Рішення № 78149109, 16.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/103/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2018 Справа № 908/1344/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Наталія Анатоліївна при секретарі судового засіданняКолеснікової Н.О.

за позовом: Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот в особі філії Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот Запорізький річковий порт, (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8, адреса філії: 69006, м.Запоріжжя, вул.Парковий бульвар, 1-А)

до відповідача: Публічного акціонерного товар сива Запоріжжяобленерго, (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 379750 грн. 14 коп.

Представники сторін

Від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги від 13.06.2018.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 288 від 13.02.2018.

ВСТАНОВИВ:

12.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот в особі Філії Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот Запорізький річковий порт за вих.№06-12/100 від 04.07.2018 (вх. № 1451/08-07/18 від 12.07.2018) до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення заборгованості в розмірі 379750,14грн.

12.07.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1344/18 розподілено судді Колодій Н.А.

Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху для усунення недоліків про що винесено ухвалу від 17.07.2018.

31 липня 2018 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1344/18. Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання відкладалось до 31.10.2018, 16.10.2018, продовжувався строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2018 судом закрито підготовче провадженні, розгляд справи по суті розпочато в судовому засіданні 16.10.2018.

07 серпня 2018 від позивача надійшла заява про зменшення суми позовних вимог, а саме розміру судового збору до 5696 грн. 25 коп. Заява судом прийнята до розгляду.

15 серпня 2018 до канцелярії господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнав заявлені позовні вимоги та просить суд надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, починаючи з жовтня 2018. Відзив долучено до матеріалів справи. Відповідач вказує на те, що обставини викладені в відзиві на позовну заяву свідчать, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться критичному фінансово-господарському стані, (копія звіту про фінансові результати за 201 та звіту про фінансовий стан на 31.12.2017р. додаються).

16 жовтня 2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів. Клопотання судом задоволено, документи надані відповідачем долучені до матеріалів справи.

30 жовтня 2018 від позивача надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи. Клопотання позивача задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

30 жовтня 2018 від відповідача надішли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що заборгованість відповідача складає 322505 грн. 06 коп. у звязку з припиненням зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом направлення відповідачем позивачу заяв про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. При чому, як вважає відповідач заборгованість у розмірі 33927,73 грн. було погашено відповідачем ще до подання позивачем позовної заяви також заявами про зарахування зустрічних позовних вимог. Враховуючи викладені в письмових пояснення обставини, відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення 33927,73, в частині 23317,35грн. закрити провадження у справі та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Представник позивача заперечив проти тверджень відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а також надання розстрочки виконання рішення суду.

Справу розглянуто по суті 16.11.2018. В присутності представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, вислухавши представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот», в особі філії Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (надалі - власник) та ВАТ «Запоріжжяобленерго» (далі - користувач) укладений та діє договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2014 р. №0-10 (надалі договір).

(22.12.2017 загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», на яких було прийнято рішення про зміну типу та найменування Компанії на Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (скорочено АСК «Укррічфлот»), яке є повним правонаступником Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот». 22.12.2017 рішенням Наглядової ради АСК «Укррічфлот», в зв'язку з зміною типу та найменуванням Компанії було затверджене нове «Положення про філію Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Запорізький річковий порт»).

Відповідно до п.1.1 договору, власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії, власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (субспоживачів), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно з п.3.1 договору власник мереж має право на отримання від користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 №691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за №732/15423, величина якої зазначена у додатку №4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Відповідно до п.4.1 договору, користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період.

Згідно з п.7.4 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжними дорученнями на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому - здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання документів, зазначених у п.7.3 договору(рахунку, податкової накладної, акту прийому - здачі наданих послуг).

Позивач зазначив, що з лютого 2017 року по час подачі позовної заяви, користувач почав затримувати оплату власнику за використання електричних мереж. Не оплаченими користувачем залишились наступні акти здачі - прийняття робіт(надання послуг):

-№786 від 28.02.2017 р. на суму 30324,53 грн. з ПДВ;

-№8118 від 31.07.2017 р. на суму 30 324,53 грн. з ПДВ;

-№9356 від 31.08.2017 р. на суму ЗО 324,53 грн. з ПДВ;

-№11115 від 30.09.2017 р. на суму 30324,53 грн. з ПДВ (за вересень 2017 користувач частково сплатив 20568,87 грн.);

-№12864 від 31.10.2017р. на суму 30324,53 грн. з ПДВ;

-№14584 від 30.11.2017 р. на суму 30 324,53 грн. з ПДВ;

-№15712 від 31.12.2017 р. на суму 30 324,53 грн. з ПДВ;

-№1345 від 31.01.2018 р. на суму 37609,46 грн. з ПДВ;

-№2978 від 28.02.2018 р. на суму 37609,46 грн. з ПДВ;

-№4695 від 31.03.2018 р. на суму 37609,46 грн. з ПДВ;

-№7379 від 30.04.2018 р. на суму 37609,46 грн. з ПДВ;

-№10552 від 31.05.2018 р. на суму 37609,46 грн. з ПДВ. (акти належним чином оформлені та підписані користувачем).

Крім того, існування заборгованості в тому числі, за лютий, липень, серпень 2017 року підтверджується договором №2 від 03.10.2017 року про реструктуризацію заборгованості на суму 178 099,54 гривень, який укладений між власником та користувачем, згідно з п.2.2 якого користувач (відповідач) зобов'язувався сплачувати заборгованість за наступним графіком: рівними частинами до 25 числа кожного місяця в період з грудня 2017 року по травень 2018 року (копія договору №2 від 03.10.2017 про реструктуризацію заборгованості у сумі 178 099,54 гривень додається).

Не зважаючи на укладення договору, станом на день розгляду спору по суті, заборгованість за лютий, липень, серпень 2017 року, яка визнана користувачем у договорі реструктуризації №2 від 03.10.2017 року не сплачена.

Внаслідок невиконання своїх зобовязань позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного права та просить суд стягнути з відповідача 379750 грн. 14коп.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Позивач зазначив, що ним вживались наступні заходи досудового врегулювання спору:

08.05.2018 та 22.05.2018 на адресу відповідача (користувача) були направлені претензії про сплату боргу, (копії претензій від 08.05.2018 №06-12/64 та від 22.05.2018 №06-12/74 додаються).

13.06.2018 та 21.06.2018 від відповідача (користувача) були отримані ідентичні відповіді на обидві претензії. (Копії відповідей на претензію від 21.05.2018 №007-33/8136 та від 08.06.2018р. №007-33/9173 додаються).

У відповідях на претензії, відповідача повідомляв, що заборгованість виникла внаслідок того, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки Товариства, а також зазначав, що по договору №2 від 03.10.2017 про реструктуризацію заборгованості на суму 178 099,54 гривень, були здійснені оплати за січень, травень, червень 2017р., що позивачем (власником) визнається та не заперечується і тому ці місяці не враховані при обчисленні суми заборгованості та не вказані в позові.

Адже, в порушення вимог ч. 2 ст.222 ГК України обґрунтовані вимоги позивача (власника) відповідач (користувач) станом на день розгляду спору по суті не задовольнив.

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача 379 750грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо часткового невизнання позовних вимог внаслідок зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Але, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Позивач заперечив, проти погашення заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2014 р. №0-10 зарахуванням зустрічним однорідних вимог, на які посилається відповідач в відзиві на позовну заяву та додаткових письмових пояснення.

Суд погоджується з заперечення позивача, оскільки припинення зобовязань зарахування зустрічних однорідних вимог повинно бути узгоджено обома сторонами.

Крім того, в відзиві на позовну заяву та в письмових поясненням відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, обґрунтовуючи, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться критичному фінансово-господарському стані і викладені в відзиві обставини свідчать про існування реальної загрози банкрутства відповідача, при цьому банкрутство відповідача призведе до соціальної напруги серед населення та суб'єктів господарювання Запорізької області.

Заява Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/1344/18 мотивована скрутним фінансовим становищем та загрозою банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до статті 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або прядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з підпунктом 7.2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача.

Суд звертає увагу, що фінансовий стан підприємства це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві тощо. Тому, доводи відповідача до уваги не приймаються, оскільки відповідно до Закону України Про підприємництво підприємництво це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, в ході здійснення своєї підприємницької діяльності відповідач діє на власний розсуд та має і повинен розуміти всі ризики, які можуть мати його правовідносини з контрагентами.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

Отже, при розгляді заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області, судом враховуються, можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але суд також враховує такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобовязань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду у даній справі, яке заявлено відповідачем в відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобовязати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, а також задовольняючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення судових витрат, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь відповідача , оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 238, 240, 241, 254-256, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот в особі філії Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот Запорізький річковий порт задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ: 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот (04071, м. Київ, вул.Електриків, буд. 8, код ЄДРПОУ: 00017733 ) 379750 (триста сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 14 коп. основного боргу та 5696 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість ) грн. 25 коп. судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено і підписано 26 листопада 2018.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій