Рішення № 7812624, 28.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2010 р. Справа № 42/128-09 (н.р. 60/0

вх. № 4133/1-42 (н.р. 083/1-60)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ПП "Будпостач", м. Київ

до ПФ "Кібела", м. Мерефа Харківської області

про стягнення 4221,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будпостач" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Приватної фірми "Кібела" заборгованості у сумі 4221,33 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору поставки № 99/06 від 01.01.2006 року позивач поставив відповідачу товар, а відповідач своєчасно та відповідно до умов договору не сплатив його, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 січня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 60/06-09.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2009 року позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. ухвалу господарського суду Харківської області від 03 березня 2009 року по справі № 60/06-09 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

Після надходження справи до господарського суду Харківської області справі був присвоєний номер 42/128-09.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 червня 2009 року справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 23.06.2009р. о 10:00 год.

02.06.2009р. до канцелярії господарського суду Харківської області надійшла касаційна скарга ПФ "Кібела" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 травня 2009р., у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2009р. провадження у справі № 42/128-09 (н.р. 60/06-09) було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ПФ "Кібела" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 травня 2009р.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2009р. касаційну скаргу ПФ "Кібела" залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 травня 2009р. - без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2009р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений у судове засідання на 18.11.2009р. о 10:00 год.

05.11.2009р. до канцелярії господарського суду Харківської області надійшла касаційна скарга ПФ "Кібела" на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.10.2009р. по даній справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2009р. провадження у справі зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ПФ "Кібела" на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.10.2009р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.12.2009р. відмовлено в прийнятті касаційної скарги ПФ "Кібела".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.2009р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений у судове засідання на 14.01.2010р. о 15:30 год.

У судовому засіданні 14.01.2010р. оголошена перерва до 28.01.2010р. о 09:30 год.

Представник позивача у судове засідання 28.01.2010р. не з'явився; в судовому засіданні 14.01.2010р. представник позивача заявив клопотання про подальший розгляд справи без його участі, про що зазначив в розписці про оголошення перерви.

У попередніх судових засідання позивач повністю підтримав позовні вимоги.

Суд вважає, що нез'явлення позивача в судове засідання 28.01.2010р. не перешкоджає розгляду справи та вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Відповідач у судове засідання 28.01.2010р. не з'явився; про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням компетентного представника.

Суд зазначає, що до даного клопотання не надано доказів вибуття представника відповідача в відрядження.

Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки воно не підтверджено жодним документом, а саме, не надано наказу про відрядження, посвідчення про відрядження.

Крім того, відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника позивача у судове засідання, суд керується ч. 1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Суду не надано пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших представників, яким позивачем може бути видані довіреності із відповідними повноваженнями.

Суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, позивач, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, тому, клопотання позивача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Суд вважає, що у відповідача протягом розгляду справи була можливість обґрунтувати свою позицію по справі та надати документальне підтвердження своєї позиції.

Суд бере до уваги, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, отже суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, у зв’язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

У попередніх судових засіданнях відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем поставлений неякісний товар.

У судовому засіданні 14.01.2010р. позивач заявив клопотання про витребування у позивача документів, що підтверджують той факт, що на момент здійснення поставки товару право власності на товар належало саме позивачу.

Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання, оскільки документи, що просить витребувати відповідач не мають значення для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Приватною фірмою "Кібела" (відповідач) та Приватним підприємством "Будпостач" (позивач) було укладено Договір поставки № 99/06 від 01.01.2006 року (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору позивач зобов'язався в передбачені Договором строки поставити та передати у власність відповідача товар у відповідності з умовами Договору, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно пункту 3.2 Договору відповідач здійснює оплату товару з відстрочкою платежу на 60 днів.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар за наступними видатковими накладними : № 004218 від 16.02.2007р. на загальну суму 4434,12 грн., № 001568 від 23.01.2007р. на загальну суму 3755,76 грн., № 004217 від 16.02.2007р. на загальну суму 5958,85 грн.

Відповідно до зазначених накладних був поставлений товар на загальну суму 14148,73 грн.

Суд зазначає, що в видаткових накладних відсутні вказівки на вищезазначений договір, то суд зазначає, що оскільки ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Судом встановлено, що між сторонами не укладались інші договори та не було інших взаємовідносин та інших поставок, тому суд вважає, що поставка товару згідно видаткових накладних, які заявлені позивачем, відбувалась в межах виконання умов договору № 99/06 від 01.01.2006 р.

Згідно з виписок банку, які надані позивачем, відповідачем був оплачений товар частково, а саме 31.03.2008р. перераховано 3500,00 грн., 23.04.2008р. перераховано 3000,00 грн., 15.10.2008р. перераховано 3000,00 грн., тобто всього перераховано 9500,00 грн.

Таким чином неоплачений залишився товар на загальну суму 4648,73 грн.

Суд зазначає, що позивачем до стягнення заявлена сума в розмірі 4221,33 грн., доказів оплати товару або повернення товару на суму 427,40 грн. суду не надано, однак це право позивача заявляти суму, яка є меншою.

Відповідно до умов договору строк оплати товару з врахуванням дати останньої поставки сплинув 18.04.2007р.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд також зазначає, що згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач доказів оплати товару не надав, проти факту отримання товару від позивача не заперечує, крім того відповідачем визнана наявність заборгованості в сумі 4221,33 грн. в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 30.11.2008р.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що товар, який поставив позивач є неякісним, оскільки згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Порядок приймання продукції за якістю та комплектністю передбачений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7, яка є діючою і на теперішній час (далі – Інструкція).

Даною Інструкцією передбачені строки та порядок приймання продукції за якістю та комплектністю.

Крім того умовами Договору, а саме п.5.2, передбачено, що при виявленні неякісного товару покупець (відповідач) запрошує представника постачальника (відповідача) для складання відповідного акту. При відсутності представника позивача відповідач складає такий акт самостійно.

Відповідачем не надано доказів дотримання вказаної Інструкції та умов Договору, не надано доказів направлення позивачу листа-запрошення для складання акту про виявлені недоліки, не надано доказів складання актів про виявлені недоліки в отриманій продукції, не надано доказів повідомлення позивача про виявлені недоліки.

Крім того відповідачем не надано доказів того, що отриманий від позивача товар ним на даний час не реалізований через недоліки продукції.

За таких обставин суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 4221,33 грн. нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що у судовому засіданні 14.01.2010р. позивачем наданий розрахунок суми заборгованості (а.с.128) , з якого також вбачається, що позивачем нарахована пеня в сумі 1013, 12 грн., однак позивачем не уточнювались та не доповнювались первісні позовні вимоги, даний розрахунок не приймається як уточнення позовних вимог, тому суд розглядає позовні вимоги в межах, що заявлені в позовній заяві, та не розглядає питання правомірності нарахування пені.

27.01.2009р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про зобов'язання позивача направити йому розрахунок ціни позову,

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки судом розглядались позовні вимоги в межах, що заявлені в позові та в матеріалах справи є розрахунки основної суми боргу, уточнення позовних вимог позивачем не надавались. Крім того суд зазначає, що в разі відсутності у відповідача яких-небудь документів, він має право відповідно до ст. 22 ГПК України ознайомитись з матеріалами справи та зняти відповідні копії.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати щодо сплати держмита в розмірі 102,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 28, 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ПФ "Кібела" про відкладення розгляду справи.

Відмовити в задоволенні клопотання ПФ "Кібела" про витребування додаткових документів та про зобов'язання ПП "Будпостач" направити на адресу ПФ "Кібела" розрахунку суми позову.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватної фірми "Кібела" (61084 Харківська область, м.Мерефа, вул. Дніпропетровська, 283, р/р 26007026814305 у ВАТ "Укрексімбанк" філії №2 м. Харків, МФО 351618, код 30035446) на користь Приватного підприємства "Будпостач" (02160 м. Київ, пр-т Возз'єднання, 7-А, к.318, р/р 26004102550001 в ЗАТ "Альфа-Банк" МФО 300346, код 24267110) заборгованість у сумі 4221, 33 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений 28.01.2010р.