Рішення № 78154483, 28.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5448/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів та зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом № 1811/Ц-11 від 27.07.2018 року, ОСОБА_2 у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів, за період з 20.11.2005 року по 31.05.2018 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 8086,53 грн.;

зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 20.11.2005 року по 31.05.2018 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 8086,53 грн.

Ухвалою від 22.10.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

05.11.2018 року (вх. № ЕП/6150/18) позивачем до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи без його участі.

05.11.2018 року (вх. № 33267/18) позивачем до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи без його участі.

12.11.2018 року (вх. № 34252/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

У судове засідання 20.11.2018 року сторони по справі не з'явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, від відповідача жодних клопотань про розгляд справи без участі або перенесення судового засідання на іншу дату до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 31.11.2010 року по справі № 2а-1839/10, було здійснено перерахунок пенсії позивачу та донараховано, за період з 20.11.2005 року, суму недоотриманої пенсії в розмірі 8086,53 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача, з якої вбачається, що 26.06.2018 року на картковий рахунок позивача надійшла грошова сума у розмірі 8086,53 грн., як стягнення заборгованості за постановою Приморського районного суду міста Одеси від 30.11.2010 року по справі № 2а-1839/10.

Так, у липні 2018 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про нарахування та сплату йому суми компенсації втрати частини доходів, однак, листом № 1811/Ц-11 від 27.07.2018 року відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2010 року, яка залишена без змін ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року Головним управлінням позивачу у вересні 2015 року було проведено перерахунок пенсії з урахуванням підвищення інваліду війни 2 групи у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Так, в результаті зробленого перерахунку за період з 20.11.2005р. по 30.06.2006р. утворилась доплата в розмірі 8086,53 грн. Зазначена доплата має характер разового платежу, а тому ніяким чином не може бути використана в контексті ст. 2 Закону № 2050-ІІІ. Крім того, з метою реалізації Закону № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 року прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати. За таких обставин, підставою для здійснення компенсації громаднам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, песії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримки виплати доходів один і більше календарних місяців. Враховуючи, що доходи, а в даному випадку пенсія, виплачуються позивачу вчасно, щомісячно до 25 го числа та без затримки, підстав для виплати компенсації немає

В судове засідання 20.11.2018 року сторони по справі не з’явились, позивачем до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю, від відповідача жодних клопотань про розгляд справи без участі або перенесення судового засідання на іншу дату до суду не надходило.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2010 року у справі №2а-1839/10 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дії відповідачів, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену частину пенсії, як ветерану війни – інваліду 2-ої групи задоволено частково. Визнано протиправними дії ОСОБА_1 обласного військового комісаріату з відмови у проведенні ОСОБА_2 перерахунку пенсії з щомісячного підвищення до песії учасника бойових дій за період з 20.11.2005 року по 30.06.2006 рік. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії, як ветерану війни – інваліду 2-ої групи у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком за період з 20.11.2015 року по 30.06.2006 року, з включенням виплачених за зазначений період сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 10-12).

Як зазначено в позовній заяві та відзиві на позов, Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року по справі № 2-а-1839/10/1522, апеляційну скаргу головного управління залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2010 року – без змін.

На виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2010 року, яка залишен без змін ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року головним управлінням Позивачу у вересні 2015 року було проведено перерахунок пенсії з урахуванням підвищення інваліду 2 групи у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком.

В результаті зробленого перерахунку за період з 20.11.2005р. по 30.06.2006р. утворилась доплата в розмірі 8086,53 грн., яку позивач отримав лише 26.06.2018 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (зворотній бік а.с. 11).

06.07.2018 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив нарахувати та сплатити ОСОБА_2, суму компенсації втрати частини доходів за період з 20 листопада 2005 року по 31 травня 2018 року (а.с. 8).

Листом №1811/Ц-11 від 27.07.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача про те, що управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області головному управлінню 22.09.2015 року було надіслано повідомлення про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою, на підставі якого на адресу цієї установи 30.09.2015 року була надіслана довідка про здійснення нарахування на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2010 року по справі № 2а-1839/10, яка залишена без змін ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року, в сумі 8086,53 грн. Зокрема зазначено, що інформації про виплату донарахованої суми за вищезазначеними рішеннями суду головне управління не має.

Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із п. 3, 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно з ст. 3, 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Таким чином, основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), допущені, в даному випадку, з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року № 21-518а14.

Факт не своєчасної виплати пенсії позивачу з вини пенсійного органу підтверджується рішеннями суду в інших справах, зазначених вище, якими визнано незаконними дії при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу та зобовязано здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Таким чином, на отриману позивачем суму недотриманої пенсії у розмірі 8086,53 грн., повинна бути нарахована компенсація за період з 20 листопада 2005 року по 31 травня 2018 року.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 30; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом № 1811/Ц-йй від 27.07.2018 року, ОСОБА_2 у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів, за період з 20.11.2005 року по 31.05.2018 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої персії в розмірі 8086,53 грн.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 20.11.2005 року по 31.05.2018 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 8086,53 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.