Постанова № 78127996, 22.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6101/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Лях О.П.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018, суддя Сліденко А.В., повний текст складено 03.10.18 по справі № 2040/6101/18

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про 1) визнання протиправною бездіяльності Ізюмського ОУПФУ Харківської області щодо нездійснення перерахунку позивачу його пенсії за інвалідністю за заявою від 05.06.2018 р.; 2) зобов'язання Ізюмського ОУПФУ Харківської області провести з 01.10.2017 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області в якому просив визнати протиправною бездіяльності Ізюмського ОУПФУ Харківської області щодо нездійснення перерахунку позивачу його пенсії за інвалідністю за заявою від 05.06.2018 р.; зобов'язати Ізюмського ОУПФУ Харківської області провести з 01.10.2017 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що заявник брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і тому має право на призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року. З метою реалізації цього наміру подав до райУПФУ відповідне письмове звернення від 05.06.2018 р. Проте райУПФУ було прийнято протиправне рішення про відмову у перерахунку пенсії до розміру 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018р. позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не згоден в повному обсязі. Стосовно висновків суду першої інстанції відносно того, що позивач не звертався до відповідача із заявою встановленої форми зазначає, що постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, зазначає, що позивач отримує пенсію не у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому вищевказаний Порядок передбачає звернення до органів Пенсійного фонду пенсіонерів іншої категорії. До того ж, перерахунок пов'язаний не зі зміною заробітку чи стажу, або іншими обставинами (кількість утриманців чи інше), що передбачено бланком заяви. Вважає, що на нього розповсюджуються ч. 3 ст. 59 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9 Постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи вищевикладене, вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального права. На підставі зазначеного просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року по справі № 2040/6101/18 скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Розгляд справи просить провести за відсутності позивача та його представника.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія) (а.с. 9).

Позивачу призначена пенсія у порядку ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Письмовою заявою від 05.06.2018 року фізична особа-громадянин звернувся до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з питанням перерахунку пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року.

Листом Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 18.06.2018р. №304/Г-14 повідомив заявника про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії.

Зазначене рішення суб'єкта владних повноважень позивач вважає протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не відповідає критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також суд першої також суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач у спірних правовідносинах звертався до УПФУ з заявою довільної форми та змісту, замість звернення з заявою по формі згідно з Порядком №22-1, то таке звернення не тягне наслідків у вигляді вирішення питання про призначення пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з на наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII (в подальшому - Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону № 796-XII визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Разом з тим, статтею 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Так, ст. 59 Закону № 796-XII в редакції Закону № 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі № 796-ХІІ у редакціях: законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII були внесені зміни у названу статтю Закону №796-XII.

Відповідно до цих змін, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Однак вимога щодо участі у відповідних подіях під час проходження дійсної строкової служби залишилась незмінною.

Враховуючи вищезазначене, частина третя Закону №796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

В позовній заяві позивач зазначає, що він будучи призваним на військові збори, в період з 19.06.1986 по 08.08.1986 брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

З матеріалів справи вбачається, а саме довідки від 08.08.1986 (а.с.13), позивач у період з 19.06.1986 по 08.08.1986 року при військовій частині № 15731 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС .

Однак , строкову військову службу він проходив з 25.11.1983р. по 29.11.1985.

Крім того, згідно матеріалів справи під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 19.06.1986 по 08.08.1986 року позивач при військовій частині № 15731 виконував військовий обов'язок перебуваючи на спеціальних учбових зборах, а не під час проходження дійсної строкової служби.

Тобто, на момент участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, останній дійсну строкову службу не проходив. Даний факт позивачем не заперечується.

Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності права останнього на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки це не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.

Колегія суддів вважає помилковими окреме виділення представником позивача, в апеляційній скарзі те, що основною підставою для проведення перерахунку пенсії відповідно до відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є участь особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки, як було зазначено вище крім цієї підстави відповідне право на перерахунок пенсії може виникнути лише в разі наявності і інших підстав, а саме : участі особи в ліквідації Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на примітку до ст. 10 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів зазначає наступне.

Дана примітка до ст. 10 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стосується терміну "військовослужбовці", який застосовується в законі, а положення закону, які просить в даному випадку застосувати позивач визначають не загальний термін "військовослужбовець", а конкретний вид військової служби (військовослужбовці дійсної строкової служби).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо його права на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, передбачено 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.

Так, пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, з встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.

Отже, п.9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

Доказів проходження дійсної строкової служби у період прийняття участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС матеріали справи не містять.

Отже, Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області правомірно відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №820/1148/18.

Держава у особі її компетентних органів на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм громадянам із державного бюджету шляхом прийняття законів.

В силу положень статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

За приписами статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України, окрім іншого, належить прийняття законів.

За змістом статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4.

Виходячи із положень даної норми Закону, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, в залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.

В силу положень розділу VIII названого Закону пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що водночас не свідчить про нерівність таких осіб у відношенні одна до одної, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, які впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що позивач до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою по формі згідно з Порядком №22-1 не звертався, а звернення позивача з заявою довільної форми не тягне наслідків у вигляді вирішення питання про призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи відсутність у позивача передбаченого ч. 3 ст. 59 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» права на перерахунок пенсії, дане посилання не впливає на вирішення справи по суті.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача.

Разом з цим, як визначено частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, позивач не надав суду належних та достатніх доказів, що свідчили б про невідповідність висновків відповідача фактичним обставинам справи та наявність у зв'язку з цим порушення його прав і законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано лише з формальних підстав.

З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по справі № 2040/6101/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.П. Лях Повний текст постанови складено 27.11.2018.