Рішення № 7812554, 25.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2010 р. Справа № 15/394-09

вх. № 10709/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Суза І.А. відповідача - Шовков О.С.

розглянувши справу за позовом КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків

до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 334630,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послуги водовідведення за період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року в розмірі 316233,22 грн.пеню 5683,53 грн та борг за скид стічних вод з перевищенням ДВП за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року, а також судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення 34910 грн- основного боргу, пені та нарахувань за скид вод з перевищенням ДВП. В обгрунтування заперечень відповідач надає ухвали про порушення справи про банкруство від 29.09.2009 року за № Б-39/195-09 та від 12.10.2009 року , платіжне доручення за № 3 від 14.09.2009 року на суму 34910 грн та акт виконаних робіт від 11.09.2009 року.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01.08.2007 року між Державним комунальним підприємством "Харківкомуночиствод" та Державним підприємством "Завод ім.Малишева" м. Харків був укладений договір № Ш-11604/02-АП-341 дп на приймання стічних вод.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із Розпорядженням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.02 2009 р. № 121 затверджена нова редакція статуту ДКП КГ „Харківкомуночиствод", в якій змінено найменування Державного комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод". 20.02.2009 р. була проведена державна реєстрація нової редакції статуту Позивача, всі інші реквізити Позивача залишаються без змін.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати послуги відповідачу по прийому стічних вод, а відповідач зобов'язався здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами.

Сторони зобов'язались керуватися "Правилами прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова" затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради №581 від 18.06.2003р., введених в дію 01.07.03р., Наказом Держбуду України №37 від 19.02.2002р. (з додатками "Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", "Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів"), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №402/6690, введених в дію 06.05.2002р., Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених наказом Держжилкомгоспу України від 01.07.94р. №65, та іншими нормативними документами.

Розрахунки за прийняті позивачем стічні води, згідно п.4.2 Договору здійснюється відповідачем протягом 17 календарних днів з моменту відправки платіжної вимоги-доручення позивачем відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору надавав послуги щодо водовідведення та направляв відповідачу платіжні вимоги - доручення, що підтверджується матеріалами справи. Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, ухилився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у встановлений договором строк, порядку та розмірі вартість наданих послуг в повному обсязі, внаслідок чого в період з 01 вересня 2009 року по 30 вересня 2009 року утворилась заборгованість з основного боргу у розмірі 316 233,22 грн., які до теперішнього часу не перераховані позивачеві.

Позивачем надані письмові пояснення щодо зарахування суми 34910 грн в рахунок погашення боргу за спірний період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, оскільки платіжне доручення за № 3 від 14.09.2009 року вже було зараховано по справі за № 15/273-09 про що позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог на цю саме суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 316 233,22 грн. боргу за послуги водовідведення обґрунтованими доданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 4.4. договору за несвоєчасну оплату послуг водовідведення абонент сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо нарахування позивачем пені в сумі 5683,53 грн судом встановлено наступне, що згідно ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня і штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

На підставі викладеного в частині нарахування пені в сумі 5683,53 суд відмовляє.

Відповідно до п. 3.5 договору № Ш-11604/02-АП від 01.08.2007 року відповідач зобов*язався скидати стічні води, якісні показники яких не повинні перевищувати встановлених Правилами прийняття допустимих величин показників забруднення (ДВП). Також відповідач зобов*язався в разі скиду стічних вод з перевищенням ДВП провадити плату за підвищеними тарифами відповідно до розділу : Правил прийняття.

30.07.2009 року представниками позивача в присутності представника відповідача було здійснено відбір проб стічної води на каналізаційному випуску КК1,3 не має стоків, КК-2 - відбір за адресою вул.Морозова,13 ( а.с.53).

14.08.2009 року на адресу відповідача була надіслана претензія за № 4028/ДС з вимогою сплатити заборгованість у 30-денний строк ( а.с.52).

На підставі викладеного та відповідно до розділу 6.11 "Правил прийняття..." позивачем було нараховано підвищений тариф за скид стічних вод з перевищенням ДВП за липень 2009 року в розмірі 12 713,79 грн.

Наданий позивачем акт відбору проб є таким, що повністю відповідає встановленій Правилами прийняття формі.

Відповідно ч.2 ст. 34 ГПК України "Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підверджені певними засобами доказування, не можуть підверджуватися іншими засобами доказування."

На підставі викладеного, борг за скид стічних вод з перевищенням ДВП за липень 2009 року в сумі 12 713,79 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 278,41 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "завод ім.Малишева" ( м.Харків, вул.Плеханівська,126 р/р260093013373 в АКБ "Золоті ворота" МФО 351931, код 14315629) на користь КП КГ"Харківкомуночиствод" ( м.Харків, вул.Шевченко,2 р/р 26005010041510 в АКБ"Золоті ворота" МФО 351931, код 03361715) суму основного боргу 316233,22 грн, борг за скид стічних вод з перевищенням ДВП 12713,79 грн, державне мито 3289,47 грн та судові витрати в сумі 236 грн.

В частині стягнення пені в сумі 5683,53 грн - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 27.01.2010 року.