Рішення № 78155531, 30.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Справа № 0440/6269/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 993780-1319-0464 від 07.06.2018 року та № 993780-1319-0464/1 від 07.06.2018 року, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 17.06.1997 р. між позивачем та Представництвом Фонду державного майна України в місті Дніпропетровськ було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення) № 515, відповідно до якого позивач придбав основну будівлю А-1 (приміщення 1 поз. 1-Ю), площею 164,6м2. розташоване за адресою АДРЕСА_1. Дана будівля використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності. Позивач вважає, що відповідно до приписів п. 4 п. п. 297.1 ст. 297 ПК України, він звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 27.09.2018р. та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 19.09.2018 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, у зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності 03.12.1996 р., та є платником єдиного податку II групи і здійснює підприємницьку діяльність за наступними видами економічної діяльності: будування прогулянкових і спортивних човнів (код КВЕД 30.12); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19); роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.64, основний); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.78).

23.06.2018 р. позивачем було отримано від Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 993780-1319-0464 від 07.06.2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку за 2018-й рік у розмірі 14750,10 грн. та податкове повідомлення-рішення № 993780-1319-0464/1 від 07.06.2018 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку за 2015 рік у розмірі 3387,87 грн., за 2016 рік у розмірі 17393,97 грн. та за 2017 рік у розмірі 14750,10 грн.

Позивач вважає винесені податкові повідомлення рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення) № 515, позивач набув у власність об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 283 квадратних метрів, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Згідно з абзацом 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Стаття 270 ПК України, закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.п.271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України, визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до положень пункту 287.6 статті 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідач нарахував земельний податок, то у нього виник обов'язок зі сплати земельного податку.

Відповідно п.286.1 ст.286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну пя обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Також, згідно з п.п.4 п.297.1 статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Суд звертає увагу на те, що спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ст. 297 Кодексу, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов не встановлена.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також є користувачем земельної ділянки, на якій розташовано дане приміщення.

При цьому, позивач зареєстрований як платник єдиного внеску та перебуває на спрощеній системі оподаткування за видами діяльності, зокрема, роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах.

Судом встановлено, що відповідно до копії витягу з реєстру платників єдиного податку від 11.07.2018р., видів економічної діяльності, які передбачають використання землі, не зазначено.

Крім того, з долучених до позовної заяви копій документів, судом не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати земельного податку.

Суд зазначає, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.11.2015 (справа №826/14703/13-а).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 993780-1319-0464 від 07.06.2018 року та № 993780-1319-0464/1 від 07.06.2018 року, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області є обґрунтованими та правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через

Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) М.В. Дєєв

Рішення не набрало законної сили 30.10.2018р.

Помічник судді І.В. Калита

З оригіналом згідно

Помічник судді І.В. Калита