Рішення № 78153362, 20.11.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1316/18

Провадження № 2/304/433/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участю секретаря судового засідання – Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 та Закрите акціонерне товариство «Український мобільний зв'язок», про скасування обтяження нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що 20 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири № 39 в будинку № 1 на пл. 50-років Жовтня (після перейменування – пл.Незалежності) в м. Перечин Закарпатської області, на підставі якого 22 вересня 2008 року РКП «Бюро технічної інвентаризації» Перечинської районної ради за ним було зареєстровано право власності на зазначену квартиру. Однак, у січні 2016 року він дізнався, що постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 11861033 від 18 березня 2009 року на дане житло, як майно, що належить боржнику ОСОБА_2, накладено арешт. Оскільки на дату винесення вказаної постанови квартира ОСОБА_2 вже не належала, а також з метою отримання детальної інформації з цього приводу, він звернувся до Перечинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, де йому повідомили про неможливість надання інформації через закінчення терміну зберігання справ та знищення архіву відділу. З метою зняття арешту квартири 06 лютого 2017 року він повторно звернувся до відділу ДВС, де в. о. начальника відділу його повідомила, що так як згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира № 39 в будинку № 1 на пл. 50-років Жовтня (Незалежності) в м. Перечин Закарпатської області належить йому на праві приватної власності, то арешт накладений постановою серії ВП №11861033 від 18 березня 2009 року на неї не поширюється. Разом з цим, всупереч зазначеному, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 19 вересня 2018 року на квартиру накладене обтяження № 18733625 у виді арешту на підставі вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження. Оскільки на момент накладення арешту квартира ОСОБА_2 вже не належала, вказане обтяження порушує його права як її власника на користування та розпорядження майном, тому просить позов задовольнити.

Позивач у підготовче судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У підготовче судове засідання представник Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області також не з’явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечила.

Представник ЗАТ «Український мобільний зв'язок» та ОСОБА_2 як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у підготовче судове засідання не з’явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 20 вересня 2008 року, та зареєстрованому у реєстрі за № 3139, позивач ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: Закарпатська області м.Перечин, пл. 50 років Жовтня (після перейменування – Незалежності)АДРЕСА_1 (а. с. 6, 9, 13-15).

Разом з цим встановлено, що 18 березня 2009 року державним виконавцем відділу ДВС Перечинського РУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 11861033 щодо примусового виконання судового наказу № 2н49, виданого Перечинським районним судом Закарпатської області 15 січня 2009 року, про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Український мобільний зв'язок» 1 141,23 грн. боргу. Адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі є м.Перечин, пл. 50 років Жовтня, 1/39 (а. с. 10).

Зазначеною постановою одночасно накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2, адреса: м. Перечин, пл. 50 років Жовтня, № 1/39.

Відповідно до ч. 1, п. 5 та п. 6 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно ч. 1 ст. 55 цього Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Перечинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області з метою вирішення питання щодо накладення арешту на належне йому майно, однак листом від 09 лютого 2017 року № 13.7 – 01/4 його було повідомлено про те, що оскільки згідно ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – квартири, що розташована за адресою: м. Перечин, пл. 50 років Жовтня (пл. Незалежності), 1/39 належить йому на праві власності згідно договору купівлі-продажу № 3139 від 20 вересня 2008 року, то арешт, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження № 11861033 від 18 березня 2009 року не поширюється на вказану квартиру, яка належить йому на праві власності (а. с. 7, 8).

Разом з цим, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №138317082 від 19 вересня 2018 року під номером запису обтяження 18733625 міститься інформація про обтяження – арешт нерухомого майна: Закарпатська область Перечинський район м. Перечин, площа НезалежностіАДРЕСА_1, відносно суб’єкта обтяження ОСОБА_2 (а. с. 11, 12).

В той же час, згідно даних будинкової книги для прописки громадян, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_1, всі прописані у вказаному житлі громадяни, в тому числі й ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, знятий з реєстрації місця проживання ще 30 травня 2007 року (а. с. 35, 36).

Згідно статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Як роз’яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже враховуючи те, що оскільки квартира № 39 у будинку № 1 на пл. Незалежності в м.Перечин належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 вересня 2008 року на праві приватної власності, а судове рішення, на підставі якого державним виконавцем на вказане нерухоме майно було накладено арешт відносно боржника ОСОБА_2 винесено значно пізніше, останній 30 травня 2007 року знятий з реєстрації місця проживання у зазначеному житлі, тому суд приходить до висновку, що накладене обтяження підлягає скасуванню.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно квитанції № НОМЕР_1 від 20 вересня 2018 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 704,80 грн. судового збору (а. с. 1).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається з поданої позивачем заяви, останній, з врахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених ним судових витрат, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому може бути задоволене судом.

Керуючись ст. ст. 5, 55, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 391 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12, 18, 81, 263, 264, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 42007360; місцезнаходження: 89000 Закарпатська область смт. В.Березний, вул. Шевченка, № 28 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 та Закрите акціонерне товариство «Український мобільний зв'язок» (01601 м. Київ, вул. Лейпцизька, № 15), про скасування обтяження нерухомого майна – задовольнити повністю.

Скасувати обтяження речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме квартири № 39 в будинку № 1 на площі Незалежності в місті Перечин Закарпатської області, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 березня 2009 року за № 18733625.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: ОСОБА_5