Рішення № 7812596, 27.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2010 р. Справа № 20/249-53/310-0

вх. № 8723/1-53

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Чистякова І.О.

суддя Жельне С.Ч.

суддя Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Одарюк М.П

за участю представників сторін:

позивача - Шевченко С.В., довіреність б/н від 01.09.2009 р. відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті' Ком", м.Харків

про стягнення 88675,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Перехід Аутдор" (позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті` Ком" суми основного боргу у розмірі 80087,75 грн., індексу інфляції у розмірі 7214,05 грн., 3% річних у розмірі 1373,75 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті наданих позивачем послуг з розміщення зовнішньої реклами, з урахуванням чого виникла вищезазначена заборгованість та нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Окрім того, позивач у позовній заяві просить суд вжити заходів по забезпеченню позову у вигляді накладення арешту на грошові суми, що знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті` Ком» (п/р 26006052724924 Печерська філія КБ «Приватбанк», Київ, МФО 300711) та майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті` Ком» в розмірі ціни позову.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11 вересня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №20/249 та призначено її розгляд на 29 вересня 2009 року о 09:45 годині.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29 вересня 2009 року відкладено розгляд справи №20/249 на 13 жовтня 2009 року о 12:00.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13 жовтня 2009 року по справі №20/249 скеровано матеріали справи за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2009 року призначено справу №20/249-53/310-09 до розгляду на 23 листопада 2009 року о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2009 року розгляд справи було відкладено на 10 грудня 2009 року о 12:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2009 року розгляд справи було відкладено на 21 грудня 2009 року о 14:30.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 21 грудня 2009 року задоволено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи, призначено для розгляду справи №20/249-53/310-09 судову колегію у складі головуючого судді Прохорова С.А., суддів Жельне С.Ч. та Погорелової О.В.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 21 грудня 2009 року строк вирішення спору по справі №20/249-53/310-09 продовжено на один місяць до 29 січня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 грудня 2009 року розгляд справи було відкладено на 21 січня 2010 року о 11:30.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 18 січня 2010 року, у зв`язку з закінченням повноважень судді Прохорова С.А., змінено склад колегії та призначено до розгляду судову колегію у складі головуючого судді Чистякової І.О., суддів Жельне С.Ч. та Погорелової О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня 2010 року розгляд справи було відкладено на 27 січня 2010 року о 11:30.

У судовому засіданні 27 січня 2010 року представник позивача підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених у позовній заяві та поясненнях до неї.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що сторонами 10 січня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №1 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.10.2008р. по 31.10.2008р. становить 9310,43 грн., 10 січня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №2 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.10.2008р. по 31.10.2008р. становить 34016,54 грн., 10 січня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №3 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р. становить 21602,63 грн., 10 січня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №24068 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р. становить 9127,87 грн., 10 січня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №4 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. становить 20434,27 грн., 10 січня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №247271 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. складає 9127,87 грн., 01 грудня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №01038 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.01.2009р. по 31.01.2009р. складає 3955,41 грн., 01 грудня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №000165 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.01.2009р. по 31.01.2009р. становить 12870,30 грн., 01 грудня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №00099 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.02.2009р. по 28.02.2009р. становить 4655,22 грн. та 01 грудня 2008 року було укладено Адресну програму (Додаток №00182 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами), відповідно до якої загальна вартість Рекламної кампанії за період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р. становить 4655,22 грн.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні та письмових поясненнях, наданих суду 13 жовтня 2009 року, договір №323 від 29.07.2008р. про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами, на який є посилання в Адресних програмах, сторонами не укладався. Сторони узгодили всі істотні умови розміщення реклами шляхом підписання вищезазначених Адресних програм та відповідач підтвердив надання позивачем послуг відповідно зазначених Адресних програм шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надавав зазначені в Адресних програмах послуги на загальну суму 96102,83 грн., а відповідач приймав дані послуги, що підтверджується актом №ИК-23045 здачі – прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2009р. на загальну суму 9127,87 грн., актом №ИК-23046 здачі – прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2009р. на загальну суму 182,56 грн., актом №ИК-24438 здачі – прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2009р. на загальну суму 363,60 грн., актом №ИК-00259 здачі – прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2009р. на загальну суму 21602,63 грн., актом №ИК-24068 здачі – прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 9127,87 грн., актом №ИК-00260 здачі – прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2009р. на загальну суму 20434,27 грн., актом №ИК-24271 здачі – прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 9127,87 грн., актом №ИК-01038 здачі – прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 3955,41 грн., актом №ИК-00016 здачі – прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 12870,31 грн., актом №ИК-00099 здачі – прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 4655,22 грн. та актом №ИК-00182 здачі – прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 4655,22 грн. Дані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3 та п. 4 вищенаведених Адресних програм замовник (відповідач) сплачує 100% місячної вартості Рекламної кампанії в строк до 20 числа кожного поточного місяця Рекламної Кампанії.

          При таких обставинах, суд приходить до висновку, що граничний строк оплати за адресною програмою (Додаток №1 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 10.01.2008р. становить 19.10.2008р., за адресною програмою (Додаток №2 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 10.01.2008р. – 19.10.2008р., за адресною програмою (Додаток №3 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 10.01.2008р. – 19.11.2008р., за адресною програмою (Додаток №24068 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 10.01.2008р. – 19.11.2008р., за адресною програмою (Додаток №4 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 10.01.2008р. – 19.12.2008р., за адресною програмою (Додаток №247271 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 10.01.2008р. – 19.12.2008р., за адресною програмою (Додаток №01038 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 01.12.2008р. – 19.01.2009р., за адресною програмою (Додаток №000165 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 01.12.2008р. – 19.01.2009р., за адресною програмою (Додаток №00099 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 01.12.2008р. – 19.02.2009р. та за адресною програмою (Додаток №00182 до договору №323 від 29.07.2008 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами) від 01.12.2008р. – 19.03.2009р.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки – фактури №ИК-23045 від 01.08.2008р. на суму 9127,87 грн., №ИК-23046 від 01.08.2008р. на суму 182,56 грн., №ИК-24438 від 01.10.2008р. на суму 363,60 грн., №ИК-00259 від 01.11.2008р. на суму 21602,63 грн., №ИК-24068 від 01.11.2008р. на суму 9127,87 грн., №ИК-00260 від 01.12.2008р. на суму 20434,27 грн., №ИК-24271 від 01.12.2008р. на суму 9127,87 грн., №ИК-01038 від 01.01.2009р. на суму 3955,41 грн., №ИК-00016 від 01.01.2009р. на суму 12870,31 грн., №ИК-00099 від 01.02.2009р. на суму 4655,22 грн. та №ИК-00182 від 01.03.2009р. на суму 4655,22 грн.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, а саме 26 січня 2009 року перерахував позивачу 9127,87 грн. з призначенням платежу «оплата за розміщення реклами згідно рахунку №ИК-23045 від 01.08.2008р.», 26 лютого 2009 року було перераховано позивачу 1999,71 грн. з призначенням платежу «оплата за розміщення реклами згідно рахунку №ИК-24271 від 01.12.2008р.», 23 березня 2009 року було перераховано позивачу 2000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за розміщення реклами згідно рахунку №24271 від 01.12.2008р.» та 10 березня 2009 року було перераховано позивачу 2887,50 грн. з призначенням платежу «оплата за розміщення реклами згідно рахунку №ИК-00099 від 01.02.2009р.». Таким чином, відповідачем було сплачено надані позивачем послуги на загальну суму 16015,08 грн.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість послуг в сумі 80087,75 грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

В даному випадку зобов’язання відповідача оплатити послуги, виникло внаслідок виконання позивачем, на підставі вищезазначених Адресних програм своїх зобов`язань з надання послуг з розміщення зовнішньої реклами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 80087,75 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні втрати у розмірі 7214,05 грн. та 3% річних у розмірі 1373,75 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що даний розрахунок є вірним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1373,75 грн., нарахованих станом 25.06.2009 р. та інфляційних втрат в сумі 7214,05 грн., нарахованих станом на 01.06.2009 р.

Також у позовній заяві позивач просить суд вжити заходів по забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові суми, що знаходиться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті` Ком» (п/р 26006052724924 Печерська філія КБ «Приватбанк», Київ, МФО 300711) та майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті ` Ком» в розмірі ціни позову.

Суд, розглянувши, заяву позивача про забезпечення позову, відмовляє у її задоволенні повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006р. № 9, розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд також враховує Роз’яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі позивачем не додано доказів того, що грошові кошти, які є у відповідача можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовних вимог, так, у позові про стягнення грошей може застосовуватися накладення арешту на кошти, що належать відповідачу, а у разі відсутності коштів застосовуватися арешт на майно. Позивачем не надано доказів відсутності у відповідача грошових коштів в обсязі необхідному для погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 886,75 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України, листом Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті` Ком» (61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, п/р №26006052724924 в Печерській філії КБ «Приватбанк», м. Київ, МФО 300711, ідентифікаційний код 33104061) на користь Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літ. И, п/р №260023301 в «Енергобанк», МФО 300272, ідентифікаційний код 24576549) основний борг в сумі 80087,75 грн., 3% річних в сумі 1373,75 грн., інфляційні втрати в сумі 7214,05 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 886,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову – відмовити.

Повний текст рішення підписано 27 січня 2010 року.

Головуючий суддя Чистякова І.О.

суддя Жельне С.Ч.

суддя Погорелова О.В.