Ухвала суду № 78140407, 22.11.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 522/13393/16-к

Провадження по справі № 1-кп/521/106/18

У Х В А Л А

22 листопада 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Морозової І.В.,

суддів - Іщенко О.В., Кузьменко Н.Л.,

за участю секретаря - Бурмістр І.І.,

прокурора - Рекеди О.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з СІЗО),

захисника - ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 3, 358 ч. 3, 190 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

До обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 23.11.2018 року, однак судове провадження триває і до вказаної дати не може бути закінчено з обєктивних причин.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України суд розглянув питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою.

Прокурор просив суд продовжити ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу, вказуючи на наявність ризиків, які існували як на момент застосування тримання під вартою, так і на цей час.

Обвинувачена та захисник висловились проти продовження строку дії запобіжного заходу, просили змінити на більш мякий, обґрунтовуючи відсутністю ризиків, на які вказував прокурор.

Вирішуючи вказане питання, суд не надає оцінку доведеності обвинувачення ОСОБА_3, але враховує наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з приписами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочинів середньої тяжкості та особливо тяжкого, що передбачені ст.ст. 28 ч. 3, 358 ч. 3, 190 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, за найбільш тяжкий з яких визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.

Тому судом враховується, що злочини, які входять до складу обвинувачення ОСОБА_3 дають підстави для застосування тримання під вартою і продовження строку дії цього запобіжного заходу.

Положеннями ст. 194 КПК України, серед іншого передбачено, що суд зобовязаний встановити, серед іншого: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

У відповідності до вказаних положень Закону суд враховує підвищений ступінь суспільної небезпеки злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, оскільки вони поєднані зі спричиненням матеріальної шкоди 150 особам, що визнані потерпілими. Матеріальна шкода є суттєвою для потерпілих, про що свідчить заявлення більшістю з потерпілих цивільних позовів. Встановлений стороною обвинувачення розмір матеріальних збитків від кримінальних правопорушень становить 3473896,17 грн.

Суд констатує, що ОСОБА_1 є мешканкою Харківської області, до затримання проживала за адресою, відмінною від місця реєстрації. Існує ризик, що тяжкість покарання, яка може загрожувати обвинуваченій у разі визнання її винною, може спонукати її до переховування від суду. Крім того, у справі не допитана більшість потерпілих та свідки, тому не виключена можливість впливу обвинуваченої на цих осіб з метою надання бажаних показів. Також, вбачається існування ризику спроби вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення, оскільки, як вбачається з наявних в розпорядженні суду документів, до затримання вона не працювала і не мала підтвердженого законного джерела заробітку.

Стороною захисту не доведено, що встановлені судом ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час припинили існування або зменшились.

Суд враховує наявні у матеріалах справи відомості про виявлені під час перебування у слідчому ізоляторі ОСОБА_1 хронічні хвороби, які потребують відповідного лікування. Разом з тим враховує, що обвинувачена отримувала необхідну медичну допомогу в умовах, повязаних із застосуванням до неї запобіжного заходу.

Також судом взяті до уваги відомості про вік і сімейний стан обвинуваченої, які не перешкоджають перебуванню в слідчому ізоляторі, відсутність членів сімї чи утриманців, які потребують догляду за ними виключно обвинуваченою.

Зазначені в ухвалі обставини свідчать про недостатність будь-яких інших запобіжних засобів для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та виправдовують продовження дії застосованого запобіжного заходу щодо неї.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі, не меншому, ніж визначена в обвинувальному акті сума завданих потерпілим матеріальних збитків, тобто у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 199, 331 КПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці до 23.01.2019 року включно.

Обвинувачена ОСОБА_1 або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) має право у будь-який момент внести заставу в розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 3.534.000 (три мільйони пятсот тридцять чотири тисячі) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

За умови внесення застави на обвинувачену ОСОБА_1 відповідно до ст. 194 КПК України будуть покладені обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись з м. Одеси без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання. Наслідком невиконання зазначених обов'язків є звернення застави в дохід держави і обрання до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Морозова

Суддя О.В. Іщенко

Суддя Н.Л. Кузьменко