктами 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна службу» України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльності якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерстві соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. З Положення про Управління Держпраці, основним завданням Управління Держпраці є, зокрема, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктами 5, 8 пункту 4 Положення про Управління Держпраці передбачено, що Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Статтею 259 КЗпП України встановлено, що Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

З аналізу даних правових норм слідує, що ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, як територіальний орган Державної служби України з питань праці, здійснює контроль за додержанням, у тому числі і юридичними особами, законодавства про працю, який проводиться і у формі інспекційного відвідування. Однією з підстав проведення інспекційного відвідування є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління Держпраці, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено де повноважень Управління.

Таким чином, інспекційне відвідування за адресою: АДРЕСА_1, було проведено інспектором праці 23 квітня 2018 року на підставі звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю, відповідно до Порядку № 295. від 26.04.2017 року, який не передбачає наявність вмотивованого рішення суду на його проведення.

Крім того, Відповідно до п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1)під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2)ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3)наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкті відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати і: зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4)за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5)на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6)фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Повноваження, права та обов'язки державних інспекторів з питань праці Держпраці та територіальних органів визначені, крім загальних законів, Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також конвенціями Міжнародної організації праці (далі МОП), ратифікованих законами України, зокрема, «Про ратифікацію Конвенції міжнародні організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 08.09.2004 № 1985-ІV.

Інспектори праці, забезпечені відповідній документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії інспектора праці ОСОБА_6 щодо здійснення інспекційного відвідування у термін 23.04.2018 - 24.04.2018 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, яка є адресою місця здійснення діяльності ОСОБА_5 та здійснення під час даного інспекційного відвідування огляду приміщення по АДРЕСА_1 та відео фіксації е такими, що здійсненні на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені вищевказаними нормами законодавства.

Суд зазначає, що ч. 1 ст.5 КАС України чітко визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється у разі їх порушення.

В ході розгляду справи судом не встановлено порушень прав, свобод або законних інтересів позивача відповідачами.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем законодавства про працю, що підтверджується актом від 08.06.2018 року № ДН714262/АВ суд не приймає до уваги, оскільки предметом розгляду справи є дії відповідача, а не висновки акту інспекційного відвідування від 08 червня 2018 року.

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди в сумі 50000,00 грн., суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що здійснення огляду та проведення відео зйомки відповідачем у орендованому ним приміщенні порушують його права, свободи та законні інтереси.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача, протиправність яких судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність проведення інспекційного відвідування огляду приміщення по АДРЕСА_1, а відтак відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди , а тому позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, ОСОБА_6 про визнати протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28 листопада 2018 року.

Суддя А.О. Коренев