Рішення № 78155480, 24.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Справа № 0440/5844/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.,

при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Карпенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про скасування рішення від 11.04.2018 року, протоколу №191; зобов'язання комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.05.1983 року по 01.03.1996 року трактористом-машиністом; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити нарахування пенсії з моменту подачі заяви про призначення пенсіз від 06.03.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про скасування рішення від 11.04.2018 року, протоколу №191; зобов'язання комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.05.1983 року по 01.03.1996 року трактористом-машиністом; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити нарахування пенсії з моменту подачі заяви про призначення пенсіз від 06.03.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 р. у справі № 0440/5844/18 провадження було відкрито та справа призначена до розгляду в порядку підготовчого провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

06 березня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

ОСОБА_1 отримав рішення від відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2018 р. №191, в якому зазначено про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Підставою для відмови є незарахування до загального трудового стажу, що надає позивачу право на пенсію на пільгових умовах період роботи трактористом-машиністом з червня 1983 року по грудень 1990 року, березень 1992 року та з січня 1993 року по березень 1996 року.

Позивач вказує, що для підтвердження роботи на посаді тракториста-машиніста до Головного управління Пенсійного фонду України була надана довідка № 15 від 04.06.2012 року, видана адміністрацією СТОВ «Рубін», що є правонаступником колгоспу ім. Свердлова (в довідці зазначено, що згідно протоколу № 3 загальних зборів від 17.12.1994 року колгосп імені Свердлова було перейменовано на КСП «Рубін», а КСП «Рубін» з 01.05.2000 року реформовано в СТОВ «Рубін»). Також була надана аналогічна довідка (без номеру), від 14.02.2018 р. підписана та завірена адміністрацією СТОВ «Рубін» (в особі директора Андрощука В.В.). В наданих довідках зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював з 10.06.1983 р. по 17.12.1994 р., з 18.12.1994 р. по 01.03.1996 р. трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду. Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області при розгляді документів про надання пенсії на пільгових умовах довідку не розглянуло. При зверненні в архівний відділ позивачу видана довідка, в якій період роботи тракториста-машиніста підтверджено не в повному обсязі.

Факт того, що позивач працював трактористом-машиністом у колгоспі підтверджується архівними довідками, виданими КЗ «Криничанський трудовий архів», уточнюючою довідкою правонаступника даного КСП від 04.06.2012 року за № 16, довідкою (без номеру), від 14.02.2018 р. підписаною та завіреною адміністрацією СТОВ «Рубін» (в особі директора Андрощука В.В.).

На підставі зазначеного вище, та з урахуванням відповідних норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують його законні права.

В судове засідання, призначене на 24.10.2018 р. з'явились всі сторони у справі.

Повноважний представник відповідача проти предявлених позовних вимог заперечував, виклавши свою позицію у відзиві на позовну заяву від 22.08.2018 р.

Так, у поданому відзиві від 22.08.2018 р., повноважним представником відповідача було зазначено наступне.

Позивач звернувся до Головного управління з відповідною заявою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списку №2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За матеріалами відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 загальний страховий стаж складає: 35 років 04 місяці 23 дні, з них робота на пільгових умовах за Списком № 2 - 9 років 06 місяців 25 днів.

Рішенням про результати розгляду заяви від 11.04.2018 року № 191 відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного пільгового стажу 20 років.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1, останній працював:

з 10.06.1983 по 01.03.1996 - механізатором в колгоспі ім. Свердлова Криничанського району Дніпропетровської області (в подальшому КСП "Рубін");

з 02.03.1996 по 20.02.2003 - механізатором в ПТ "Вишневе" Криничанського району Дніпропетровської області (в подальшому Агрофірма "Вишневе");

з 06.06.2014 по 24.11.2014 та з 17.03.2015 по 05.05.2015 - трактористом-машиністом в ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Дзержинець Дніпровського району Дніпропетровської області (в подальшому ТОВ "Кам'янське Агро").

У трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного пільгового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві.

Заперечюючи проти позову, відповідач посилається на п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, в якому зазначеног,що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються

уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно уточнюючих довідок ОСОБА_1 працював на посаді тракториста-машиніста:

з 10.06.1983 по 17.12.1994 та з 18.12.1994 по 01.03.1996 у СТОВ "Рубін" (довідка від 14.02.2018 без номера);

з 25.03.1996 по 20.02.2003 та з 20.05.2000 по 20.02.2003 у ТОВ "Агрофірма "Вишневе" (довідка від 07.03.2018 № 6/01-17);

з 06.06.2014 по 24.11.2014 та з 17.03.2015 по 05.05.2015 у ТОВ "Кам'янське Агро" (довідка від 23.03.2018 № 103/1);

Згідно наданої довідки від 20.03.2018 № 149-1, виданої КЗ "Криничанський районний трудовий архів", про період роботи ОСОБА_1 в колгоспі ім. Свердлова Криничанського району Дніпропетровської області значаться наступні відомості:

- з червня 1983 по грудень 1990, березень 1992 та з січня 1993 по березень 1996 -посада не вказана;

- з січня 1991 по лютий 1992 та з квітня 1992 по грудень 1992 -тракторист-машиніст.

Період роботи з червня 1983 по грудень 1990, березень 1992 та з січня 1993 по березень 1996 не врахований до пільгового стажу у зв'язку з розбіжністю відомостей щодо займаної посади у наданих довідках з трудовою книжкою.

Враховуючи вище зазначене, пільговий стаж на посаді тракториста-машиніста становить 09 років 06 місяців 25 днів.

З урахуванням наведеного, повноважний представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Позивач, представник позивача та повноважний представник відповідача не заперечували щодо переходу до розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 17.10.2018 року.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 06 березня 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2018 р. №191 відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з підстав незарахування до загального трудового стажу, що надає позивачу право на пенсію на пільгових умовах період роботи трактористом-машиністом з червня 1983 року по грудень 1990 року, березень 1992 року та з січня 1993 року по березень 1996 року.

Позивач не погодився з даним рішенням відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки пільговий стаж роботи трактористом-машиністом у період з 10.05.1983 року по 01.03.1996 року підтверджується архівними довідками, виданими КЗ «Криничанський трудовий архів», уточнюючою довідкою правонаступника даного КСП від 04.06.2012 року за № 16, довідкою (без номеру), від 14.02.2018 р. підписаною та завіреною директором СТОВ «Рубін».

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Держава, у відповідності до вимог частини 1 статті 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

За змістом статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_1, з якої вбачається, що позивач: з 10.06.1983 по 01.03.1996 працював механізатором в колгоспі ім. Свердлова Криничанського району Дніпропетровської області (в подальшому КСП "Рубін"); з 02.03.1996 по 20.02.2003 працював механізатором в ПТ "Вишневе" Криничанського району Дніпропетровської області (в подальшому Агрофірма "Вишневе"); з 06.06.2014 по 24.11.2014 та з 17.03.2015 по 05.05.2015 працював трактористом-машиністом в ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Дзержинець Дніпровського району Дніпропетровської області (в подальшому ТОВ "Кам'янське Агро").

Суд зазначає, що пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Так, як вбачаєтся з наявної в матеріалах справи копії довідки № 15 від 04.06.2012 року, виданої адміністрацією СТОВ «Рубін», що є правонаступником колгоспу ім. Свердлова (згідно протоколу № 3 загальних зборів від 17.12.1994 року колгосп імені Свердлова було реорганізовано на КСП «Рубін», а КСП «Рубін» з 01.05.2000 року реформовано в СТОВ «Рубін») ОСОБА_1 дійсно працював з 10.06.1983 р. по 17.12.1994 р., з 18.12.1994 р. по 01.03.1996 р. трактористом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві.

Також, відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки б/н від 14.02.2018 р. виданої адміністрацією СТОВ «Рубін» та підписаної директором Андрощук В.В, ОСОБА_1 дійсно працював з 10.06.1983 р. по 17.12.1994 р., з 18.12.1994 р. по 01.03.1996 р. трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві.

Згідно копії архівної довідки архівного сектору Криничанської районної державної адміністрації від 07.09.2018 року № 139, яка міститься в матеріалах справи, архівний сектор Криничанської райдержадміністрації повідомляє, що згідно протоколу № 3 від 17 грудня 1994 року загальних зборів колгоспників колгоспу імені Свердлова колгосп імені Свердлова було реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Рубін».

Таким чином, суд зазначає, що факт того, що позивач працював трактористом-машиністом у колгоспі, зокрема у періоди з червня 1983 року по грудень 1990 року, березень 1992 року та з січня 1993 року по березень 1996 року, підтверджується вищезазначеними архівними довідками № 15 від 04.06.2012 року та б/н від 14.02.2018 року.

Отже, твердження відповідача про те, що для підтвердження періодів роботи з червня 1983 по грудень 1990, березень 1992 та з січня 1993 по березень 1996, для зарахування до пільгового стажу відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсутні підстави, є необґрунтованими, та такими, що невідповідають обставинам справи.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_5 зазначив, що з 1980 року по 2002 рік працював бригадиром тракторної бригади в колгоспі ім. Свердлова (СТОВ «Рубін») та був безпосереднім керівником ОСОБА_1 З 1983 ОСОБА_1 прпацював трактористом з хімічно-оброблюючими засобами.

Зазначені факти були підтвердженні і наведеними нижче особами, викликаними та допитаними судом у якості свідків, які зазначили наступне.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_7 зазначив, що з 1983 року по 1996 рік працював разом з позивачем ОСОБА_1 спочатку в колгоспі ім. Свердлова (СТОВ «Рубін»), а потім в тракторній бригаді даного колгоспу, де заямалися посівом та збором сільськогосподарської продукції, ремонтували сільськогосподарську техніку.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_8 зазначив, що з 1983 року по 200 рік працював в колгоспі ім. Свердлова (СТОВ «Рубін») разом ОСОБА_1 трактористами.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні не заперечував, що на підставі наданих свідками пояснень, було встановлено, що позивач, зокрема, у період з червня 1983 року по грудень 1990 року, березень 1992 року та з січня 1993 року по березень 1996 року працював у колгоспі ім. Свердлова (СТОВ «Рубін») на посаді тракториста-машиніста.

За таких обставин, наведені докази підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у період з червня 1983 року по грудень 1990 року, березень 1992 року та з січня 1993 року по березень 1996 року на посаді тракториста-машиніста у колгоспі ім. Свердлова (СТОВ «Рубін»), та спростовують твердження відповідача щодо відсутності у позивача відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах та підтверджують безпосередню зайнятість ОСОБА_1 у виробництві сільськогосподарської продукції протягом певного польового періоду в роослиництві або протягом календарного року в тваринництві.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини "Проніна проти України" (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об'єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при відмові позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зазначає, що позовні вимоги про скасування рішення від 11.04.2018 року, протоколу №191; зобов'язання комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.05.1983 року по 01.03.1996 року трактористом-машиністом; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити нарахування пенсії з моменту подачі заяви про призначення пенсії з від 06.03.2018 року, є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до квитанції АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 10 липня 2018 р. № 1АDО47396 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1490,00 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету.

Враховуючи задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 з оплати судового збору у розмірі 1490,00 грн.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про скасування рішення від 11.04.2018 року, протоколу №191; зобов'язання комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.05.1983 року по 01.03.1996 року трактористом-машиністом; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити нарахування пенсії з моменту подачі заяви про призначення пенсіз від 06.08.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2018 року №191, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.05.1983 року по 01.03.1996 року трактористом-машиністом.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату пільгової пенсії ОСОБА_1 з 06.03.2018 року

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 з оплати судового збору у розмірі 1490,00 грн. (одна тисяча чотириста девяносто грн.) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 листопада 2018 року.

Суддя Є.О. Жукова