Рішення № 78155404, 21.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 листопада 2018 року 10 год. 10 хв.Справа № 280/4435/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача – не прибув

представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі – позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;

зобов’язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у розмірі 277 425,20 грн.

Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_2 зазначає, що проходив військову службу у період з 01.08.1971 по 29.10.2004. Наказом Міністерства оборони України від 29.10.2004 звільнений з військової служби у відставку за станом здоров’я. 17.09.2012 позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалідності та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 42 574,80 грн. 07.08.2017 при повторному огляді позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби. Позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року №975. В жовтні 2018 року позивач отримав лист-відповідь із Запорізького обласного військового комісаріату, яким позивачу було повідомлено про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Вважає такі дії неправомірним та просить суд зобов’язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням інвалідності ІІ групи.

Ухвалою суду від 25.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4435/18. Призначено судове засідання із викликом сторін на 15 листопада 2018 року.

У судовому засіданні 15.11.2018 оголошено перерву до 21.11.2018.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заявою від 21.11.2018 вх. № 37775 просить суд розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив від 15.11.2018. Зокрема, вказав, що у зв'язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби, під час первинного огляду МСЕК 17.09.2012 року позивачу одноразова грошова допомога вже була виплачена згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499. Встановлення II групи інвалідності позивачу при повторному огляді відбулось лише 07.08.2017 року, тобто понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Тому, відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, підстави для прийняття комісією позитивного рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги були відсутні. З огляду на таке, стверджує, що відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у позові.

На підставі частини третьої статті 243 КАС України, в судовому засіданні 21.11.2018 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу у період з 01.08.1971 по 29.10.2004.

Наказом Міністерства оборони України від 29.10.2004 № 870 звільнений з військової служби у відставку за п. 67 п.п. «б» (за станом здоров'я).

Згідно з довідкою від 20.08.2004 № 482, виданої Військовою частиною А3309 у позивача підтверджено захворювання, а саме: гіпертонічна хвороба, друга стадія з переважним ураженням серця (гіпертрофія лівого шлуночка); гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей; початкові прояви церебрального атеросклерозу з псевдоневротичним синдромом; поширений остеохондроз хребта; пресбіопія обох очей, захворювання, пов'язані з проходженням військової служби.

17.09.2012 року ОСОБА_2 встановлено III групу інвалідності - захворювання, що пов'язано з проходженням військової служби та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 42 574,80 грн.

07.08.2017 ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0830335.

ОСОБА_2 звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України із проханням надати завірену копію протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із визначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Запорізький обласний військовий комісаріат повідомив позивача про прийняття рішення комісією Міністерства оборони України та направлення копії протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017 № 133.

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017 № 133 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової допомоги.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями ч.5 ст.17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Розмір одноразової грошової допомоги визначає стаття 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до п. б) ч. 1 якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Пункт другий статті 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачає, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум,встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

За правилами пункту четвертого статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється (абз. 2 п. 4 ст. 16-3).

Пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VIII, при цьому пунктом першим розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” встановлено, що цей закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 доповнено абзацом такого змісту: «У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється».

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за наслідками первинного огляду від 17.09.2012 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, у зв'язку з чим ОСОБА_2 виплачена грошова допомога в розмірі 42 574,80 грн. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку часткової втрати працездатності, передбаченого статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Після спливу дворічного терміну, встановленого вищевказаним Законом, а саме з 07.08.2017 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов’язаних з проходженням строкової військової служби.

Отже, позивачу встановлено вищу групу інвалідності (змінено) понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Таким чином, законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Також, суд відхиляє доводи позивача про те, що він набув відповідне право ще у 2012 році, а тому неможливо затосовувати законодавство, яке діяло на момент встановлення ІІ групи інвалідності.

Так, суд має застосовувати законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин. Встановлення кожної групи інвалідності є саме по собі різними юридичними фактами, кожен з яких тягне за собою виникнення певних прав та обов'язків, а тому застосуванню підлягають ті норми права, які були чинними на момент встановлення тієї групи інвалідності з якою позивач пов'язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки друга група інвалідності позивачу була встановлена у 2017, тому застосуванню не підлягають положення ст. 16-3 Закону №2011- ХІІ в редакції Закону до 01.01.2017.

В свою чергу, суд акцентує увагу на сталу практику Європейського суду з прав людини з питання того, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Сук проти України” від 10.03.2011 року, заява № 10972/05, п. 23 рішення у справі “Кечко проти України”, заява № 63134/00).

На момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності діяв пункт 4 статті 16-3 в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VIII, який чітко встановив термін, при дотриманні якого у випадку зміни групи інвалідності здійснюється виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше сплачених сум. Позивачем даний термін не дотримано, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному випадку відповідачем доведено правомірність відмови позивачу у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності ІІ групи, оскільки підстави для її призначення відсутні.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (69000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.11.2018.

Суддя Л.Я. Максименко